Віктор Гвоздецький:

Демократичні перетворення, що нині відбуваються в нашій державі, супроводжуються складними процесами реформування політичних, економічних та правових відносин. Однією з найважливіших складових цього вкрай непростого процесу є запобігання і протидія корупції. Стратегічні, практичні й тактичні підходи в організації протидії корупції дістали цілком конкретне втілення у відповідних законодавчих актах та урядових програмах, що були ухвалені впродовж двох із лишком десятиліть незалежності України. Та слід визнати, що через низку об’єктивних та суб’єктивних причин вони не дали сподіваного результату. Під «завісу» своєї роботи, у жовтні минулого року, Верховна Рада України VII скликання ухвалила нове антикорупційне законодавство. В цьому пакеті п’ять законів – закон Глави держави про Національне антикорупційне бюро та чотири урядові законопроекти: «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014–2017 роки», щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та розповсюдженню зброї масового знищення, «Про запобігання корупції» і щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів. Про нове антикорупційне законодавство та про те, чи вдасться йому нарешті зруйнувати системну корупцію, яка існувала в Україні десятиліттями, власне, й поведемо мову з гостем тижневика – фахівцем, добре обізнаним зі специфікою боротьби з економічними злочинами, генерал-майором міліції Віктором Гвоздецьким.

Досьє

Віктор Демидович Гвоздецький

– генерал-майор міліції, доктор філософії, професор. На службі в ОВС із 1966 року. Закінчив Львівську середню спеціальну школу міліції МВС СРСР (1972 р.) та Київську вищу школу МВС СРСР (1976 р.). У 1966–1979 рр. працював міліціонером, дільничним інспектором, інспектором-черговим, інспектором та старшим інспектором відділення боротьби з розкраданням соціалістичної власності, заступником начальника Московського райвідділу міліції м. Києва. Протягом 1979–1983 рр. обіймав посаду начальника Дарницького районного відділу внутрішніх справ м. Києва. У 1983 р. призначений начальником управління боротьби з розкраданням соціалістичної власності УВС м. Києва. У 1989 р. знову повернувся до Дарниці й очолював райвідділ внутрішніх справ до 1992 р. У 1992 р. обійняв посаду начальника Головного управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України. У період з 1995 до 2001 рр. – ректор Київського інституту внутрішніх справ, проректор Національної академії внутрішніх справ України, начальник факультету підготовки кадрів спеціальних підрозділів кримінальної міліції Національної академії внутрішніх справ України. Нині – в.о. ректора Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі.

– Вікторе Демидовичу, пропоную розпочати нашу розмову з невеличкої ретроспекції. Різні – як вітчизняні, так і закордонні – дослідження рівня корупції в Україні останніх років свідчать, що реальних зрушень на краще в боротьбі з цим явищем немає, хоча, де-факто, й було ухвалено низку законодавчих актів, розроблено відповідні програми. Що, на Вашу думку, перешкодило цим ініціативам втілитись у позитивний результат?

– Причини такого невтішного стану справ у царині запобігання і протидії корупції криються у відсутності в колишнього керівництва держави політичної волі, в низькій ефективності діяльності правоохоронних органів, відсутності реальної свободи засобів масової інформації та сприйнятті більшістю населення корупції як системи суспільних відносин. Дослідження рівня корупції в нашій державі за останні три роки й справді свідчать про те, що він не знижувався. Наведу декілька цифр. Наприклад, 2013 року за показниками політичної та фінансової корупції Україна опустилася аж на 10 пунктів (складова СРІ індексу Political Risk Services International Country Risk Guide. – Авт.). Показово, що в останньому рейтингу корупції Україна з-поміж країн СНД змогла обійти лише Киргизстан (24 бали), Таджикистан (22), Туркменістан і Узбекистан (по 17 балів). Останню сходинку в Індексі сприйняття корупції 2013-го посіли Афганістан, Північна Корея й Сомалі. Державні установи й чиновники в Україні й надалі вимагають не тільки від громадян, а й від бізнесу неправомірної вигоди, про що свідчить падіння відповідного рейтингу нашої країни на 5 пунктів (складова СPI World Economic Forum Executive Opinion Survey. – Авт.).

Серед основних проблем ділових кіл – монополізація бізнесу. Олігархічні клани активно перерозподіляють бізнес-ресурси між собою і витісняють з ринків прозорість та здорову конкуренцію. Окрім того, в нашій країні неможливо планувати бізнес довгостроково, адже, як це не прикро констатувати, в Україні власність стає все менш захищеною, майже не діють єдині й незмінні правила ведення бізнесу для всіх учасників ринку. Додайте до цього ще й тиск на бізнес з боку державних корупціонерів – маю на увазі процедури отримання дозволів на ведення бізнесу, які стають дедалі корумпованішими. Чимало експертів вважають, що непідписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС наприкінці 2013 року було значною мірою обумовлене саме виявленням страху олігархічних бізнес-груп перед прозорою конкуренцією, адже українські монополісти й досі не можуть вести бізнес за світовими стандартами, тому й обирають вже знайомі їм механізми співпраці з «сусідами». Для підприємців в Україні існують різні правила гри – для «своїх» і для «чужих». При цьому чиновники виявляються не просто втягнутими у фінансові потоки, а й самі керують ними. Узяти бодай відмову від прозорих закупівель державними підприємствами, а це – близько 350 млрд грн на рік.

Слід згадати, що навіть із прийняттям упродовж квітня–травня 2013 року Верховною Радою України пакета антикорупційних законів, якими було переглянуто превентивні антикорупційні механізми та процедуру конфіскації задля їхньої відповідності міжнародним стандартам, а також урегульовано питання відповідальності за корупційні правопорушення та запроваджено відповідальність юридичних осіб за вчинені в їхніх інтересах або від їхнього імені корупційні злочини, черговий етап реформування системи запобігання і протидії корупції так і не був завершений. Тому восени минулого року парламент ухвалив низку нових антикорупційних законів, практично завершивши створення адміністративно-правового механізму запобігання і протидії корупції.

– Обсяг ухвалених законів – колосальний, тож доцільно було б зупинитися на найвагоміших антикорупційних кроках, зроблених у рамках нового антикорупційного законодавства…

– Передусім, ухвалено загальнодержавну антикорупційну стратегію – закони України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні на 2014–2017 роки» та «Про створення Національного антикорупційного бюро», якими передбачається антикорупційна експертиза виборчого законодавства, посилення прозорості фінансування партій, ухвалення законів про запобігання конфлікту інтересів обраних чиновників, про посилення громадського контролю за прийняттям рішень у радах, подолання корупції в судах усіх рівнів, створення системи інструментів, які б дозволили ефективніше розслідувати корупційні злочини та інші правопорушення, тощо.

Дотепер в Україні була відсутня ефективна стратегія протидії корупції, яка б оперативно реагувала на проблему з урахуванням її гостроти та актуальності. Тож метою ухвалення державної Антикорупційної стратегії, зокрема, є створення системи ухвалення рішень щодо антикорупційної політики на основі результатів аналізу правдивих даних про корупцію та чинників, які до неї призводять, зокрема статистичних спостережень, моніторингу виконання цих рішень та їх впливу на стан справ, із залученням представників громадянського суспільства, а також формування суспільної підтримки в запобіганні корупції.

