Пріоритет у роботі МВС – безпека громадянина та благополуччя країни
Цього разу свою точку зору на згадану тему представлятиме заслужений юрист України, професор, дійсний член-академік міжнародної академії безпеки життєдіяльності України генерал-лейтенант міліції Олександр Михайлович Іщенко. У період із 1978-го по 1988 рік він обіймав посаду начальника Управління БРСВ МВС УРСР, у 1988–1990 рр. – очолював Республіканський науково-дослідний центр при МВС УРСР, у 1990–1992 рр. – організаційно-інспекторське управління МВС УРСР, а 1992-го був призначений очільником Штабу МВС України. У період з 1992-го по 1995 рік Іщенко – заступник міністра, перший заступник міністра внутрішніх справ – начальник Головного управління боротьби з організованою злочинністю. Власне, специфіці діяльності правоохоронних органів у сфері боротьби з організованою злочинністю й присвячено роздуми нашого сьогоднішнього експерта.
Поява спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю була викликана потребою часу – на межі останніх десятиліть минулого століття сталося небачене зростання організованого криміналітету. Наприкінці 1980-х у системі карного розшуку був створений 6-й відділ, який виконував функції щодо боротьби з бандитизмом та іншими видами тяжких злочинів, скоєних злочинними угрупованнями. А безпосередньо підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю були створені після здобуття Україною незалежності, 6 травня 1991 року. Їх сформували задля захисту громадян від проявів бандитизму, що тоді зухвало «підняв голову».
В умовах роздержавлення народної власності окремі антисоціально налаштовані групи громадян стали на злочинний шлях. Шахрайства з фінансовими ресурсами, розкрадання та інші злочини перетворилися на буденне явище. Однак на той час ще не було самого поняття «організованої злочинності», яке нерідко підмінялося поняттям групової, що виключало наявність системності злочинних дій, розподілу ролей, підпорядкованості ватажку задля досягнення злочинної мети. На жаль, не всі тодішні представники влади розуміли, яку небезпеку приховує в собі організована злочинність.
І ось, із прийняттям 1993 року Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» статус спецпідрозділів нарешті було закріплено на законодавчому рівні й сформувалося правове поле для їхньої діяльності. Зізнаюсь: щоб ухвалити цей Закон, довелося здолати неабиякий спротив деяких народних депутатів та високопосадовців, які розуміли, що їхня нечиста, але вельми прибуткова діяльність опинилася під загрозою.
До складу новостворених спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю увійшли підрозділи по боротьбі з корупцією, міжнародною злочинністю, розвідки та «Сокіл». Щодо останнього, то без нього не проходить жодна спецоперація із затримання, а за необхідності – із ліквідації озброєних учасників та лідерів злочинних груп.
У буремні 90-ті кожну вулицю намагалися контролювати ті чи інші злочинні групи, бригади, банди, для яких слово «закон» нічого не значило. Їхні сутички через сферу впливу майже завжди супроводжувалися стріляниною. Правоохоронним органам довелося докласти чималих зусиль, щоб подолати той безлад. А біля джерел тієї боротьби були саме працівники спецпідрозділів БОЗ.
На сучасному етапі розвитку українського суспільства організована злочинність є одним із визначальних чинників, які загрожують національній безпеці й стабільності в державі. Процеси її формування, зміни у структурі, розподіл сфер і територій впливу, можна сказати, завершилися. На жаль, організовані групи й злочинні організації й донині діють практично в усіх містах України, найбільше їх – в обласних центрах, у промислових містах і туристичних регіонах. Останнім часом спостерігається тенденція до встановлення контролю за аграрними територіями, яка, на жаль, посилюється.
Значна частина угруповань має достатньо високий рівень організованості, стійкі корупційні, міжрегіональні, а в низці випадків – і міжнародні злочинні зв’язки. Саме ОГ і ЗО сьогодні намагаються взяти під контроль значну частину тіньового капіталу. Їхня протиправна діяльність пов’язана з легалізацією грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, шахрайством з фінансовими бюджетними ресурсами тощо.
Рівень організованої злочинності в Україні характеризується кількістю виявлених організованих груп і злочинних організацій, кількістю осіб, які вчинили злочини у їх складі, та кількістю злочинів, скоєних учасниками ОГ і ЗО. В активну розробку беруться бандитські угруповання, діяльність яких була характерною для 90-х років, організатори оптових каналів постачання наркотиків, як регіональних, так і міжнародних, продавці «живого товару», який вони постачають за кордон, злочинні групи, які за допомогою або під керівництвом чиновників розкрадають державний бюджет та «відмивають» гроші.
Аналіз криміногенної ситуації в країні за останні роки дає змогу визначити низку особливостей у розвитку організованої злочинності. Нині помітна тенденція відходу організованої злочинності від традиційних, суто кримінальних промислів, і перехід у бізнес. Кримінальний елемент, об’єднаний у злочинні формування, вміло використовує політичну та соціально-економічну неврегульованість суспільства, бере під свій контроль найприбутковіші галузі економіки й поширює вплив на соціально-політичні процеси.
