Рецепт модернізаційного поступу
Хоча 2011-го Міністерство внутрішніх справ отримає із Держбюджету коштів на 8% більше (а це понад 13,9 млрд грн), ніж у попередні роки, та цієї суми ледь вистачає на задоволення навіть половини потреб міліцейського відомства. Звісно, починати заявлене торік комплексне реформування такого складного організму, як МВС, із настільки низького фінансово-економічного старту доволі непросто.
Оптимізація кадрового складу, коли в стислі строки зміниться до навпаки формула співвідношення атестованого персоналу (а міністр Анатолій Могильов зауважує, що нині в міліції 80% – офіцери, а решта – сержантський склад), і очікуване ухвалення президентського пакету антикорупційних законів, які унеможливлять додаткове сприяння міліції з боку спонсорів від бізнесу чи спецфондів, ставлять руба питання повноцінного фінансування органів внутрішніх справ. Розв’язати його можна двома способами. Перший – вжити тимчасових заходів: приміром, відкласти ухвалення нових антикорупційних законів і боротися за стовідсоткове асигнування потреб МВС у наступних роках. Другий – виписати якийсь дієвий рецепт, що укладатиметься в рамки правового поля. Про один із таких рецептів днями йшлося на зустрічі керівництва МВС із чільниками обласної влади. Темою розмови стало відновлення в тому чи іншому вигляді місцевої міліції.
Кошти знайдуть. Потрібна нова нормативна база
Якщо чесно, ідея ця не нова, й історія її народження, реалізації та безславного забуття доволі непроста. Утім, якщо врахувати помилки минулого й зважити на те, що в Україні є підстави очікувати на економічне зростання (без нього марно чекати на повсюдний успіх реінкарнованої ідеї), – а підсумки згаданого вище круглого столу підтвердили політичну волю більшості губернаторів долучитися до справи, – можна сподіватися, що українці у своїх селищах й містах невдовзі побачать муніципальних патрульних і дільничних у міліцейських одностроях.
Щоб реалізувати виказані на цій зустрічі стратегії, які за певних обставин можуть стати знаковими, потрібні конкретні спільні тактичні дії обласних урядників і начальників УМВС (вони теж були присутні на заході). Адже ухвалений у липні 2010-го Бюджетний кодекс дозволяє за певних умов органам місцевого самоврядування утримувати власним коштом підрозділи ОВС.Передусім зауважимо, що йдеться не про оперативні чи слідчі служби, які однозначно перебуватимуть на утриманні держави. Наголошується на тих, кого прийнято вважати найбільш наближеними до населення – дільничних інспекторах та патрульно-постових міліціонерах. Саме вони уповноважені не тільки безпосередньо опікуватися громадським порядком, а й навіть вживати заходів із покращення благоустрою в населених пунктах і загалом слідкувати за дотриманням земляками правил співжиття в суспільстві. І якраз вони найчастіше контактують із людьми, які звертаються по допомогу.
– Але, зважаючи на обмежене бюджетне фінансування, міністерство самостійно не може повністю гарантувати поліпшення матеріально-технічного забезпечення цих підрозділів на місцях, – констатує чільник МВС. – Ми наразі звернулися до керівників облдержадміністрацій із пропозицією спільно напрацювати дієві правові механізми участі органів внутрішніх справ і місцевого самоврядування в забезпеченні правопорядку на території відповідної громади. Тут, можливо, потрібно змінити законодавче поле – це наше спільне завдання.
Анатолій Могильов зауважив: взаємодія регіонального керівництва із міліцією у справі забезпечення правопорядку має посилитися, бо авторитет влади залежить, зокрема, і від цього чинника. Міністр погоджується, що доля місцевої міліції тривалий час була невизначеною, хоча законодавець вже врегульовував у нормативному сенсі засади її існування. Та й у п. 39 ч. 1 ст. 26 і п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» прописано право сільських, селищних, міських рад створювати міліцію, утримувану за рахунок місцевого бюджету, призначати й звільняти керівників і дільничних інспекторів цієї установи.
Але втілити в життя плани щодо створення місцевої міліції в Україні не вдалося. 2008-го згадані нормативно-правові акти взагалі втратили чинність, оскільки після ухвалення поточного бюджету створювати щось на кшталт комунальних правоохоронних підрозділів стало справою марною через брак коштів. До того часу затверджені 2004-го й фінансовані місцевою владою майже 30 тис. міліцейських посад (а це, повторимося, у переважній більшості патрульні та «шерифи») на якийсь період «повисли» на бюджеті МВС. Але так довго тривати не могло і їх довелося поволі скорочувати – процес був доволі болісний, бо жорстко «торкнувся» доль багатьох правоохоронців. Та від цього проблема наближення діяльності міських і районних відділів міліції до задоволення потреб громади вирішення не отримала, а навпаки, актуалізувалася. Адже упродовж останніх літ та ж патрульно-постова служба зменшила свою чисельність практично удвічі: з 27 тис. до 14 тисяч. За словами міністра, таку структурну невідповідність потрібно негайно ліквідовувати.
Як вирахувати реальні потреби в муніципальній варті?
Як колись влучно підмітив відомий російський сатирик Еміль Кроткий, не помиляється лише той, хто нічого не робить, але й нічого не робити – теж помилка. І озвучений у стінах МВС варіант «симбіозного» фінансування міліції – кошти місцевого самоврядування плюс бюджетні видатки – цілком претендує на роль рятівної палички (з огляду на кошторисний «голод»), адже є ефективною моделлю роботи ОВС. Мало того, що Бюджетний кодекс тепер сприяє існуванню такої схеми, так ще й норми Закону України «Про міліцію» (зокрема, ст. 7) передбачають звітність начальників органів внутрішніх справ перед територіальними громадами і її представницькими інституціями – радами. Тобто, очевидних колізій у сенсі інституалізації місцевої міліції ніби не існує, а за вкладені ресурси є законна підстава спитати – буквально за кожну витрачену гривню. Але це тільки «ніби», оскільки лише практика доведе: чи змогли влада та міліція правильно «вирахувати» реальні потреби в «муніципальній варті» і, що дуже важливо, в можливості утримувати утверджені штати. Тобто чисельність місцевої міліції залежатиме і від криміногенної обстановки, речі доволі мінливої, і від політичної кон’юнктури. Чому так? А тому, що хтось візьме та й запровадить у місті Енську в межах програми боротьби зі злочинністю з десяток додаткових посад дільничних і двадцять патрульних міліціонерів. А от чи підтримають схвалений попередниками формат муніципальної дружини правопорядку наступні чільники міста – велике питання. А що, як ні? Де тоді служитимуть ці люди? Вони ж одягли погони, а це вислуга, звання, подальша кар’єра…
Зрозуміло: багато що залежатиме від ухвалення регіональних програм боротьби зі злочинністю й деталізації та «прописування» в них засадничих моментів існування місцевої міліції. Вчасною чи ні видалася розмова міністра із губернаторами в МВС, покаже час, адже вона відбулася вже після ухвалення держбюджету й у процесі завершення затвердження бюджетів місцевих. Однак, з огляду на стан виконання регіональних кошторисів, певні корективи в «антикримінальні» програми доведеться внести. Якщо ж рік стане прибутковим, тоді благі наміри конвертують у конкретні справи. Утім, ніхто не нав’язує областям і мегаполісам рознарядок щодо рекомендованої чисельності муніципальних «багнетів» – те, скільки їй потрібно міліції на вулиці, вирішуватиме місцева влада, а не міністерство чи інше урядництво. Цілком зрозуміло, що якщо чергова спроба відновити муніципальну варту вдасться, слід очікувати посилення підзвітності міліції місцевій громаді.
Саме про це й говорить буковинський губернатор Михайло Папієв, який обіцяє, що Чернівецька область під час затвердження й реалізації програми боротьби зі злочинністю велику увагу надасть фінансуванню потреб ОВС, зокрема діяльності місцевої міліції. Сподіваємося, вона матиме не лише роботу, а й далеко не «троглодитське» оснащення, транспорт, пально-мастильні матеріали, засоби зв’язку, а ще – гідну платню. У минулі роки МВС одержувало додаткові фінансові надходження з місцевих бюджетів, зокрема, під згадані програми. Але тут виникали певні невідповідності, які таки вдасться знівелювати до прийнятного рівня. Приміром, 2009-го від місцевої влади міліція України в межах відповідних програм реально прийняла всього 51,4 млн грн, при тому, що тільки за рахунок штрафів, стягнених ДАІ, регіональні адміністрації одержали понад 435 млн грн, не врахованих бюджетом. Як свідчить досвід європейських країн, муніципальна поліція здатна впоратися не лише зі специфічними містечковими кримінальними й соціальними явищами. Вона є важливим комунікатором між владою і громадою. Про закордонний досвід і можливості його адаптації до українських умов піде розмова в наших наступних публікаціях.
Геннадій КАРПЮК, «ІЗ»
Коментарi
-
Kassie
14/03/2014 17:38
19/02/2014 8:3406/02/2014 19:5604/02/2014 18:06Your article shows what I needed to know, thanks!
- Roody 04/02/2014 5:31
I actually found this more enntitaierng than James Joyce.- jordan12 11/08/2012 8:50
Through '09 the actual manufacturer is a runaway achievement as well as had been retailed i n a number - Roody 04/02/2014 5:31