П'ятниця, 11 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Історія
10/11/2014 15:16

Україна вільна від окупантів!

28 жовтня наша держава відзначала 70-річчя визволення України від нацистських загарбників – цей день із 2009 р. має статус державного свята. На початку 2013-го на шпальтах часопису «Іменем Закону» спільно з колективом Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Віт­чизняної війни 1941–1945 років» була започаткована щотижнева рубрика «1943-й – 1944-й: хроніка визволення», матеріали якої були покликані нагадати про запеклі баталії та їхні наслідки, у хронікальному переліку вкарбувати назви визволених населених пунктів України та звитягу звичайних воїнів-визволителів. Нині ми завершуємо виклад основних подій, що відбувалися на радянсько-німецькому фронті в Україні.

Наприкінці жовтня 1944-го радянські війська, долаючи останні кілометри української землі, невпинно просувалися на захід. 23 жовтня війська 4-го Українського фронту вибили німецькі й угорські підрозділи з Тячева, а наступного дня – з Хуста й Сваляви. 25 жовтня Червона Армія підійшла до міста Мукачевого, яке гітлерівці перетворили на міцний вузол оборони. Навколишні гори були рясно всіяні дзотами й вогневими точками, а підступи до міста – огороджені мінними полями. Проте радянські війська продовжували наступ – воїни 18-ї армії під командуванням генерал-лейтенанта Є. П. Журавльова й 17-го гвардійського стрілецького корпусу під командуванням гвардії генерал-лей­те­нан­та А. І. Гастеловича брали в «лещата» ворожі опорні пункти, знищували або примушували здатися їхні гарнізони. Лише на підступах до Мукачевого були захоп­лені близько 1 000 полонених.

На світанку 26 жовтня група німецьких та угорських підривників почала знищувати нафтоперегінний завод, електростанції та інші підприємства міста. Зважаючи на це, авангардні частини 351-ї й 137-ї стрілецьких дивізій прискорили темп наступу. Вибивши гітлерівців з Мукачевого, з’єднання й частини 18-ї армії стрімко подолали 30-кілометрову відстань і підійшли до Ужгорода.

27 жовтня розпочалися бої за визволення міста. У результаті одночасного наступу з південного заходу, сходу й північного сходу воїни 5-ї гвардійської танкової бригади та 875-го самохідного артилерійського полку під командуванням полковника І. М. Моруса й підполковника Д. Д. Ольховенка вже о 10-й годині ранку вступили в Ужгород. Першими ввірвалися до міста та зав’язали вуличні бої танкісти роти гвардії старшого лейтенанта В. Обороткіна, рота автоматників лейтенанта Н. Суанова, екіпаж самохідної артилерійської установки молодшого сержанта І. Старкова. Невдовзі в бій вступили й підрозділи 1157-го стрілецького полку під командуванням майора І. Анкудінова. У другій половині дня вони пов­ністю очистили Ужгород від нацистських загарбників. Спроби гітлерівців 29 і 30 жовтня відбити адміністративний і культурний центр Закарпаття були безрезультатними.

 

У  боях за Мукачеве й Ужгород тисячі радянських воїнів, які виявили героїзм, велику військову майстерність, були нагороджені орденами й медалями, а 30 із них – удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Загалом у боях за визволення західних областей України були відзначені державними нагородами понад 123 тис. бійців і командирів, зокрема 160 отримали відзнаку Героя – медаль «Золота Зірка». Наказом Верховного Головнокомандувача від 27 жовтня 1944 р. військовим частинам і з’єд­нан­ням, які брали участь у визволенні Ужгорода, була оголошена подяка й на їхню честь у Москві провели салют 20 артилерійськими залпами з 224 гармат… Загалом під час Схід­но-Карпатської стратегічної наступальної операції 59 з’єднань і військових частин дістали почесні найменування «Карпатських», «Ужгородських», «Мукачевських», 60 нагороджені орденами.

28 жовтня Карпатсько-Ужго­род­ська наступальна операція Червоної Армії завершилася. Наступного дня війська 4-го Українського фронту вперше очистили від ворога Чоп і з’єдналися з військами 2-го Українського фронту. У цілому, в результаті реалізації цієї військово-стра­те­гіч­ної ініціативи, історична територія Закарпатської області у складі тодішньої Чехословаччини (територія Закарпатської області сучасної України) була визволена від ні­мець­ко-на­цист­сь­ких загарбників. Проте окремі бої радянських військ за визволення населених пунктів Закарпаття точилися до 25–28 листопада.

