П'ятниця, 11 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Служба
03/08/2015 10:24

Міліцейська медицина – для екстремальних умов

У районі проведення АТО на Луганщині бойові операції правоохоронців супроводжують відомчі медики. Керує сектором медичного забезпечення та лікарнею главку обласної міліції капітан Інна Фесенко. А рік тому їй, цивільному лікарю, довелося створювати в Сєверодонецьку практично з нічого медслужбу.

-Торік у жовтні, – розповідає Інна Валентинівна, – я прийшла влаштовуватися в органи внутрішніх справ у місті Сєверодонецьку. Співбесіду проводив сам Анатолій Науменко. Генерал уважно вислухав мою історію, яка мало чим відрізнялася від долі будь-якої людини, яку війна перетворила на біженця. Він запропонував мені як колишньому керівнику Департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації очолити медслужбу ГУМВС.

Тоді медичного підрозділу ще не було. І пані Фесенко – учорашній цивільний лікар, мала її створити, як кажуть, з чистого аркуша. З усього колишнього персоналу лікарні главку, яка раніше розташовувалась у Луганську, сюди – на підконтрольну українську територію, із захопленого терористами міста змогли виїхати лише троє фахівців.

На руках в Інни Фесенко були лише документи, підписані й погоджені з усіма інстанціями, які давали «зелене світло» для створення сектору медичного забезпечення та лікарні. І більше нічого...

З чого почати? Насамперед, вона звернулася по допомогу до керівництва Управління охорони здоров’я та реабілітації МВС України. Тут відгукнулися на її прохання й скерували до Сєверодонецька групу представників для надання практичної допомоги зі створення служби в умовах АТО. Тоді генералу Науменку вдалося домогтися від міської влади виділення триповерхової будівлі під міліцейську лікарню. Експертна група, яка прибула з Києва, оглянула приміщення майбутньої лікарні й дала своє фахове «добро».

Інні Валентинівні належало облаштувати тут палати на 60 ліжок і почати формувати персонал з 120 лікарів, медсестер, фельдшерів тощо. Ось так усе починалося.

– Тепер, – розповідає капітан міліції Фесенко, – у нас вже є відділення ендоскопічної хірургії, терапії, військово-лікарська комісія, а також поліклінічне відділення. А майже рік тому нічого цього не було. Настрій у мене й усього персоналу покращився по тому, як до нас надійшли ліжка, матраци, постільна білизна, цифровий рентген-апарат, медикаменти, перев’язочний матеріал, рукавички й інший медичний «реманент».

Очільник ГУМВС у Луганській області Анатолій Науменко залучив до цієї роботи гуманітарні, благодійні фонди й громадські організації, волонтерів. Першими відгукнулися народні депутати Ірина Геращенко, Ірина Луценко, Марія Іонова та Владислав Атрошенко. Ці небайдужі люди привезли електрокардіограф, хірургічні інструменти, комп’ютер, функціональні ліжка для поранених. Приватна лабораторія із Сєверодонецька безплатно передала біохімічний аналізатор та апарат УЗД. А от машину швидкої меддопомоги подарували волонтери.

Як згадує Інна Валентинівна, персонал формували з лікарів, які виїхали з окупованого бойовиками Луганська в Сєверодонецьк. Середній медперсонал та санітарок набирали серед місцевих жителів.

– Всі наші лікарі, – розповідає Інна Фесенко, – працювали в цивільній охороні здоров’я, й ніхто поняття не мав, як треба оперувати кульові та осколкові поранення, як виходжувати поранених. Різноманітні премудрості військово-польової медицини доводилося освоювати на ходу, в екстремальних умовах. Відгукнулися на наше прохання й організували для нас навчання азам тактичної медицини фахівці Центрального шпиталю СБУ зі столиці, які брали участь у бойових діях у Донецькому аеропорту.

І вже незабаром колеги капітана Фесенко стали виїжджати на блокпости й у найгарячіші точки, де надавали допомогу пораненим міліціонерам, військовослужбовцям та постраждалим мирним жителям.

Натепер на всі бойові операції, які проводять працівники міліції, виїжджають мобільні групи, що забезпечують медичний супровід. На кульові й осколкові поранення, опіки, механічні травми та контузії, отримані під час бойових дій, треба швидко реагувати, щоб зберегти життя і здоров’я постраждалим.

Здебільшого з блокпостів, що потрапили під обстріл, поранених привозять у лікарні міст Щастя, Новоайдару й Лисичанська. Потім їх забирають до лікарні главку або ж транспортують у госпіталі Харкова чи Києва. В Інни Валентинівни налагоджено постійний зв’язок з комбатами, очільниками відділків міліції, військовим шпиталем у Сватовому. У випадку важкого поранення бійців вона особисто контролює, щоб їх вчасно доставили в заклад і надали допомогу. Їй одразу ж сповіщають з передової про факти поранень міліціонерів чи вояків Нац­гвардії. Швидка допомога, в якій є все необхідне, щоб пораненого довезти живим, виїжджає негайно.

– Нещодавно під Трьохізбенкою, – розповідає Інна Валентинівна, – група міліціонерів потрапила в засідку ворожої диверсійної групи, і двоє наших бійців дістали кульових поранень. Першу допомогу їм надавали хірург та анестезіолог, доки доставляли в лікарню Новоайдарського району.

За вказівкою генерала Науменка бригади фахівців з міліцейської лікарні двічі на тиждень виїжджають на блокпости, де не тільки перевіряють укомплектованість аптечок. Хірург і травматолог показують бійцям, як правильно накласти джгут і шину на вражену ділянку тіла, а потім безпечно транспортувати пораненого.

Медикаменти до лікарні постачають волонтери. Проте практично всіх груп препаратів катастрофічно не вистачає. А от у харчоблоці, який забезпечує триразове харчування хворих, з крупами, картоплею, тушонкою, завдяки волонтерам, слава Богу, проблем немає.

Міліцейським медикам надходять сигнали про допомогу й від місцевого населення. В основному з Новотошковки й Кримського, які накривають «Градами» терористи. У моменти затишшя між обстрілами в ці населені пункти медики виїжджають цілою бригадою. Хірург, терапевт, ендокринолог, уролог, дерматолог і гінеколог – усіх цих фахівців з нетерпінням чекають місцеві жителі. Поранених цивільних, які стали жертвами терористів, відвозять «швидкою» в Лисичанськ або Новоайдар, де поміщають у «звичайні» клініки.

При лікарні ГУМВС створена і власна санітарно-епідеміологічна станція, де працюють лікарі-епідеміологи. Задля профілактики спалахів інфекційних захворювань, група СЕС виїжджає до гуртожитків, де проживають бійці міліцейських батальйонів. Дерматолог регулярно оглядає особовий склад. Водночас перевіряють, в якому стані кухні, їдальні, кімнати особистої гігієни, душові, туалети. Зазвичай, усе в нормі.

– На базі нашої лікарні, – коментує Інна Валентинівна, – працює єдина в Луганській області військово-лікарська комісія. Вона забезпечує медичне обстеження персоналу під час переведення на нові посади, підвищення в званні, звільнення й прийому на службу, а також перевіряє здоров’я абітурієнтів ВНЗ системи МВС України.

Від початку року багато молоді виявили бажання служити в батальйонах Національної гвардії й органах внутрішніх справ. А це свідчення й дедалі більшого патріотизму, й авторитету української влади на Луганщині.

Прес-служба ГУМВС

в Луганській обл.

друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті