Подвиг капітана
Вже з першого дня Великої Вітчизняної війни радянська країна зазнала смертельного вогню фашистської навали: запалали міста і села від скинутих ворогом бомб. Та, рвучись углиб наших кордонів, гітлерівці одразу відчули відчайдушний опір радянських бійців та народних ополченців, котрі свідомо йшли на смерть заради рідної землі. Тож і не дивно, що вже п'ятого дня війни, 26 червня, було звершено один з перших легендарних подвигів Великої Вітчизняної.
У районі містечка Радошковичів, що під Мінськом, ланка літаків-бомбардувальників ДБ-3Ф, яку вів капітан Микола Гастелло, атакувала німецьку військову колону танків та бронетранспортерів із армійської групи генерала Гудеріана. Ось як писала про це газета «Правда»: «26 червня 1941 р. о 4-й годині ранку ескадрилья 207-го дальнобомбардувального авіаполку 42-ї авіадивізії Західного фронту під командуванням капітана М. Гастелло завдала бомбових ударів по механізованій колоні ворога на дорозі Молодечно-Радошковичі. Скинувши бомбовий вантаж на скупчені для заправки пальним ворожі танки, Гастелло повертався назад. Дорогою його літак був підбитий снарядом зенітки. Спалахнув бензобак. Охоплена полум’ям машина не змогла б дотягти до свого аеродрому. Капітан Гастелло спрямував літака, охопленого вогнем, на скупчення бензоцистерн і автомашин супротивника. Літак вибухнув, але й ворогові було завдано великої шкоди. М. Гастелло та його екіпаж загинули...»
Той подвиг перших днів війни одразу став символом мужності та героїзму.
26 липня 1941 р. вийшов Указ Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння звання Героя Радянського Союзу капітану Гастелло Миколі Францевичу посмертно.
Через два місяці після його загибелі, на таких же типах літаків, ДБ-3Ф, наші льотчики завдавали бомбових ударів по Берліну, що було великою несподіванкою для фашистів...
До звершення свого подвигу Гастелло прожив цікаве, бурхливе, багатогранне життя як льотчика, так і просто людини. Про таких захоплено кажуть: «А знаєте, яким він хлопцем був?» Тож яким він був, Микола Гастелло – чоловіком і батьком, безстрашним офіцером, патріотом, повніше дізнаємося зі спогадів його сина, Віктора Миколайовича. З його розповіді в уяві постає справді цікава людина – життєлюб з розмаїтим світом захоплення, цінитель краси. А своє перше бойове хрещення йому довелося пройти ще у неспокійних 1939-1941 роках. Та його шлях до неба починався з мирних буднів...
Рід Гастелло корінням сягає в далеке минуле білоруських селян-хліборобів Новогрудського повіту Мінської губернії. Та батько героя, Франц Павлович Гастелло, пішов іншим шляхом, робітничим – подався на заробітки до Москви. Влаштувався чорноробом на металургійний завод, вивчився на вагранника. Згодом одружився на кравчині Анастасії Кутузовій. Через рік, 6 травня 1907 р. у них народився первісток Микола. Вже з раннього дитинства він любив щось майструвати, і все у нього виходило до ладу. Захоплювався різьбленням по дереву, випилював лобзиком, чудово ліпив з глини, захоплювався фотографією і живописом, а з легкоплавких металів навіть навчився відливати літачки – свою майбутню мрію і долю... А ще – був незмінним капітаном шкільної футбольної команди.
Згодом хлопця окрилила ще одна, не чоловіча, пристрасть – шиття. Колі подобалось нишком спостерігати, як кроїть і шиє мама. А коли підріс – серйозно захопився цією справою. Не тільки підганяв під свою фігуру одяг чи льотну форму, а й кроїв і шив модні сукні для дружини та матері, костюмчики для синочка. Життя приносило йому справжню насолоду. Після закінчення школи пішов працювати столяром у майстерні Московського будинку підлітків з виготовлення меблів. Познайомився з симпатичною дівчиною Ганною Матусевою. Згодом одружилися. То були передвоєнні роки, коли молодь відчайдушно рвалася в небо. Та в авіацію брали не всіх: для цього одного бажання і здоров’я було замало – вимагали рекомендацію керівництва і парторганів. Микола тоді працював на механічному заводі імені Першого травня слюсарем високої кваліфікації. Якось викликали його на засідання цехового комітету і запитали: «У військові льотчики хочеш піти?» – «Я б із задоволенням, – відповів, – тільки чи візьмуть? Адже мені вже двадцять шість». – «Будемо рекомендувати – і візьмуть», – запевнили його і направили навесні 1932 р. до Луганської військової школи пілотів імені пролетаріату Донбасу. Після навчання був призначений до авіачастини під Ростовом-на-Дону. За порівняно короткий час служби Гастелло від рядового льотчика виріс до командира ескадрильї бомбардувальників.
На той час СРСР і Монголія підписали протокол про взаємодопомогу, а в травні 1939 р. почалося вторгнення японських військ на територію МНР поблизу Халхин-Голу, що становило загрозу і для СРСР. У серпні зі станції Кримська на Кубані у район бойових дій вилетіло 6 літаків Ростовської авіабригади, зокрема й екіпаж Гастелло. Він виконував бойові польоти за наказом: знищити комунікації в районі Джинджин-Суме, а також літаки на аеродромах супротивника.
Це було перше суворе випробування нашого героя. Поразка на Халхін-Голі змусила самураїв відмовитися від нападу на СРСР.
Суворої зими 1939-1940 рр. почалася військова радянсько-фінська кампанія з її тяжкими боями. Наприкінці лютого 1940 р. авіаційну частину Гастелло було перекинуто з Ростова-на-Дону на фінський фронт. Його ескадрилья тяжких бомбардувальників підтримувала наступ військ бомбовими ударами з повітря.
Неймовірними зусиллями та війна була завершена розгромом фінської армії. Багато льотчиків, у тому числі й Гастелло, отримали бойові нагороди. Але тогочасна обстановка в країні і в світі не давали шансу на тривалий перепочинок.
І ось, 28 червня 1940 р. під час приєднання Північної Буковини до Радянського Союзу, командування вирішило висадити повітряний десант на Дунаї в районі міста Ізмаїла. Микола Гастелло знову вилетів в Україну. Авіаполк важких бомбардувальників із Бориспільського аеродрому взяв на борт численну повітряно-десантну бригаду. Масштабна, як на той час, операція пройшла блискуче.
У подальшому Микола Францевич служив у Прибалтиці, а наприкінці квітня 1941 р. був призначений на посаду командира ескадрильї 207-го полку 42-ї авіадивізії, яка базувалася на аеродромі Боровськоє під Смоленськом. Тут одержав гарну квартиру, думав обживатися надовго. Хоча Гастелло цілими днями пропадав біля літаків, та коли траплявся вільний час, він завжди щось майстрував, любив грати на баяні, найчастіше свою улюблену «Тонкую рябину». Але невблаганний час відлічував останні мирні дні...
Першого ж дня війни 207-й авіаполк, до складу якого входив і Гастелло, зробив бойовий виліт, завдавши бомбових ударів по німецькій бойовій техніці. Про це згадував у щоденнику унтер-офіцер армії генерал Гудеріан. Водночас виліт засвідчив, що ті літаки були абсолютно беззахисними під час атаки ворожими винищувачами з нижньої півсфери. Надійшов наказ установити на них нижні люкові установки з великогабаритними кулеметами.
А невдовзі всі побачили, як до містечка прилетів літак із чорними хрестами й свастикою. За мить пролунала кулеметна черга. Обстрілявши містечко, «хижак» зник за лісом, та незабаром знову виринув з-за нього й став поливати свинцем авіатехніку на полі аеродрому. У відповідь по ньому хтось випустив довгу чергу з великокаліберного кулемета. Непроханий гість задимів, став втрачати висоту й ледве встиг зробити вимушену посадку. Його екіпаж був узятий у полон. Спочатку ніхто не знав, хто збив фашиста. А ввечері все містечко тільки й говорило про те, як Гастелло розквитався з нахабним «Юнкерсом». Але ворог все наближався.
Аеродром і жителів було евакуйовано. Смертельна коловерть війни набирала шалених обертів. Нашій бомбардувальній авіації вже на самому початку гітлерівці завдали значних втрат.
24 червня 1941 р. капітан Гастелло у складі авіаполку нищив війська фашистів поблизу Пружанів–Кобрина. Його літак був підбитий, однак пілот дотягнув до аеродрому й успішно приземлився. Наступного дня Гастелло вже летів на завдання іншим літаком, бомбував зі своїми бойовими побратимами Віленський аеродром супротивника. Було знищено до 40 німецьких літаків на землі. Таким був літопис початку військових дій нашого героя.
...А потім уся країна вже знала, що 26 червня, п’ятого дня війни, капітан Микола Гастелло в черговому бою героїчно загинув зі своїм екіпажем: льотчиками А. Я. Бурденком, Г. М. Скоробогатовим, О. О. Калініним.
Лев КУДРЯВЦЕВ , м. Київ
Інші статті
-
28/08/2015 10:46
Кров для бойових побратимів
-
28/08/2015 10:45
У контексті домовленостей
-
28/08/2015 10:45
На Київщині – експеримент
-
28/08/2015 10:44
Технології дарують час
-
28/08/2015 10:44
Нагороди – достойним
-
17/08/2015 12:28
Мисливці за представницьким класом
-
17/08/2015 12:27
Підробки продавали в Інтернеті
-
17/08/2015 12:27
«Адідас» одеського пошиття
-
17/08/2015 12:26
«Сувеніри» з АТО
-
17/08/2015 12:12
Румунські колеги допоможуть створити гірські підрозділи Нацгвардії
Усі новиниПередрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на imzak.org.ua