Доволі «гучною» несподіванкою цьогорічного березня у правоохоронному відомстві стала звістка про зміни в керівництві міліцейської профспілки. Новина набула резонансу не лише серед вартових порядку, а й за межами системи МВС. Щоб запобігти різним пліткам щодо цієї події й дізнатися про плани стосовно переорієнтування діяльності Профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України (ПАП ОВС) у прогресивному напрямі, ми звернулися за коментарями до новообраного її очільника – Олександра Козленка.
Прозаїчна відставка наробила багато зайвого галасу
– Олександре Івановичу, поясність, будь ласка, що стало причиною ухвалення настільки радикального кадрового рішення – звільнення очільника профспілкової організації.
– Змушений розчарувати тих, хто в моїх коментарях стосовно ротації в менеджменті ПАП ОВС сподівається почути якусь сенсацію. Насправді, все доволі прозаїчно: Рада профспілки на пленарному засіданні, яке відбулося 11 березня цього року, задовольнила заяву Анатолія Онищука про його звільнення з посади голови нашої організації через зміну місця роботи. Однак не заперечуватиму: згадане засідання видалося напруженим. Точилися принципові й палкі дискусії, виголошувалися гострі заяви і пропозиції. І це не дивно, адже на порядку денному були питання, від вирішення яких залежала подальша доля профспілки, у якій перебуває майже 70 тисяч членів. Нам важливо було не втратити здобутий за понад двадцятирічну історію існування організації її авторитет. Адже в такий час, як нині, це зробити напрочуд легко.
– Останнім часом у засобах масової інформації, зокрема на офіційному сайті вашої організації, розміщувалися матеріали з критикою на адресу керівництва МВС – йому закидали блокування соціального діалогу з профспілкою. Чи не ці питання стали предметом напружених пленарних дискусій?
– З-поміж нагальних питань, про які говорили на засіданні Ради профспілки, а це й, зокрема, виконання програми підтримки учасників АТО та їхніх родин, предметом детального обговорення стали найболючіші проблеми, пов’язані з украй низькою активністю соціального діалогу у відомстві. Учасники профспілкового форуму дійшли висновку: нинішній стан відносин між роботодавцем і профспілкою загрожує суспільно небезпечними наслідками. Насамперед, це позбавлення простого міліціонера належного соціально-правового захисту. Конструктивний діалог профспілки й міністерства здатний прокласти найкоротший шлях до розв’язання багатьох проблем системи ОВС, так би мовити, зсередини.
– Чи ухвалила Рада профспілки конкретні рішення, які допоможуть налагодити соціальний діалог?
– Рада визнала: заходи, до яких організація вдавалася для налагодження соціального діалогу з керівництвом міністерства, є неефективними, а деякі з них навіть виявилися помилковими. І вирішила доручити ведення перемовин з очільниками МВС з відновлення двосторонніх партнерських стосунків спеціально створеній ініціативній групі з найдосвідченіших представників обласного профспілкового активу.
– Чи вдалося робочій групі досягнути позитивних змін?
– Зрозуміло, на все потрібен час. Але ми вже бачимо певні зустрічні кроки іншої сторони діалогу, спрямовані на порозуміння, маємо перші результати, які варто записати в наш актив. Ми приречені на порозуміння, бо робимо одну справу. Незалежно від персонального складу керівництва МВС та профспілки наше спільне й головне завдання має бути незмінним – це турбота про міліціонера.
Потрібно жвавіше реагувати на кризові ситуації
Поцікавилися ми в нашого співрозмовника й щодо подальших планів розвитку вже відомих та нових ініціатив тред-юніону. Зокрема, кредитних спілок, що справді стали надійним джерелом фінансової підтримки для сотень пересічних міліціонерів.
– Із приємністю констатую, що Кредитна спілка київської міліції, яка загалом видала кредитів на 6 млн грн, та її рівненські колеги, які видали приблизно 2,5 млн на прийнятних умовах, довели своє право на існування й подальшу нашу підтримку. Додам, що в нас є й інші форми корпоративного соціального сприяння. Приміром, у більшості наших обласних профорганізацій успішно функціонують «лікарняні каси», як прообраз відомчої страхової медицини. Понад 12 тисяч членів налічує «лікарняна каса» столичної міліції. Торік за її допомогою проліковано понад 4 тисячі правоохоронців, членів їхніх сімей і ветеранів. Коштом цих профспілкових підприємств обслуговують учасників АТО, родини працівників, які загинули на службі.
