Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Проблема
09/09/2011 13:53

Місця для сидіння… «на шиї» сиріт?

    О станніми роками складається стійке враження, що в Україні навмисно нівелюється значення національного усиновлення. Натомість пропагуються прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу (ДБСТ). Через це національне усиновлення перебуває в глибокій кризі, воно майже знищене. Як наслідок – кількість прийомних сімей та ДБСТ зростає, а фактична кількість дітей-сиріт не зменшується. Найгірше те, що на практиці рішення багатьох батьків-вихователів створити прийомну сім’ю зумовлено матеріальними проблемами й бажанням вирішити їх за рахунок держави. Чи не масового характеру набули випадки експлуатації праці дітей.

     Із високих кабінетів дітей не видно
    Нещодавно Україну сколихнуло повідомлення про жительку Овруча, депутатку районної ради, яка побоями довела прийомного 3-річного сина до реанімації. Як повідомили в прес-службі прокуратури Житомирської області, щодо цього інциденту порушено кримінальну справу за статтею про умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень. Вона передбачає позбавлення волі на термін від 5 до 8 років. Старший помічник прокурора області Діана Алхімова розповіла: названа мати за неслухняність побила сина так, що він опинився в реанімації із забиттям голови, крововиливом у мозок і загрозою для життя. Дитина жила в прийомній сім’ї, яку в жовтні 2010-го створила 40-річна депутатка. Жінка вже мала 19-річну доньку, але вирішила взяти на виховання двох дівчаток-сиріт 4-х і 6 років і їхнього 3-річного брата…
    Що це? Трагічний випадок чи закономірний підсумок безвідповідальної політики щодо дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування?
    За повідомленнями Генеральної прокуратури України, тільки впродовж 2009 року прокурори в галузі захисту прав дітей на опіку, піклування й усиновлення порушили понад 60 кримінальних справ. Внесено більше як 2 тис. документів реагування, за результатами розгляду яких до відповідальності притягнуто понад 600 службових осіб. Завдяки втручанню прокурорів, дітям відшкодовано майже півмільйона гривень аліментів, пенсій, соціальної допомоги. 
    Також стало відомо, що, за висновками органів прокуратури, службами у справах дітей Волинської, Дніпропетровської, Запорізької, Кіровоградської, Київської, Харківської, Чернігівської, Черкаської областей не забезпечено належного виконання своїх функцій щодо підбору прийомних батьків і батьків-вихователів. У цих регіонах також не було конт­ролю за умовами проживання дітей та тим, як використовують кошти, виплачені на їх утримання. Це призводить до порушення прав сиріт, витрачання прийомними батьками цільових грошей на власні потреби, а інколи й до трагічних випадків. Так, у прийомних родинах Запорізької та Харківської областей загинуло двоє взятих на виховання дітей. За фактами, де від злочинних дій прийомних батьків постраждали малята, прокурори порушили 5 кримінальних справ. Це лише сухі цифри статистики, але за кожною із них стоїть зламана доля.

