Завжди у вирі подій
Роботи відомого фотожурналіста Єфрема Лукацького, представлені на виставці «Моменти часу» в Українському домі, не залишають байдужим жодного із глядачів. Експозицію приурочено до Дня незалежності України: один із центральних знімків – історичний момент внесення державного прапора в український Парламент у серпні 1991 року.
Виставка «Моменти часу» стала продовженням співпраці Єфрема Лукацького із Міжнародним благодійним фондом «Військове братерство». Проект «Війна краде дитинство», у якому поміж інших фотографів брав участь Єфрем Львович, дав поштовх до створення окремої експозиції, що мала представити українській публіці талант митця, знаного в усьому світі. Знімки Лукацького, зокрема й репрезентовані в Українському домі, публікували найвпливовіші видання Тime, Newsweek, The Herald Tribune тощо. Він фотографував у багатьох гарячих точках – Афганістані, Чечні, Палестині, Іраку, Секторі Гази. Його фотокамера фіксувала політичні заворушення в Грузії, Азербайджані, Узбекистані. Єфрем Львович має всі підстави із гордістю заявляти, що пишається Україною, яка пішла іншим – мирним шляхом, уникнувши збройних сутичок і кровопролиття.
«Кримінальні історії» – окрема серія знімків, присвячена діяльності органів внутрішніх справ у перші роки незалежності України. Об’єктив Лукацького зафіксував напружену боротьбу міліції молодої держави проти страшних виразок, що роз’їдали суспільство: бандитизму, рекету, кримінального свавілля. Озброєний фотокамерою, він був поруч із вартовими порядку під час рейдів та затримань, разом із ними йшов під кулі та на ножі.
Єфрем Львович побував у різних куточках світу й багато чого бачив. Свою творчу цікавість майстер фоторепортажу пояснює так: «Я завжди хочу бути в центрі подій, у потрібний час, у потрібному місці!».
Політики і прості люди, військові конфлікти й паради, повсякденність і визначні події... За кожним знімком – історія. У кожному знімку – глибокий зміст. Лукацький показує життя, яким воно є – об’єктивно і глибоко, змушуючи замислитися. І складно не погодитися зі словами одного із відвідувачів виставки, записаними в Книзі відгуків: «Тут все сказано – будьмо людьми!».
Марина ГОНТАР, «ІЗ»
