Нині в лавах Національної гвардії України проходять службу сотні жінок, і їхня кількість постійно зростає. Варто зауважити, що процес фемінізації характерний не тільки для НГУ, а й для військових формувань багатьох європейських країн, зокрема Національної жандармерії Франції. Власне, про деякі особливості служби представниць прекрасної статі в цій структурі повідала начальник відділу комунікації школи офіцерів НЖФ майор Аврора Ріґай.
Національна жандармерія Франції (фр. Gendarmerie nationale) є складовою Збройних сил і підпорядковується Міністерству оборони, вирішує завдання в інтересах ЗС, а також виконує поліцейські й адміністративні функції. Таким чином діяльність Національної жандармерії має міжміністерський характер і також координується МВС та Мін’юстом.
– Пані Авроро, чи знаєте Ви, хто став першою жінкою-жандармом?
− Я не пам’ятаю, як звали мою співвітчизницю, що першою прийшла на службу в Національну жандармерію Франції. Але точно знаю, що відбулося це 1983-го, і ця жінка була унтер-офіцером юридичної поліції.
– Відтоді минуло понад чверть століття. Скільки представниць прекрасної статі нині служить у Національній жандармерії Франції?
− Жінки становлять близько 16 відсотків від загальної кількості особового складу НЖФ. До речі, ще донедавна їм було заборонено вступати до мобільної жандармерії. Але торік 1 квітня це обмеження було скасоване.
– Пані майоре, чи можна сказати, що жінки в НЖФ служать нарівні з чоловіками?
− Безсумнівно. Приміром, система відбору курсантів до нашої школи єдина для всіх кандидатів, незалежно від статі. Відмінність є лише під час тестувань із фізичної підготовки. Нормативи для жінок легші, але це зумовлено їхніми анатомічними особливостями, а не прагненням додати представницям прекрасної статі певних привілеїв.
– Що, на Вашу думку, приваблює жінок у службі в Національній жандармерії?
− Напевно, у кожного свої мотиви, які спонукають одягнути однострій жандарма. Скажу про себе: по-перше, мені подобається військове середовище, регламентоване та дисципліноване. По-друге, служба дає мені відчуття самореалізованості, розуміння того, що працюєш на добробут держави. А по-третє, служити в Національній жандармерії − це просто престижно!
– Пані Авроро, цікаво дізнатися, як особисто Ви потрапили до лав НЖ та як складалася Ваша службова біографія?
− На службу до Національної жандармерії я прийшла 2004 року після університету, де вивчала кримінальне право. Закінчивши школу офіцерів 2006-го, була призначена командиром взводу до оперативної роти пошукової бригади. У моєму підпорядкуванні було 27 чоловіків. 2010-го мене перевели до школи унтер-офіцерів, а з 2014 року я перебуваю на нинішній посаді. Відверто кажучи, проти служби в оперативному підрозділі, наразі маю більше вільного часу, який можу присвятити чоловіку та дітям. Але в майбутньому все-таки хочу повернутися до оперативної служби, так би мовити, із затишного кабінету ближче до народу (усміхається. − Авт.).
– Хто для Вас є взірцем у службі, до якого Ви прагнете?
− Моїм прикладом для наслідування є Ізабель Гійон де Мерітанс − перша й поки що єдина жінка-генерал НЖ, яка командує морською жандармерією.
– Що ж, пані майоре, бажаємо й Вам колись одягнути генеральські погони. А на завершення нашої розмови хотілося б почути Ваші побажання жінкам, які служать у Національній гвардії України.
− Залюбки. По-перше, бажаю українським жінкам-гвардійцям відваги, адже інколи морально дійсно тяжко протистояти чоловікам у військовій справі. По-друге, наполегливості в навчанні, самовдосконаленні, адже тільки постійна праця над собою дозволяє людині стати справжнім професіоналом. Але водночас бажаю не втрачати природної доброти, чарівності, шарму. Адже завжди потрібно залишатися жінкою, нехай і в погонах.
Прес-служба НГУ