У Законі «Про засади державної антикорупційної політики в Україні на 2014–2017 роки» також визначено й відповідні стратегічні заходи, зокрема, засади організації та діяльності спеціально уповноваженого органу щодо запобігання корупції, відповідального за комплекс заходів із формування та реалізації антикорупційної політики. Зазначений орган повинен мати гарантії незалежної діяльності із забезпечення широкої участі в ній представників громадянського суспільства. Окрім того, згідно з ухваленою Антикорупційною стратегією, має бути розроблено проект акта Кабінету Міністрів України щодо схвалення загальнонаціональної методики оцінки рівня корупції відповідно до стандартів ООН та, із залученням громадськості, проведено дослідження щодо сприйняття корупції та довіри населення до органів, відповідальних за запобігання корупції, готовності населення брати участь у заходах щодо протидії корупції, корупціогенних ризиків у відповідних сферах. Також планується проведення щорічних слухань у Верховній Раді України про стан справ з питань запобігання корупції, що готуватимуться спеціально уповноваженим органом з питань антикорупційної політики, та оприлюднення звіту разом із висновками й рекомендаціями парламентських слухань.

Окремо слід наголосити на імплементації міжнародних стандартів співпраці влади та суспільства в ухваленні рішень у сфері антикорупційної політики, зокрема закріплених у Кодексі кращих практик участі громадськості у цьому процесі, ухваленому конференцією міжнародних неурядових організацій Ради Європи 1 жовтня 2009 року. На постійній основі проводитимуться інформаційні кампанії, зорієнтовані на різні соціальні групи та спрямовані на усунення толерантного ставлення до корупції, підвищення рівня співпраці влади та громадян у протидії корупції.

– Звісно, з морально-етичного погляду корупція неприпустима на будь-яких рівнях. Однак найстрашніші наслідки, напевно, мають саме зловживання в судочинстві, органах кримінальної юстиції, правоохоронних органах, тобто тих інституціях, які покликані боротися з порушенням закону. Які заходи передбачені для усунення ризиків корупції в цій царині?

– Передбачається ухвалення законів про внесення змін до Конституції та до законів України, спрямованих на реформування судоустрою та статусу суддів на основі європейських стандартів. Зокрема, буде зменшено рівень суддівського імунітету до надання судді лише функціонального імунітету – від звинувачення за дії, вчинені у процесі виконання суддівських функцій; визначено особливості проведення спеціальної перевірки щодо кандидатів на посаду судді; здійснюватиметься подання, оприлюднення та моніторинг достовірності даних декларацій суддів про майно, доходи, видатки та зобов’язання фінансового характеру; проводитиметься навчання суддів з питань, пов’язаних із стандартами запобігання і протидії корупції. Натомість, заходи щодо реформування прокуратури передбачають обмеження її повноважень сферою кримінальної юстиції, забезпечення достатніх гарантій незалежності в діяльності прокурорів, зміну принципів формування територіальної мережі органів прокуратури з метою ліквідації корупціогенних чинників у вигляді «корупційних альянсів» місцевих органів виконавчої влади, прокуратури, міліції та судів, реалізацію прозорих конкурсних засад добору кадрів органів прокуратури.

Реформування органів внутрішніх справ має на меті набуття ними сучасної та чіткої структури, ліквідацію найкорумпованіших підрозділів міліції, створення місцевої міліції (поліції), закріплення нормами закону повноважень працівників органів внутрішніх справ та максимальне зменшення відомчої нормотворчості й приведення її у відповідність із Конституцією та законами України, а також забезпечення належного розслідування зловживань з боку працівників органів внутрішніх справ.

Передбачено і створення відповідного інструментарію, що дасть змогу ефективніше виявляти та розслідувати корупційні злочини. Це буде зроблено шляхом удосконалення кримінального законодавства, створення можливостей досудового розслідування та судового провадження, а також стягнення в дохід держави майна, набутого внаслідок злочинної діяльності, утворення спеціально уповноваженого органу з питань виявлення та розслідування корупційних злочинів, введення посад спеціалізованих антикорупційних прокурорів тощо. Таким чином, Антикорупційна стратегія містить системні, науково обґрунтовані заходи для її реалізації як на найближчу, так і на віддалену перспективу.

(Далі буде.)

Бесіду записала Марія САЛЬНІК, «ІЗ»

друкувати

Коментарi

kenter 01/08/2015 11:31
Louis Vuitton replica handbags uk online
jenney 01/08/2015 11:31
They currently accept a baby band of LV replica handbags handbags that affection a forward