Субота, 12 грудня
Зробити стартовою
Попереднiй архiв
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Додаток
до тижневика
Рубрики Усі рубрики
Погода у Києві » Україна
Новини партнерів
Проблема
10/04/2011 12:51

«Підігрів» зони: перерваний політ

     Колонія – місце, де перетинаються долі зовсім різних людей. Чимало серед них і таких, хто опинився за ґратами через пристрасть до наркотиків. І, попри це, не збирається полишати згубну звичку. Більше того – відбуваючи покарання, шукає різні способи, аби роздобути дурман­ного зілля. А ті, хто у в’язниці вже не вперше і знають всі її розпорядки, намагаються навіть організувати підпільну торгівлю дурманом. 

У буцегарні, зате з «ширкою»


     Наркобізнес дає його організаторам мільйони доларів. Особливо цінують «зілля» у місцях позбавлення волі. Адже за ґрати потрапляють як торговці, так і споживачі наркотиків, які не уявляють свого життя без чергової «дози». 
     – Ми отримали інформацію про те, що у Березанській колонії № 95 кілька засуджених організовують бізнес із продажу наркотиків. Наші працівники перевірили це і відомості підтвердилися, – розповідає начальник УБОЗ у Київській області Едуард Свінціцький. 
     Аби засуджені постійно перебували в полі зору, правоохоронці облаштували засобами спостереження всі місця, що їх цікавили. 
     Невдовзі вдалося виявити всю бізнес-схему. На згубній звичці ув’язнених вирішив нажитися один із зеків, який вже не вперше відбував покарання в пенітенціарних установах. До справи він долучив двох «побратимів», небайдужих до наркотиків.
     – Ватажок мав на волі знайомих, які виготовляли та збували дурман. Організатор зв’язувався з ними по телефону, домовлявся про чергову партію та її вартість. Найчастіше замовляли опій. Але, мабуть, на свята чи для заможних «клієнтів» просили передати й амфетамін. Продавець виготовляв обумовлену кількість і відвозив у потайник, місце розташування якого знав лише він. Після цього збирали гроші з «клієнтів». Фінансові розрахунки здійснювали, перераховуючи кошти на мобілки. Такі операції могли робити і в’язні, і їхні знайомі. Віртуальні гривні отримував хлопець, котрий заробляв тим, що поповнював рахунки мобільних телефонів. Тобто, він мав можливість переводити віртуальне в реальне – готівку, – розповідає Едуард Свінціцький. – Спільники зеків ховали зібрані гроші в обумовленому місці, звідки їх забирав постачальник «зілля». Потім повідомляли замовнику, де знайти очікуваний товар. 
     Мабуть, «виробник» знав, що рано чи пізно його бізнесом зацікавляться правоохоронці. Тому й намагався вкрай ускладнити увесь процес, щоб після того, як схему викриють, ниточка не привела до нього. Однак коли чоловік у черговий раз клав продукцію у потайник, він вже перебував під пильним оком борців із організованою злочинністю.

Клізма – найкращий друг наркомана


     Після того, як спільники засуджених отримували наркотики, виникала нова проблема – як переправити їх на зону. Можна було б, звісно, спокусити долю і спробувати пронести заборонене в передачі. Та існував серйозний ризик «погоріти» на цьому й опинитися за ґратами поруч із товаришами. 
     – Зловмисники передавали «зіл­ля» з допомогою… клізми. Зі своїми спільниками по той бік паркану вони обговорювали оптимальне місце, яке не проглядається камерами відеоспостереження і куди майже не заглядає охорона. З волі через паркан їм закидали наповнений наркотиками «гостинець». До місця, де він «приземлився», неквапом підходив ув’язнений і забирав «передачу», – продовжує Едуард Миколайович. – Ми зафіксували шість таких «закидань». Здебільшого жбурляли одну клізму. Однак часом перекидали й більше – усе залежало від «апетитів» замовників.


Викриття не очікував ніхто


     Наркоторговці не підозрювали, що за ними стежать убозівці, і сподівалися, що їхній бізнес процвітатиме ще не один рік. Про те, що відповідати за нього доведеться вже невдовзі, ніхто не здогадувався. 
     – Одному з учасників кримінального бізнесу прийшов час виходити на волю. Щойно чоловік опинився за дверима виправного закладу й вдих­­нув повітря свободи, як його затримали й доправили в СІЗО за підозрою у скоєнні злочину, – веде далі Едуард Свінціцький. – Для своїх спільників він тимчасово просто зник. 
Настав час затримати виробника наркотиків, цигана за національністю. Коли він забирав гроші з потайника, то думав, що провернув чергову вдалу операцію. Але вона стала останньою.
     Відповідно, «метальники», які жбурнули наповнену наркотою клізму на територію колонії, теж одразу опинилися в руках правоохоронців. Але найбільше здивувалися ув’яз­нені. Один із них, як завжди, підібрав закинуте і поспішив до спільників. Коли ж ті, нарешті, усамітнилися і приготувалися ділити «товар», до кімнати увірвався тюремний спецназ із оперативниками. Все відбулося блискавично, тож підозрювані не встигли позбутися доказів, – пояснює Едуард Свінціцький.
     Нині справу розглядають у суді, а її фігуранти можуть лише мріяти про свободу. Убозівці не просто викрили кількох наркоманів, а й знешкодили цілу мережу з постачання «зілля» за ґрати.

