Слідчий із козацького роду
Полковника міліції у відставці Володимира Миколайовича Ягодинського добре знають у правоохоронних колах як талановитого послідовника кіношного Знаменського з відомої радянської кінострічки «Следствие ведут ЗнаТоКи». Ще б пак – службі у слідстві він присвятив 40 років свого життя: 15 – в органах прокуратури і 25 – в органах міліції. До цієї – і без того гідної подиву як для трудового стажу цифри – варто додати десятиліття праці на педагогічній ниві: Володимир Миколайович викладав правові дисципліни в Національному технічному університеті України «КПІ». Тож у свої 80 на заслуженому відпочинку Володимир Ягодинський перебуває лише другий рік!
Такій працьовитості Володимир Миколайович завдячує своєму корінню – він виходець зі славного козацького роду: прізвище Ягодинський дісталося його прадіду за відвагу, виявлену в битві під Яготином. Народився майбутній слідчий на Далекому Сході, у селі Жариково, Приморського краю, в родині військовослужбовця. Дитинство було кочовим: за батьком – військовим – маленький Володя із мамою та молодшою сестричкою об’їздили чи не «півкарти» Радянського Союзу. Школу Володимир Ягодинський закінчив уже в Україні, у Конотопі, що на Сумщині.
Коли перед юнаком постало питання вибору подальшого життєвого шляху, батько порадив йому обрати професію медика, а ось дядько, фронтовик, розгледів у ньому талант до іншої науки. Так, за підказкою родича, Володимир вступив до Київського університету ім. Тараса Шевченка на юридичний факультет. По закінченні вишу, у 1957 році, був направлений у слідство.
Як нині згадує ті часи ветеран, ази професії довелося пізнавати безпосередньо в роботі. Бойове хрещення молодий слідчий пройшов «справою німця». Це нині досвідчений Ягодинський щиро зізнається, що нічого складного в тій справі не було, втім тоді довелося над нею покоптіти.
На шахті сталася НП. Одного з працівників – німця, який залишився в Україні після одруження із нашою співгромадянкою, – покалічило вагонеткою. Слідчий Ягодинський з’ясував, що того дня потерпілий разом із напарником працювали в забої і вже мали вантажити вугілля у вагонетку, та вона чомусь не повернулась із попереднього «рейсу». Чоловіки вирішили спустити її самостійно, не звертаючись по допомогу до напарників. А ось як це зробити правильно – не знали, тому натиснули на першу ліпшу кнопку. Важелезна вагонетка різко подалася назад і придавила одному із них ногу. Понівечену кінцівку лікарі врятувати не змогли, довелося її ампутувати. У результаті за таку необережність, що кваліфікується як недотримання правил технічної безпеки, відповідати довелося не лише цим бідолахам, а й майстру шахти.
Потому слідчого-новачка накрив справжній вал справ – усіх і не перелічити. Рік за роком Володимир Ягодинський напрацьовував досвід: спершу, до 1972 року, в органах прокуратури Волинської області та міста Києва, а згодом – уже в органах внутрішніх справ на посаді старшого слідчого лінійно-територіального відділу слідчого управління МВС УРСР.
У 1987 році на Володимира Миколайовича чекало підвищення – йому довірили очолити відділення у справах неповнолітніх Слідчого управління. Того самого року Ягодинський, як і тисячі його колег, долучився до справи вседержавного масштабу – ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. За вісім років, у 1995-му, Володимира Ягодинського призначили начальником відділу з контролю за розслідуванням кримінальних справ щодо неповнолітніх ГСУ МВС України. У той період без відриву від роботи він написав і захистив кандидатську дисертацію «Підслідність злочинів органам внутрішніх справ УРСР».
А коли, 1998 року, Володимир Миколайович вийшов на заслужений відпочинок, без діла сидіти не зміг: подався викладати до одного із найпрестижніших вищих навчальних закладів країни, де його радо прийняли і колеги, і студенти. З часом Володимир Ягодинський зі звичайного викладача виріс до завідувача кафедри процесуального права Національного технічного університету України «КПІ». З-під пера заслуженого юриста України у світ вийшло понад 100 наукових праць і статей, присвячених процесуальному праву, кримінологічній діяльності, судоустрою, криміналістиці та міжнародному праву.
Певно, невгамовний Володимир Миколайович і нині стояв би за кафедрою, якби здоров’я не дало збій. Опинившись на межі між життям і смертю, та все-таки отримавши небесний дар на продовження земної місії, Володимир Ягодинський вирішив присвятити себе сім’ї. Кохана дружина Галина Іванівна, з якою Володимир Миколайович разом уже півстоліття, нарешті тішиться, що бачить чоловіка вдома, а не виглядає його із безкінечних відряджень.
Утім, колеги та вдячні учні не забувають про Володимира Миколайовича й сьогодні, коли він залишився поза роботою. На 80-ліття, яке ветеран нещодавно відсвяткував, у їхньому домі не було де і яблуку впасти. Прийшли привітати ювіляра й товариші по службі, які вручили вітальний адрес від заступника міністра внутрішніх справ – начальника ГСУ МВС України Віталія Сакала та медаль від голови Організації ветеранів ЦА МВС України «За вірність традиціям». Певно, така щира увага – найкращий доказ того, що життя ветерана прожите не марно.
Марія САЛЬНІК, «ІЗ».
Фото Олега ТАБОРОВСЬКОГО
