Український детектив: два в одному
Нині чинний КПК зобов’язує сищиків виконувати доручення слідчого й позбавляє їх права виявляти самостійність у вирішенні процесуальних питань. Оперативна робота значно зменшила свою активність, перейшовши в режим очікування. Це викликає деградацію системи, зокрема брак правдивої інформації щодо небезпечних, корумпованих осіб, бандитів, сепаратистів тощо. Дивно, та створені ще за моделлю часів тоталітарного режиму підрозділи донедавна краще справлялися з низкою завдань щодо боротьби зі злочинністю. Теперішній процесуальний алгоритм, умовно кажучи, є перемогою слідчих. Проте, на думку деяких дослідників і практиків, згадане перетягування ковдри поміж міліцейськими службами недоречне й контрпродуктивне. Видається, що тут потрібно таки дійти до соломонового рішення й принаймні спробувати запровадити практику, апробовану багатьма країнами. Йдеться про об’єднання функцій слідчого й оперативника в давно знану за кордоном посаду детектива.
У першому кварталі 2017-го детективи з’являться у МВС. Але раніше – у НАБ
Уперше у вітчизняному законодавстві слово детектив з’явилося з ухваленням закону «Про національне антикорупційне бюро», де у ст. 5 п 4. вказано, що до структури управлінь НАБ можуть входити підрозділи детективів, які здійснюють оперативно-розшукові й слідчі дії, інформаційно-аналітичні, оперативно-технічні заходи тощо. У ст. 10 цього документа вказано: досудове розслідування в кримінальних провадженнях щодо злочинів, зарахованих до підслідності Нацбюро, а також в інших справах, витребуваних до НАБ прокурором, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування працівниками бюро, проводять старші детективи й детективи Національного бюро, які є держслужбовцями, але не мають спецзвань. Кандидати на ці посади мають складати тести на знання законодавства, логічне мислення, психометрію і пройти співбесіду. Затим – шеститижневий курс тренінгів. До того ж такий вишкіл для них відбуватиметься щороку. Основа роботи детективів – аналітика інформації щодо виявлення корупційних ризиків у різних галузях.
Заступник директора Національного антикорупційного бюро Гізо Углава каже, що ідею започаткування в цій структурі посади детектива запозичили з грузинського досвіду (запровадили 2008-го). Там детективами вважають оперативників і слідчих, які разом працюють над тим, щоб дістати потрібну інформацію та розкрити злочин. Тобто вони опікують одну справу. Це повністю руйнує «совкову» модель, що передбачала наявність поміж слідчими і сищиками конкуренції, яку пан Углава називає нездоровою. Він переконаний: спільна відповідальність гарантує кращий результат такої роботи детектива-сищика й детектива-слідчого.
Нагадаємо: відповідно до політики реформування МВС України, викладеній торік у відповідній Концепції, в національній поліції впродовж періоду до першого кварталу 2017 року повинні з’явитися посади детективів.
Яка зарплата – такий і конкурс
Звісно, що на відкриті 100 вакансій детективів у НАБ подало заявки понад 600 претендентів (закон закриває дорогу особам, які останні п’ять років боролися з корупцією в МВС, СБУ, прокуратурі, податковій та інших силових відомствах). Адже, окрім прав, важкої праці та повноважень, вони в разі успіху мають перспективу отримувати за свої труди пристойну платню – 30 тис. грн (розмір, встановлений законом!), а може й більше. Це корінним чином відрізняється від американської практики, про яку ми написали раніше. Але й ситуація з корупцією, як і злочинністю, у нас також має зовсім інше «коріння», аніж у «країні рівних можливостей».
Потрібна результативна дискусія щодо моделі української поліції
Примітно, що працівники оперативних служб (окрім детективів і підрозділу внутрішнього контролю НАБ) не мають право здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою чи звертатися з клопотаннями до слідчого судді, прокурора. Отже, приклад започаткування інституту детектива в окремому органі може стати прецедентом і для інших правоохоронних структур, де існує доцільність об’єднання функцій слідчого та оперативника в одній посаді. А для того необхідно доповнити ст. 215 КПК України і чітко все це окреслити.
Люди обізнані кажуть, що це – непросто. Адже ж не всі слідчі мають сміливість переслідувати й затримувати злочинця, йти на ризик і передавати матеріали кримінального провадження прокурору. Суть об’єднавчої ідеї дуже проста й вельми приземлена. Якщо будь-який посадовець, а в нашому випадку це детектив, ризикував життям, здоров’ям, то умовити його фальсифікувати справу неможливо. А нині працівник карного розшуку ризикує, здобуваючи інформацію й докази, а рішення ухвалює слідчий, який жодного практичного стосунку до боротьби зі злочинністю не має, що провокує байдужість щодо долі потерпілого. Однак слід відверто сказати й таке: не всі працівники оперативних підрозділів зможуть виконувати функції детективів, а лише найкращі. На нашу думку, детективна служба в українській поліції повинна мати конфігурацію, схожу з американською матрицею. Нагадаємо: детективи там на ввірених дільницях взаємодіють з універсальною патрульною службою, яка для розшукового бюро є хорошим «розплідником» кадрів. Тому штатний розпис нової поліції, якщо спрощено, повинні здебільшого наповнювати посади патрульних, детективів, їхнього керівництва, фахівців з логістики й поліцейського сервісу. Не зайвим було б і скасувати провадження за оперативно-розшуковими справами як протизаконне дійство, запровадивши нову норму (форму) – негласне розслідування. Також варто розглянути в парламенті й ухвалити закон «Про приватну детективну діяльність», внести зміни до проекту закону «Про національну поліцію», доповнивши його ст. 12 словами «кримінальна поліція складається з детективів», ухвалити закон «Про Державну спеціальну діяльність» замість закону про ОРД. Це мінімум необхідних кроків, які допоможуть осучаснити й підвищити ефективність боротьби зі злочинністю у країні.
Доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри спеціальної техніки та оперативно-розшукового документування НАВС
Іван СЕРВЕЦЬКИЙ,
Геннадій КАРПЮК, «ІЗ»