     Дітей, яких покинули батьки, зраджують удруге
    Значні державні кошти, що виділяють на соціальну рекламу, повністю скеровані на пропаганду прийомних сімей, але при цьому не підтримується національне усиновлення. Це фактично пропагує заробітчанство на дітях-си­ротах за рахунок держбюджету. У звітах посадовців різних рівнів ми чуємо переможні реляції про кількісне зростання прийомних сімей і радіємо разом із ними. Ось, нарешті ми перемогли сирітство! Але мало хто здогадується про те, що прийомні діти й усиновлені – це велика різниця. Прийомні діти після 18 років так само опиняються на вулиці, як і «інтернатівські». І якщо директор інтернату зобов’я­заний хоча б надати попервах матеріальний мінімум для життя випускника, то доля прийомної дитини залежить тільки від прихильності батьків-вихователів, які, можливо, вже шукають наступну «жертву».
    Цю програму втілювали силоміць, не розробивши потрібні нормативні документи про фінансову звітність, а також механізми реального контролю за використанням бюджетних коштів. Батьки-вихова­телі, окрім формального спілкування з працівниками органів опіки й піклування, на відміну від західної практики, не проходять навіть поверхневого навчання, їх не тестують спеціальні соціальні служби на готовність узяти відповідальність за прийомних дітей. Як можна було довірити сиріт, наприклад, бать­кові-вихо­вателю, який упродовж тривалого часу застосовував до вихованців фізичне насилля та розбещував їх? Зрештою, Шуліку П. Г. притягнули до кримінальної відповідальності й суд Ужгорода виніс вирок: позбавлення волі.
Наразі фактично немає механізму контролю за додержанням прав дітей у прийомних сім’ях. А той, що прописаний у відповідних постановах КМУ, формальний по суті й повністю розрахований на порядність та чесність прийомних батьків. Але, на жаль, не завжди сироти одержують таких опікунів. Наприклад, у Львівській області дітям не пощастило з бать­ками-вихова­те­лями. Дорослі зовсім не опікувалися дітьми, обмежували їх у харчуванні, одязі, найпотрібніших речах. Бюджетні кошти ж використовували на власний розсуд.

    ДБСТ чи прибуткова організація?
   Розмита мережа прийомних сімей та ДБСТ сама собою сприяє зниженню активності контрольних інстанцій, можливості адекватної реакції з боку посадових осіб на виконання вимог батьками-виховате­лями. Нині контроль за родинами, де виховують дітей, узятих під опіку, має формальний характер, «паперову» звітність. Нескладно перед приходом інспектора, про який обов’яз­ково попереджують, навести лад, поговорити з дитиною, залагодивши наявні проблеми. Контроль витрат соціальних відрахувань на дитину, куди входять пенсії, аліменти, матеріальна допомога, у прийомних сім’ях та ДБСТ також ускладнений. Це нерідко призводить до зловживань. Ось один із таких прикладів.
    …Дитячий будинок сімейного типу в Одесі. Батьки-вихователі Даниленки мають дві п’ятикім­натні квартири, дім на 4 поверхи з євроремонтом, автомобіль ГАЗ-32213, земельну ділянку й підсобне господарство, які надала Суворовська райдержадміністрація в розпорядження для проживання вихованців дитячого будинку. Слід зазначити, що заробітна плата «батька» становила близько 230 грн на місяць, і дитячий будинок існував лише за рахунок коштів, котрі надходили як аліменти, пенсії та виплати на дітей. У ході перевірки правоохоронці встановили, що громадянка Даниленко Л. Є. здає в оренду квартиру, яку надали їй для проживання вихованців. На численні звернення працівників міліції вона не реагувала. Суворовське РВВС м. Одеси порушило клопотання перед Суворовською районною адміністрацією щодо створення спільної комісії для притягнення жінки до відповідальності, передбаченої законодавством України та позбавлення сім’ї Даниленків прав опікунів над непов­нолітніми дітьми, оскіль­ки вони не одержують належного виховання й перебувають без нагляду.
    Звісно, ми часто бачимо по телебаченню пафосні репортажі про героїчні прийомні сім’ї, в яких виховують до 20 дітей. Та чомусь ніхто не замислюється, скільки уваги батьки-вихователі приділяють чадам, адже дати тарілку супу й окреме ліжко – не означає виховувати. За дитиною потрібно не лише доглядати, з нею треба розмовляти, розуміти її почуття. Справжні батьки розпізнають здібності й захоплення, завжди підкажуть вихід зі складної ситуації та приголублять, якщо хтось образив. Чи просто з любов’ю обіймуть. Тільки тоді дитина знатиме, що вона не одна, що її люблять, що вона має сім’ю.

(Усі імена та прізвища в статті змінено
з етичних міркувань.)

Вікторія ВЕЛИЧКО
(голова правління Всеукраїнської
громадської організації «Суспільство рівних можливостей», юрист), м. Київ

 

друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті