Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Інтерв’ю
27/11/2014 16:03

DZIDZIO

Веселі, цікаві, неординарні, креативні – перераховувати характеристики музикантів, які цього разу завітали «на вогник» до «Моментів», можна дуже довго. Але найголовнішим, напевно, є те, що їхня творчість кардинально відрізняється від звичного українським слухачам музичного формату і здатна здивувати будь-кого. Тож знайомтеся: на запитання нашого журналіста відповідали учасники антигламурного гурту «DZIDZIO».

– Хлопці, розкажіть для початку, як утворилося ваше ексцент­ричне тріо? Як змінилося ваше життя відтоді?

– Спочатку в колективі нас було двоє, я – Дзідзьо, і Лесик. Ми ходили на рибу в Новояворівську, риба не клювала. Я собі подумав: чого дурно сидіти? Пішов на студію писати пісню, дав Лесику послухати, йому сподобалося… Так розпочав своє існування гурт «DZIDZIO». А третього – Юліка, ми знайшли згодом: він відстав від автобуса, що їхав в Португалію, бо не мав грошей на проїзд, але дуже гарно грав на клавішних. Нам його стало шкода, і ми забрали до себе. Тепер він грає на синтезаторі й на акордеоні.

Раніше ми виступали на весіллях, були бідні, як церковні миші, мали подерті шкарпетки і так хотіли їсти, що думали, що б таке смачне нам з весільного столу дали спробувати. Тепер гурт «DZIDZIO» мегапопулярний, і ми можемо собі по райдеру дозволити окремі номери, бо раніше всі спали в одному, милися одним бруском мила і використовували одноразовий пакетик шампуню на три голови. Тож тепер ситуація змінилася на краще, чому ми, відверто кажучи, безмежно радіємо.

 

– Ви втрьох багато часу проводите разом. Не втомлюєтеся одне від одного?

– Зрозуміло, що втомлюємось! І в «Каділаці» разом їздимо, і над піснями, кліпами та фільмами разом працюємо. Вже деколи так набридаємо, що не можемо одне на одного дивитися! Тому тепер і просимо окремі номери, щоб відпочити трішки. Але потім вранці, після концерту вже скучаємо, бо ми всі – колеги, і хоч би без одного учасника – то вже не є гурт «DZIDZIO»!

 

– Формат, у якому працює ваш колектив, – досить незвичний для українського слухача. Як ви самі охарактеризували б цей музичний напрям?

– Наш стиль ми називаємо антигламурний поп! Така музика проста і зрозуміла для всіх, тексти пісень написані з реальних подій й про кожну другу людину. Ми не хочемо нести пафос, певний гонор, від якого в різних його проявах втомилися всі в нашій країні. Тим паче, з огляду на нинішні події та проблеми в державі, людей дістала вже ця еліта та все, що навколо неї відбувається. А наші композиції доступні для розуміння та сприйняття, кожен може в них пізнати себе, з чогось щиро посміятися, покепкувати над власними недоліками… Словом, не заморочуватися, а просто розслабитися.

 

– У чому секрет такого поєднання яскравості, креативу та простоти?

– Гурт «DZIDZIO» максимально близький до народу! Ми можемо їхати, зупинитись, привітатись з людьми, потиснути руку, поговорити просто так, сфотографуватись з ким-завгодно, якщо попросять. Під час виступу я можу покликати на сцену будь-кого з наших фанів. Приміром, діти дуже люблять танцювати на сцені під пісню «Каділак», когось можу попросити прочитати реп в композиції «Павук»… Ми завжди кажемо охоронцям від організаторів заходу, щоб вони пускали до нас всіх, навіть у гримерку. Бо треба бути щирим, відкритим, справжнім, таким як ти є, і люди те відчувають! Як тільки бачать, що артист вхопив «зіркову хворобу» – перестають його слухати та поважати! Лесик це вже давно пережив, Юліка в нас деколи заносить, але ми йому даємо шпіца і все стає на свої місця. (Усміхається. – Ред.)

 

– Але ж вам, напевно, доводилося мати справу з людським нерозумінням, не надто привітним ставленням… Як реагуєте на такі вияви?

– Буває по-різному. Але скільки людей, стільки й думок. Всім сподобатися неможливо! Критика є скрізь, де б ти не був. Часто вона дає стимул працювати, не зупинятися на досягнутому. Ми не ображаємося – на це немає часу. Можливо, хтось просто ще не був на нашому концерті й не зрозумів смак творчості тріо «DZIDZIO». Ми робимо те, що нам подобається, від чого щиро отримуємо кайф. До речі, це гарне життєве кредо: отримувати насолоду від усього, що оточує. Так живеться легше і яскравіше. Та й потім, через багато років, буде що згадати з усмішкою, розказати дітям й онукам за чашечкою запашного чаю… Що може бути краще?!

 

– На офіційному вебсайті «DZIDZIO» є посилання на ваші сторінки в різних соцмережах. Чи стежите ви за своїми рейтингами в Інтернеті? Наприклад, за статистикою переглядів у «YouTube»?

– Звісно! Навіть не просто стежимо, а щодня читаємо, що пишуть в нашому фан-клубі, де, до речі, вже понад 200 тисяч людей! Знаємо, що на каналі «DZIDZIO­Tube» нині більш як 30 мільйонів переглядів! Це страшенно тішить, адже ми розуміємо: наше тріо рухається в правильному напрямку і людям подобається те, що ми робимо. А взагалі, позитиву багато не буває. Тим більше, у теперішній скрутний час заряд позитивної енергії допомагає повірити, що не все так погано, як спершу здається, з будь-якої складної ситуації можна знайти вихід і в кінці кожного тунелю обов’язково буде світло. Головне – бути певним, не сумніватися. Бо сумніви – то завжди є певна стримувальна сила, яка заважає нам рухатися вперед, досягати нових результатів. А ми намагаємося в кожен день вкласти максимум позитиву, драйву, любові. І життя відповідає нам взаємністю.

– Кілька слів про ваші концерти: яка атмосфера там зазвичай панує?

– Кожен концерт – особливий, не буває двох однакових! Ми навіть ніколи не можемо сказати, що буде на наступному виступі, бо нічого не плануємо. Щось інакше з’їли на сніданок, випили іншої кави – і вже концерт по-іншому складається. Коли виходимо на сцену, бачимо публіку – а вона щоразу різна – тоді й розуміємо, що та як відбуватиметься. Незмінне одне – на сцені завжди Дзідзьо, Лесик і Юлік. Щоб зрозуміти, яка атмосфера панує під час виступів гурту «DZIDZIO», треба обов’язково прийти й подивитися!

 

– У своїх композиціях ви часто іронізуєте над красивим життям і багатством, які, зокрема, характерні й для світу шоу-бізнесу. Але ж хіба ви самі не є частиною цього світу?

– Ми вважаємо, що в Україні взагалі ще немає шоу-бізнесу як такого. Над цим треба працювати, намагаючись бути не гіршими, ніж закордонні колеги. А щодо нашого тріо, то ми ніколи не задираємо носа. Приміром, можемо заїхати пообідати в будь-яке придорожнє кафе. У своїх піснях гурт «DZIDZIO» розповідає про справжнє життя, описуючи різні ситуації, в які постійно потрапляє кожен з нас. Навколишня дійсність – багатогранна, в ній є чому повчитися. Уся життєва наука нам дається не просто так: маємо винести максимум користі, зробити висновки, поміркувати – що я сьогодні зробив для кращого життя людей, які перебувають поруч? А іронічний підхід, то гарний спосіб не заморочуватися, легко знаходити вирішення проблем. Тим більше, красиве життя та багатство – лише ширма, за якою ховаються такі ж живі люди, як і ми з вами.

 

– Що є джерелом творчої наснаги для тріо «DZIDZIO»? Як у вашому репертуарі з’являються нові композиції?

– У нас є муза гурту – Надя! Вона знімається в усіх наших кліпах, приходить на концерти, з нею завжди радимось щодо творчих планів. Вона надихає й підказує. Крім того, Надя завжди знає, де найсмачніше годують, в якому готелі найбільше кладуть цукру в чай, піклується про нас, коли приїжджаємо в Київ. Як то кажуть, добре їсти, гарно спати – Бог здо­ров’я мусить дати! На голод­ний шлунок немає ідей та натхнення.

Всі композиції нашого гурту написані на основі реальних життєвих подій. Деколи їдемо в «Каділаці» на концерт і текст до пісні з’являється спонтанно! А буває Дзідзьо прокидається посеред ночі, бо йому в голову прийшла геніальна ідея, мелодія чи текст, що аж не може спати, бо треба терміново записати. А оскільки пісні в нас всі дуже веселі, тому настрій під час написання відповідний. Творчу наснагу неможливо заздалегідь спланувати. Деякі люди вважають, що творчість лікує депресію. Ми сказали б по-іншому: якщо творчість у людини відсутня, то до депресії зовсім недалеко. Бо немає генерації ідей, їхнього руху, втілення. Творчість дає енергію – що більше ти робиш, то більше хочеться не зупинятися на досягнутому. Прагнення людини до розкриття власного потенціалу – це природне бажання жити повноцінно, цікаво.

 

– Тоді повідайте, чого хотіли б досягти у власній творчості? Що для вас є вершиною, межею?

– Навіть не знаємо, що таке має статися, щоб то була межа. Колись вважали, що зняти один кліп – то є круто, а нині збираємо на своїх концертах переповнені стадіони в різних куточках України! Ми вважаємо, що треба працювати щодня, розвиватися, не ставлячи для себе якихось меж.

 

– Яким ви бачите музичне мистецтво майбутнього?

– Музика має подобатися людям, бути їм близькою, підіймати настрій, цікавити їх, тобто бути такою, як у гурту «DZIDZIO». Може то буде якийсь із музичних стилів, що нині є не дуже популярний. А може хтось вигадає щось кардинально нове. Головне, прислухатись до людей і зважати на те, що їм до вподоби, а не підлаштовуватися під якісь формати.

 

– Поділіться своїми планами на майбутнє. Чим невдовзі збираєтеся порадувати шанувальників?

– Як зазвичай, готуємо всього дуже багато: будуть і нові пісні, і кліпи, і смішні короткометражні стрічки. Але то буде сюрпризом. Ми з величезним завзяттям радуємо своїх прихильників чимось новим, а вони завжди з нетерпінням цього чекають. За тим спостерігати та читати різноманітні повідомлення в нашому фан-клубі – одне задоволення.

А загалом ми позитивно налаштовані і знаємо, що все в нас з вами обов’язково буде добре. Хоча й страшно переживаємо за Україну, за хлопців, які тепер на Сході. А серед них є багато наших знайомих, прихильників. Підтримуємо бойовий дух українців на наших концертах, постійно передаємо допомогу. Всі маємо триматися разом й працювати на благо власної держави та побудову справжньої незалежності. Ми – одна велика, міцна родина!

 

– Ваші побажання читачам.

– Відчиняйте вікно, дихайте свіжим повітрям! Смійтеся! Не тримайте емоцій в собі! Не вішайте носа! Як співається в нашій пісні «Мені повезло»: «Збувається всьо, треба просто дуже сильно вірити в то!»

Бесіду провела  

 

Юлія РАДУЛ, м. Київ

друкувати

Коментарi

Інші статті