– Олександре Івановичу, Ви згадали про важливу складову Вашої діяльності – опіку тих, хто нині ризикує життям у війні із сепаратистсько-терористичними формуваннями на сході держави. Що в цій темі вже зроблено і що планується?
– Звісно, ми намагаємося надавати посильну шефську допомогу сім’ям правоохоронців, які загинули під час виконання службових обов’язків. Але ми хочемо робити – і робитимемо – незрівнянно більше. Сказати, що профспілка не здатна на щось масштабніше, аніж поодинокі посилки харчів, одягу, бронежилетів чи співчутливих листівок на передову, буде несправедливим. Віднині нас частіше бачитимуть там, де потрібні наша участь і невідкладна допомога.
І хоча сума матеріальної допомоги, яку організація надала особовому складу, задіяному в АТО, нібито немаленька – а це 9 млн грн, – на місці, у районі розмежування сторін конфлікту, де я нещодавно побував, розумієш: насправді цих грошей дуже мало. Ми обов’язково виправимо цю прогалину. Потрібно значно покращити ефективність наших цільових програм саме завдяки оперативнішому реагуванню на мінливу ситуацію і жвавішому відгуку на її кризові загострення.
Варто використовувати й наш авторитет у міжнародному профспілковому русі. Завдяки європейським колегам 38 скаліченим війною міліціонерам ми допомогли з лікуванням і реабілітацією в Латвії, Молдові та Польщі. Вважаю, що ця тема має перспективи для розвитку.
До речі, у нас є напрацювання з європейськими поліцейськими профспілками щодо благодійних програм для учасників АТО та їхніх родин у сенсі медико-психологічної реабілітації, наповнення українських клінік сучасними медпрепаратами й обладнанням. А на останньому форумі тред-юніонів у Берліні навіть ішлося про створення спеціального міжнародного благодійного фонду допомоги нашим правоохоронцям. Там же досягнуто домовленості про реабілітацію бійців АТО в оздоровницях Німеччини, Литви, Румунії, а іспанські поліцейські підготували допомогу дітям-сиротам з України.
– А які проекти ПАП ОВС «мирного часу» варті розвитку?
– Не хотілось би втратити такий чудовий внесок у справу зародження принципів здорової поліцейської корпоративності в Україні, відчуття єдиної родини, як проект «Discount PAP Club». Він спрямований на економію бюджету міліцейської сім’ї, надає знижки на певний асортимент товарів і послуг. Подібні ініціативи діють у багатьох світових професійних спільнотах, зокрема й у поліцейській.
– Назвіть хоча б списочно проблеми, до вирішення яких має докласти руку міліцейська профспілка.
– Їх дуже багато. Традиційно гострою в міліції є проблема квартирного забезпечення. Можливо, ми частково вирішимо її, відновивши практику кооперативного житлового будівництва. На часі розв’язання проблеми зайнятості пенсіонерів ОВС; відродження традицій, наступності поколінь, інституту наставництва та покращення іміджу професії міліціонера. Потрібно щось робити з «тимчасово» заблокованим от уже на понад десятиліття соціальним пакетом ОВС, гарантованим міліціонерові законом.
Ми порушували й порушуватимемо питання реструктуризації грошового забезпечення працівників органів внутрішніх справ, механізм перегляду умов якого з врахуванням змін соціальних стандартів у державі відсутній. Нам прикро говорити про те, що посадові оклади в ОВС значно менші, ніж у держслужбовців, а оплата праці – найгірша в системі правоохоронних органів. Словом, для відкочування рукавів у цій новій для мене іпостасі не бачу жодних підстав.
Бесіду записав
Олег РОЖНЯТОВСЬКИЙ,
м. Київ.
Фото Олега ТАБОРОВСЬКОГО