Адаптовані до суспільно-економічних реалій, організовані злочинні угруповання контролюють фінансові потоки, розподіл бюджетних коштів та акцій стратегічних об’єктів енергетичної, видобувної, переробної галузей економіки, вони втручаються в земельну реформу, зовнішньоекономічну діяльність, а для лобіювання інтересів просувають своїх людей у владні структури. За допомогою налагодження тісних корумпованих зв’язків із представниками органів влади, зокрема судової гілки, найнебезпечніші злочинні спільноти гарантують собі недоторканність з боку правоохоронців.
За період із 1995-го по 2013 рік органами внутрішніх справ України припинено діяльність понад 12 тисяч злочинних груп, з яких 6 тисяч – безпосередньо спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю. І навіть не лише для фахівців очевидно, що правоохоронці за цей час стримували чималу армію злочинців.
Найнебезпечнішим видом злочинних груп є банда. Починаючи з 1995 року до суду надійшло майже 900 кримінальних справ стосовно учасників суспільно небезпечних бандформувань. Найактивніше члени банд діяли у 1996–2002 роках.
Цього року до суду направлено низку кримінальних справ стосовно бандугруповань, які займалися розбійними нападами на громадян, підприємства, банківські установи, захопленням заручників, вимаганням у поєднанні із жорстоким насильством, небезпечним для життя жертв.
В останні роки учасники озброєних банд та інших небезпечних формувань знайшли собі новий спосіб «заробітку» – участь у рейдерських захопленнях. На перший погляд, зміна власника підприємства відбувається на цілком законних підставах, але розслідування свідчать, що ласі до чужого майна злочинці звертаються по допомогу до нечистих на руку реєстраторів прав власності, державних виконавців, правоохоронців чи суддів. А в окремих випадках ідуть і на пряме силове захоплення суб’єкта господарювання чи його майна.
Упродовж двох десятиліть розкрито та доведено вину учасників суспільно небезпечних ОЗГ у вчиненні понад 900 навмисних убивств. «Найгарячішим» був період із 1997-го по 2001 рік, коли кількість людських жертв від діяльності ОЗГ сягнула сотні на рік. У 90-ті представники організованого криміналітету досить часто показово вбивали своїх конкурентів, щоб залякати інших. Однак часи змінилися і тепер такі «справи» намагаються робити якомога тихіше, щоб не привертати до себе зайвої уваги. Для оперативників головним завданням стає не розкрити, а запобігти замовному вбивству, що потребує неабиякої майстерності.
Останнім часом організовані групи і злочинні організації з корумпованими зв’язками набувають усе більшої небезпеки. Зокрема, починаючи із 2007 року, кількість таких злочинних формувань щороку зростала: 2007 р. – 13; 2008 р.– 15; 2009 р. – 27; 2010 р. – 29; 2011 р. – 38; 2012 р. – 37; 2013 р. – 32. Як бачимо, спочатку спостерігається стійка тенденція до зростання, а із 2011 року їхня кількість стабілізується.
Діяльність учасників організованих злочинних груп не обмежується кордонами нашої країни, тому почастішали випадки створення міжнародних злочинних спільнот. Найпоширеніші види діяльності таких угруповань – торгівля наркотиками, людьми, а також товарна контрабанда.
З кожним роком дедалі вагоміший акцент у роботі спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю робиться на протидію корупції. Вона, наче іржа, роз’їдає державний апарат, несе загрозу для розвитку правової держави та громадянського суспільства. Нечистих на руку чиновників вельми приваблює такий ресурс, як земля. Та все ж найбільше їх цікавлять бюджетні кошти.
Працівники спецпідрозділів не раз проводили вдалі операції із затримання учасників організованих груп хабарників. У результаті напрацьовано своєрідний алгоритм дій, який нині використовується практично всіма правоохоронними органами нашої держави. Загалом за минулих двадцять років задокументовано майже 2 тисячі злочинів, пов’язаних з одержанням неправомірної вигоди учасниками злочинних формувань.
Боротьба з корупцією в Україні з кожним днем стає дедалі актуальнішою й водночас результативнішою. На мій погляд, однією з основних причин існування ганебної практики здирництва з боку посадовців залишається підтримка корупції соціумом. Як то кажуть, попит породжує пропозицію. Тому корупція в нашій державі існуватиме доти, доки громадяни не припинять «задобрювати» чиновників заради вирішення своїх проблем. Звісно, нині першочерговим завданням є ліквідація корупційних зв’язків, особливо розгалужених, що пронизують столицю й обласні центри, а також середню ланку посадовців.
Підсумовуючи викладене вище, зазначу, що стан боротьби з організованою злочинністю, корупцією та легалізацією (відмиванням) злочинних коштів свідчить про те, що можливості служби ще не вичерпано. Трансформація суспільних відносин щодня ставить перед нами нові завдання. Однак можна впевнено стверджувати, що, враховуючи нинішні умови в державі, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю під керівництвом першого заступника міністра внутрішніх справ Володимира Євдокимова та начальника Головного управління БОЗ Олексія Руденка є однією з найефективніших та боєздатніших одиниць МВС України. Їхня діяльність у тісній взаємодії з Генеральною прокуратурою та іншими правоохоронними органами є потужною зброєю у протидії організованій злочинності.
Олександр ІЩЕНКО,
заслужений юрист України
P.S. Автор висловлює подяку начальнику ГУБОЗ МВС України полковнику міліції Олексію Олексійовичу Руденку та начальнику Управління ГУБОЗ МВС України полковнику міліції Олександру Васильовичу Науменку за сприяння у підготовці статті.