Війну з тюремною наркоманією ведуть на всіх фронтах 

    Для адміністрацій пенітенціарних закладів підопічні-наркомани – постійний головний біль.
    – Щоб зрозуміти масштаби цієї біди, слід зазначити, що в місцях позбавлення волі за злочини, пов’язані з наркотиками, відбуває покарання майже 24 тисячі засуджених. За 2010 рік оперативні підрозділи ліквідували 1147 каналів постачання в зони дурману, – приголомшує даними начальник відділу оперативно-роз­шукової роботи Департаменту з питань виконання покарань Анатолій Іскоростенський. – Тобто тисячі засуджених щодня думають, як, відбуваючи покарання, їм ще й уколотися. Аби отримати жадану дозу, вони вдаються до різних хитрощів. Оперативники виявляють наркотики в найнесподіваніших місцях – у ковбасі, варенні, навіть у банках із кількою чи шпротами. Часто родичі та знайомі приносять їх на побачення, надсилають посилками, бандеролями, перекидають на територію. Ось, наприклад, звичайна картина – приїжджають рідні до засуджених на тривалі побачення з величезними сумками. А в них різного роду продукти харчування, сигарети та чай – молодший інспектор фізично не встигає все оглянути, чи, може, просто не знає деяких хитрощів. Тобто, має серйозно попрацювати оперативний працівник, аби отримати інформацію про канали надходження заборонених предметів. 
     Працівники Департаменту зізнаються, що інколи і їхні колеги не гребують проносити на режимний об’єкт наркотичні речовини, розраховуючи на винагороду від зеків. До того ж, не можна сказати, що цим грішать тільки молоді інспектори. Часом і їхні досвідчені колеги забувають про обов’язок і совість. 
     – Перед прийняттям на роботу ми проводимо серйозну роботу з кандидатами на ці посади, пояснюємо всі наслідки їхніх дій. Адже коли людина тільки починає працювати на зоні, її можуть узяти в «оборот» нахабні зеки, спокусити грошима, або ж погрожувати, – пояснює Анатолій Володимирович. – Тому деякі таки зважуються на ось такий промисел. Але інформацією володіє оперативний працівник та вживає відповідних заходів. Торік ОВС і прокуратура за фактами вилучення наркотичних засобів та спроби доставити їх у місця позбавлення волі порушили 630 кримінальних справ. Із них: щодо засуджених – 114, наших працівників – 65, інших громадян – 451. До кримінальної відповідальності притягнено 547 осіб, з-поміж яких – 58 колишніх працівників установ з виконання покарань.

Не профілактикою єдиною


    А втім, як сказав Альберт Ейн­штейн, «ніщо нікуди не дівається, і нізвідки не береться». Про будь-який наркотик, що потрапляє на територію режимного об’єкта, рано чи пізно дізнається адміністрація чи міліціонери. Коли ж правоохоронці все задокументували, а зеки розслабилися, здійснюється фінальна частина операції – затримання та вилучення забороненої речовини. 
    Найважче оперативникам виводити на чисту воду охоронців, які «завербувалися» на службу до зеків. Вони ж бо знають усі тюремні розпорядки. Однак це не допомагає їм надовго затриматися в пенітенціарних установах. Нещодавно УБОЗ Київської області затримав працівника білоцерківської колонії, який за помірну плату постачав ув’язне­ним наркотики. Чоловік ховав заборонену речовину в спідній білизні. Але це не врятувало від убозівців, які спільно з адміністрацією колонії затримали «запроданця». 
    Проте лише профілактика не відверне людину від незаконного заробітку. Наприклад, зарплата молодшого інспектора становить 1300 гривень. А за кілька вдалих «ходок» із дурманом він відіб’є свій місячний бюджет. Тому боротьба з наркоторгівлею в таких установах вимагає ще й «фінансового втручання» держави. Адже за гарної платні охоронець добряче подумає, перш ніж спокуситися допомагати зекам «колотися».

Роман ЧАБАК, «ІЗ»
 

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар
інший код

Інші статті

Інтерв’ю
Вікторія АРНАУТОВА: Ми вчимо солдатів повертатися додому здоровими…
Новини Усі новини
Фоторепортаж
Вся галерея
Листати
© 2005–2009 Тижневик МВС України « Іменем Закону »
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на imzak.org.ua
Дизайн та розробка сайту  — Студія Айкен (11.2009)