Вік полковника Єригіна

Полковник міліції у відставці Сергій Єригін усе своє життя намагався бути, як мовиться, на передньому краї. І додержувався правила – якщо вже братись за діло, то робити його так, щоб ніхто не міг перевершити. Ось і відсвяткувавши свій столітній ювілей, Сергій Іванович, сам того не підозрюючи, став свого роду рекордсменом, здобувши почесне звання найстаршого міліціонера столиці.

Життєва стежка Сергія Єригіна ніколи не була рівною. Йому довелось пройти дві світові війни, голод, розруху, часи післявоєнної відбудови…
Батьківщина Сергія Івановича – далекий Ставропольський край. Саме там сонячного вересня 1911 року в поселенні терських козаків, в багатодітній сім’ї він і з’явився на світ. Та щасливе безтурботне дитинство тривало недовго й обірвалося тієї миті, коли мирне небо над головами затьмарив дим від згарищ Першої світової війни. Єригін тоді був ще замалим, щоб добре запам’ятати події тих літ, та відчуття вкраденого дитинства закарбувалось у пам’яті назавжди.
Коли війна скінчилась і життя повернулось до свого звичного ритму, одинадцятирічний Сергійко почав надолужувати втрачений час. Найперше, вирішив піти до школи, здобувати знання. Та розпочинати навчання з білого аркуша, першокласнику не довелось. Його старша сестра потурбувалась про те, щоб Сергій сів за парту підготовленим. Відмінник, взірцевий учень у школі – таким Єригін був до шостого класу. А потім… Ні, він не «з’їхав» в оцінках, не став прогулювати уроки – просто мав полишити навчання, щою допомагати батькові. З сімнадцяти років Сергій знав ціну копійці – працював на різних підсобних роботах, водночас набуваючи життєвого досвіду. Та жага знань не давала йому спокою і, зрештою, він закінчив вечірню школу. З часом розумний, перспективний юнак вступив до комсомолу й потрапив на службу до лав НКВС.
Працюючи на посаді помічника начальника політвідділу з комсомольської роботи, Сергій Єригін щоденно своєю роботою доводив – йому можна довірити серйозні завдання і покластись у найвідповідальніших ситуаціях.

Перед війною за наказом Центру для стабілізації ситуації на українсько-польському кордоні групу працівників НКВС із шести чоловік направили в Станіславську область, нині – Івано-Франківську. У її складі був і Сергій Іванович. Група виявляла німецьких розвідників, знешкоджувала диверсантів. А потім кордон перейшли фашистські війська. Вони швидко просувалися вперед і протистояти їм доводилося практично голіруч. З особливим болем Сергій Єригін пригадує ті запеклі, затяжні бої, в яких полягло чимало його друзів.
Відступаючи з нашою армією в складі військ НКВС, Єригін дійшов до Сталінграда. Після контрнаступу радянських військ його відрядили в Україну курувати комсомольські організації. Після цього в листопаді 1943 року він приїхав до Києва, щоб присвятити наступні три десятиліття свого життя міліцейській службі.
Після визволення Києва від фашистських загарбників до столиці потягнулась сила-силенна людей: евакуйовані місцеві жителі, городяни з інших міст, і звісно ж, кримінальні «елементи»: дезертири, ті, хто уникали служби в армії, колишні ув’язнені. Для охорони громадського порядку створили невеликі підрозділи з демобілізованих солдатів, якими керував Сергій Іванович. Та якщо центр міста правоохоронцям вдавалося тримати під контролем, то його околиці залишались майже незахищеними. Щоб вирішити цю проблему, Єригін запропонував створити новий підрозділ – кавалерійську роту.
Про таку роту – у Москві – Єригін чув від колег. Поїхав до Білокам’яної, щоб набратися досвіду та дізнатися все в деталях. Проте, на його розчарування, зразковий вишкіл коней використовували лише для кінозйомок… А ось у сусідній Угорщині на той час уже діяв кавалерійський поліцейський підрозділ. Довелося вирушати туди. Відрядження до цієї країни допомогло Сергію Івановичу зібрати потрібний матеріал і заснувати в Києві міліцейську кавалерію. Результат не забарився – злочинці кидались навтьоки, як тільки чули цокіт копит.
…За три десятиліття служби в лавах міліції Сергію Івановичу довелося випробувати власні сили на різних посадах. Та де б не працював, принципам не зраджував. За це, власне, Єригіна завжди поважали і керівництво, і колеги. Так, з посади заступника начальника паспортного столу Головного управління міліції його перевели керівником Державтоінспекції Києва. А за три роки тодішній начальник столичної міліції Віталій Комаров запропонував йому пост заступника по службі. І варто зазначити, що у своєму виборі керівник не помилився. За ініціативи Сергія Єригіна був створений відділ регулювання вуличного руху та введено мотопатрулювання вулиць. Навіть більше – організовано оперативний патрульний полк, який здійснював і нічну охорону міста.
Сергій Іванович щиро піклувався про безпеку та спокій громадян, усією душею вболівав за службу. Саме тому й розробив низку ініціатив щодо покращання роботи дільничних інспекторів міліції, Державтоінспекції, дитячої кімнати міліції і відомих на той час КПЗ. Не забув про рідну міліцію і вже перебуваючи на заслуженому відпочинку – активно працював у складі Ради ветеранів ОВС, до створення якої сам «доклав руку».

Об’єктивний, рішучий, принциповий, ініціативний, вимогливий – такими записами рясніє особова справа полковника міліції Сергія Єригіна. Йому б ще служити і служити, якби не здоров’я. Саме через нього довелося піти у відставку у 52 роки.
Крім відмінної характеристики від Міністерства внутрішніх справ, Сергій Іванович отримав від рідного відомства ще понад два десятки різних відзнак і нагород. Крім того, на грудях ветерана заслужено сяють медалі й ордени, здобуті за ратний подвиг у Великій Вітчизняній війні.
Нині Сергій Іванович змушений пересуватися в інвалідному візку – далася взнаки тяжка травма. Однак попри все, він залишається невиправним оптимістом із чудовим почуттям гумору.
…Привітати Сергія Єригіна зі сторічним ювілеєм приїхали його колишні колеги на чолі з начальником Київського міліцейського главку Олексієм Крикуном. Того дня на адресу головного винуватця свята лунало чимало теплих слів: побажань доброго здоров’я і ще довгих років життя. Не забули і про подарунки. Приємним сюрпризом для іменинника стали грошова допомога та нагорода МВС України «За сприяння органам внутрішніх справ». А ще Олексій Олексійович від імені колег та себе особисто пообіцяв зробити все можливе, щоб збулася найзаповітніша мрія ювіляра – знову стати на власні ноги.

Олеся ОРЛОВА,
м. Київ

друкувати

Коментарi

mulberry outlet 18/04/2012 10:12
As you can see below, we have collected many mulberry Bracelets, discount mulberry outlet in different styles and colors for your selection.The mulberry Signature H
lv uk online 18/04/2012 10:12
Several days ago, I chose one style of lv uk online from the Swarovski Outlets, which has won good reputation from many customers. christian louboutin uk outlet 18/04/2012 9:53
The interplay of light and cut christian louboutin uk outlet can render effects that underscone the character of the architecture and create