Тяжка ноша листоноші
Попри сучасні технології – e-mail, мобільну телефонію, – коли, здавалося б, ніхто не шле й не очікує телеграм, не пише паперових листів та не підписує листівок, адже за допомогою скайпу можна почути й побачити людину з іншого континенту, – праця листоноші досі витребувана. Особливо це стосується сільської глибинки, де переважно мешкають літні люди з невисокими статками, які донині підтримують зв’язок зі світом якраз за посередництва поштарів. Саме вони не лише доставляють періодику та кореспонденцію адресатам, а й розносять пенсії, а заразом і провідують престарілих і одиноких, для яких ті візити є можливістю поспілкуватися. Це здавна шановані люди. Приміром, перший у світі пам’ятник листоноші встановили в селі Тур’ї Ремети на Закарпатті в середині XIX століття. Такої честі удостоївся Федір Фекета, який обслуговував дільницю каретно-поштового зв’язку, що охоплювала Турянську долину.
Із багатьма листоношами земляки підтримують довірливі й навіть товариські стосунки. Та варто визнати: окрім того, що ця професія «вимируща», малооплачувана, вона ще й перебуває серед найнебезпечніших. Розбійники, навіть убивці нападають на поштовиків, які переносять чи перевозять певні цінності, саме тому, що це доволі легка здобич. Останніми роками правоохоронці та поштарі стали активніше співпрацювати задля кращого убезпечення листонош.
Мотиви нападів – очевидні
У міліції не дивуються випадкам, коли через кілька тисяч гривень у валізці грабують чи вбивають листонош – це явище існує здавна, відтоді, як завданням останніх стало роздавання грошових переказів і пенсій. Ці люди, виконуючи службовий обов’язок за сущі копійки, зазнають травмувань і навіть гинуть. За роки незалежності кількадесят представників згаданої професії загинули, а сотні – дістали травми від рук кримінальників. Двічі – 2010-го й 2011-го – законодавці пропонували внести зміни в Кримінальний кодекс, щоб особи, які нападають на поштарів, несли таку ж відповідальність, як і ті, хто зазіхає на правоохоронців. Однак парламент щоразу відмовляв, мотивуючи тим, що не може вносити поправки стосовно окремої професії. А скорботний список і далі поповнюють нові прізвища.
Однією з найбільш резонансних стала історія, що трапилася 2006-го на Сумщині. У результаті вдалої оперативної комбінації сищикам вдалося дізнатися, а потім і пересвідчитися, що в одному з сараїв у Ромнах під забетонованою підлогою лежить труп листоноші, яка за п’ять років до того зникла безвісти. Судові медики вказали: нещасну вбили, вдаривши чимось важким по голові. Мотиви нападу були очевидними – пані тоді саме розносила пенсії, маючи з собою майже 3 тис. гривень. Дехто навіть припускав, що жінка вкрала кошти й виїхала до сестри в Росію. Міліція шукала й там, але безрезультатно. Вирішальну роль зіграв підрозділ із розслідування особливо тяжких та складних злочинів «Сова». Досвідчені «сови» значно ретельніше за своїх молодих колег поставилися до зібрання доказової бази й таки розплутали кримінальний ребус. Підозрюваного затримали.
Технології нападу застосовують різні. Приміром, позаторік на Волині в сутінках на жінку, що розносила газети та пенсії, посеред вулиці наскочив чолов’яга, бризнув їй в обличчя з газового балончика, вхопив сумку, що висіла на велосипеді, і чкурнув щодуху. При цьому 5 тис. гривень і мобілка «Нокіа», які лежали в сумці, були її особистими: чужі гроші вона вже роздала. А на Полтавщині 2010-го розігрався майже вестерн із нападом на поштове відділення у с. Климівці Карлівського району. Начепивши на обличчя марлеві пов’язки, двійко розбійників із пістолетом та електрошокером серед білого дня ввірвались у приміщення, відібрали кошти та зникли. Але не безслідно. Міліція за кілька годин затримала підозрюваних – жителів сусіднього села.
Убивці – серед своїх
Торік у селі Козачий Яр на Одещині вбили 46-літню листоношу. Пошуки жінки розпочалися тоді, коли про щезнення останньої міліцію сповістив її чоловік. Оперативники з’ясували: того дня вона одержала понад 2 тис. гривень для пенсіонерів. Згодом у полі неподалік дороги знайшли тіло пропалої з ознаками насильницької смерті. Звісно, її сумку негідники випатрали.
Інша трагедія трапилася минулого літа на Харківщині. Дует змовників, тридцятирічна пані зі співмешканцем, перестріли жінку з поштовою сумкою, в якій були пенсійні 39 тис. гривень, шляхом між селами Водяним і Боровою. Жінка колись працювала на пошті, тож їй було відомо, коли саме розносять пенсії й скільки коштів може бути в поштарки, котру добре знала. А чоловік якнайкраще підходив на роль душогуба, бо вже мав за плечима сім літ відсидки за розбій. Саме він різав горло нещасній, а його поплічниця тим часом вигрібала гроші. Парочку спіймали аж у Запоріжжі. Вони саме планували їхати відпочивати на море.
Про 43-річну загиблу Валентину Чмутову, яка обслуговувала не лише Борову, а й Водяне та Красну Поляну, згадують як про надзвичайно світлу, привітну людину. Поштовики Харківщини розповідають, що колись підписували угоди з міліцією щодо захисту листонош. У період, коли ті розносили пенсії, їх обов’язково пильно стерегли дільничні інспектори. Останнім часом таких домовленостей не укладали. Головна причина – і в «шерифів», і в листонош збільшилась обслуговувана територія, тож ходити отак разом їм уже не до снаги. Але на допомогу тут може прийти інший «гравець» міліцейського відомства – держслужба охорони, здатна оперативно реагувати на тривожні сповіщення лінії «102» і налагоджувати безпосереднє обслуговування розносників вістей та пенсій.
Сторожі для поштарів: електронні дешевші за «двоногих»
Міліція охорони Харківщини запровадила технологію, що зробить працю листонош безпечною. Служба охорони здатна убезпечити як поштові відділення, так і їхніх працівників за допомогою новітньої системи охоронно-тривожної сигналізації. Зокрема, листоношам запропоновано видати індивідуальні GPS-трекери, що значно покращить їхню захищеність. Про наміри поширити подібний позитивний досвід ішлося під час однієї з останніх нарад підрозділів міліції громадської безпеки в міністерстві внутрішніх справ. Там зауважили: згадану практику, як і облаштування автомобілів швидкої меддопомоги системами спостереження ДСО, варто запроваджувати, залучаючи в процес структури місцевого самоврядування.
Звісно, в «Укрпошті» теж апробують різні способи створення безпечних умов праці для листонош. Приміром, на Миколаївщині їх почали оснащувати електронними засобами стеження. У разі загрози (відхилення від маршруту) надходитиме сигнал тривоги. Якщо експеримент завершиться позитивно, такими «маячками» забезпечать усіх 40 тис. листонош країни в майже 14 тис. відділеннях пошти.
Інший запобіжник вигадала Київська облдирекція «Укрпошти», яка позаторік придбала понад 1,5 тис. газових балончиків «Терен-1Б» для своїх працівників. Примітно: гендирекція Українського держпідприємства поштового зв’язку опікується мінімізацією й іншої загрози – її працівники нерідко стають жертвами бродячих або надто агресивних домашніх псів. Для відповідного тренінгу листонош навіть залучають досвідчених кінологів, які діляться секретами успішного протистояння в сутичках із собаками.
Історичний раціоналізм
Взаємини «Укрпошти» та МВС в означеній темі мають доволі багату історію. Зокрема, 2008-го розробляли технологію охорони листонош, яким стали доручати розносити збільшені ліміти внесків «Ощадбанку». До справи навіть долучилася РНБО, що рекомендувала вдатися до послуг міліції. У регіонах періодично проводили кампанії схожого змісту. Наприклад, після страшної повені на Прикарпатті через поштові відділення виплачували відповідні компенсації постраждалим від стихії, бо значна частина з них були літніми й немічними особами. За справу взялися листоноші, яким довірили солідні суми коштів. Щоб тією обставиною не скористалися лиходії, «рознощиків» вартували озброєні міліціянти.
А на Львівщині кілька літ поспіль міліція практикувала охорону листонош, що доставляли пенсії. Тим займалися дільничні. Приводом до такої опіки став напад у грудні 2009-го в Бориславі, коли розбійник вирвав із рук поштарки сумку з 30 тис. пенсійних гривень. Останнім часом у багатьох обласних управліннях міліції відбувалися наради, де обговорювали поліпшення стану профілактики правопорушень стосовно листонош. Зазвичай там доходили згоди, що потрібно змінювати дату, час і маршрут руху представників поштової галузі, вишукувати варіанти надання їм фізичної охорони силами ДСО та випрацьовувати дієвий алгоритм порядку дій у разі вчинення щодо поштарів кримінальних зазіхань.
Звісно, останні події в державі вносять суттєві корективи у вишукування способів убезпечення поштарів. Зокрема, нещодавно в невеличкому селищі Донецькому, що на Луганщині, злодії проникли в приміщення пошти й напали на листоношу, що розносила пенсії. Міліція регіону нині вживає належних запобіжних заходів. Приміром, проведено зустріч керівництва ДСО із заступником з технічних питань очільника обласної дирекції УДППЗ «Укрпошта» Ніною Тельман, під час якої обговорено доцільність укладання угод з міліцією охорони, що може безплатно під’єднати поштові відділення на ПЦО задля забезпечення швидкого реагування на злочинні прояви. Також десеовці пропонують проводити спільні тренінги з касирами поштових філій та листоношами щодо тактики дій в екстремальних ситуаціях.
Геннадій КАРПЮК, «ІЗ»