 

Попри значні й болючі втрати, Червоній Армії вдалося завершити вигнання німецьких військ та їхніх союзників із території України, зайняти частину Угорщини, закріпитись у Південній Польщі й Північній Словаччині. Оволодівши східними Карпатами, радянське командування позбавило ворога важливого стратегічного рубежу. Перед Червоною Армією відкрилися широкі можливості для подальшого просування вглиб Східної Європи.

26 листопада 1944 р. у Мукачевому відбувся І з’їзд делегатів народних комітетів Закарпатської України, який ухвалив історичний Маніфест про воз­з’єд­нання Закарпатської України з Радянською Україною. 25 червня наступного, переможного року між СРСР і Чехословацькою Республікою був підписаний договір «Про Закарпатську Україну», відповідно до якого кордони, що пролягали між Словаччиною й Закарпатською Україною до 29 вересня 1938 року (коли Закарпаття було окуповане хортистською Угорщиною), визнавалися кордонами між СРСР і Чехословаччиною. 22 січня 1946 р. Президія Верховної Ради Української РСР прийняла Постанову «Про створення Закарпатської області».

 

Вперше свято визволення від нацистських загарбників Радянська Україна відзначила 14 жовтня 1944 року. Того дня в Києві відбулося урочисте засідання партійно-радянської номенклатури, а Президія Верховної Ради й Рада Народних комісарів Української РСР, ЦК КП(б) У привітали український народ із завершенням визволення України (вважалося, що 8 жовтня 1944-го Червона Армія очистила від ворога останній населений пункт Української РСР у її довоєнних кордонах – село Лавочне Сколівського району Дрогобицької (нині – Львівської) області).

Так само вчинили й 1945-го року: 14 жовтня на урочистому зібранні в Київському театрі опери і балету ім. Т. Шевченка виступив голова Ради народних комісарів УРСР, секретар ЦК КП(б)У М. Хрущов, який у своїй доповіді зазначив, що до 14 жовтня 1944-го «вся територія Радянської України була повністю визволена від ні­мецько-фа­шист­ських загарбників» (проте де саме це сталося географічно, не уточнювалося).

Водночас, теж у жовтневі дні, розпочали відзначати день визволення Закарпаття: 27 жовтня 1945 р. у міському теат­рі Ужгорода відбулося представницьке урочисте засідання й концерт, присвячені «першій річниці визволення Червоною Армією Закарпатської України від німець­ко-мадярських загарбників», а наступного дня аналогічні урочистості пройшли в Хусті та інших містах Закарпаття… Так і повелося: у радянську добу день визволення України святкували 14 жовт­ня (потім – 8 жовтня), а 26–28 числа того самого місяця – день визволення Закарпатської України.

У перші роки незалежної України ситуація кардинально не змінилася. Указ Президента України Л. Кравчука від 22 березня 1993 р. «Про всенародне відзначення 50-річчя визволення України від фашистських загарбників» датою визволення українських територій визначив 8 жовтня. 1995 року, в контексті святкування 50-річчя воз­з’єд­нан­ня Закарпаття з Україною, цю дату скоригували, «призначивши» її на 28 жовтня. Це є також в Указі Президента України Л. Кучми «Про відзначення 55-ї річниці визволення України від фашистських загарбників» від 30 квітня 1999 р. та Указі Президента України В. Ющенка «Про День визволення України від фашистських загарбників» від 20 жовтня 2009 року.

Вигнання ворога з української землі тривало понад 22 місяці. Ця перемога була здобута ціною близько трьох мільйонів життів воїнів-визволителів і цивільних громадян. У боях за Україну брали участь війська семи радянських фронтів (1-го, 2-го, 3-го і 4-го Українських, 1-го та 2-го Білоруських і Північно-Кавказького), а також кораблі Чорноморського флоту, Азовської, Дунайської та Дніп­ров­ської військових флотилій. Станом на 1944 рік на українських теренах воювала половина всіх сухопутних військ Червоної Армії, при цьому в з’єднаннях Українських фронтів українці становили 60-80 % особового складу. Упродовж січня 1943 року – жовтня 1944 року на українських теренах радянські війська провели 15 наступальних й оборонних операцій, зокрема 11 стратегічних і чотири самостійні фронтові. Визволення України від нацистських загарбників мало велике історичне значення для подальшої долі українського народу.

 

Підготував 

Володимир СІМПЕРОВИЧ,

кандидат історичних наук, завідувач наукового відділу з питань музейної інформації та комунікації Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років».

Документи та знімки з фондозбірні

 

Меморіального комплексу

друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті