Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Служба
24/07/2014 17:13

Шана громади – запорука успіху на «капітанському містку»

Берегівська міліція – «в руках» Миколи Куриці. Ця хороша для більшості жителів Берегівського району Закарпаття кадрова новина для декого, можливо, є й неприємною – тож одних вона порадує й потішить, а інших, найімовірніше, розчарує та отверезить. Адже чимало впливових осіб краю хотіли бачити на посаді начальника Берегівського райвідділу «свою» людину – керовану, безпринципну, «м’якотілу», яка під впливом тих чи інших обставин може міняти свої погляди, позицію, яку можна перехитрити, ошукати тощо... Обізнані люди впевнено кажуть: цей совіс­ний, справедливий і фаховий підполковник прийшов не «за черговою зіркою на погонах», а сумлінно працювати – забезпечувати порядок, спокій, наводити лад, формувати право та законність в одному окремо взятому прикордонному районі.

ХОДІННЯ ЗА НАЧАЛЬНИЦЬКИМ ПРИЗНАЧЕННЯМ 

Уперше після нині вже покійного полковника Юлія Ороса, який керував берегівськими правоохоронцями майже десять років, райвідділ внутрішніх справ цього найзахіднішого на теренах незалежної України району очолив «місцевий» 42-річний Микола Куриця. Приїхавши щойно з Києва у статусі повноправного керівника районної міліції (дотепер він працював із приставкою «т. в. о.»), «новопризначенець» розповів про своє «ходіння» по високих кабінетах і затвердження на кадровій комісії у МВС, яку очолює заступник міністра – керівник апарату Сергій Чеботар, котрий, обіймаючи відповідальні посади в Адміністрації Президента, працюючи радником прем’єр-міністра, заступником міністра КМУ, добре обізнаний із суспільно-політич­ною ситуацією в нашому районі, де компактно мешкає угорська нац­меншина. Він не тільки цікавився специфікою роботи в багатонаціональному краї, але й дав низку ділових, конкретних, змістовних порад і рекомендацій стосовно того, як мають діяти правоохоронці в таких умовах, як боротися з контрабандою, виявляти хабарників тощо.

А ще Микола Куриця наголосив: чимало пропозицій одного з очільників МВС вкрай актуальні й він неодмінно враховуватиме їх у щоденній практичній міліцейській діяльності. Важливо не залишати поза увагою боротьбу з корупцією – найганебнішим явищем сьогодення, з економічною злочинністю, яку ніяк не вдається «покласти на лопатки», з іншими негативними фактами, тіньовими схемами, що заважають чесним людям спокійно жити й творити на благо держави.

 

ХОТІЛИ «СВОЮ» ЛЮДИНУ… 

Обізнані люди переконані, що з окремими офіцерами вже велися попередні перемовини, їм були влаштовані своєрідні тест-огля­ди­ни на предмет лояльності. Деякі місцеві «вожді» хотіли підлаштувати під сферу своїх інтересів майбутнього начальника міліції. Але, врешті, не так сталося, як гадалося. Очевидно, через різні інтриги, каверзи та підступні дії й затримувалося це кадрове призначення підполковника Миколи Куриці на посаду головного міськрайонного правоохоронця. Тим паче, що сюди, на свою малу батьківщину, де понад два десятки літ тому (1993 р.) починала писатися його службова кар’єра, пана Миколу у травні ц. р. було переведено з Іршавського РВВС (на керівній посаді в сусідньому районі берегівчанин працював із січня 2013 року).

Там він зарекомендував себе добре, а відгуки як колег-право­охоронців, так і мешканців населених пунктів про роботу міліції за цей час – позитивні. До того ж у непрості революційні часи тут вдалося зберегти спокій, мир і стабільність. До речі, Микола Миколайович свого часу понюхав пороху в гарячому Придні­стров’ї, він нагороджений відзнаками МВС, має навіть медаль «За відвагу». І тепер, як тільки-но прийде відповідна вказівка, він не лише готовий спорядити міліціонерів на Схід, але й ладен очолити загін мужніх добровольців та повести їх туди, де патріоти боронять рідну землю від агресора, захищають від терористів мирних людей.

ЩО КАЖУТЬ ПРО КУРИЦЮ?

Одразу ж після такого знакового повідомлення, ми поцікавилися, а що ж із цього приводу кажуть ті особи, які знають М. М. Курицю по роботі, себто контактують із ним, спілкуються, аналізують стиль його діяльності. У ці непрос­ті для кожного українця дні важливо знати думки тих, хто уважно стежить за політичними подіями, хто переймається іміджем правоохоронної системи, кому небайдуже, чи буде завтра спокій, мир і благополуччя на нашій землі.

Ось що сказав про новопризначеного начальника Берегівського райвідділу міліції колишній перший заступник керманича УМВС у Закарпатській області, ветеран міліцейської служби, полковник міліції Іван Клим: «Я також свого часу очолював райвідділи міліції, Іршавський зокрема, тож цікаво було спостерігати за діями молодшого колеги на керівній посаді, а відтак кілька разів навідувався в райвідділ і спілкувався з Миколою Курицею. Скажу відверто: враження про керівний стиль молодого офіцера в рідному мені районі – непогані. Він ніде себе не заплямував, зумів знайти спільну мову як із простим людом, так і з керівниками сіл і селищ, громадою міста та району. Гадаю, що на посаді очільника берегівської міліції він готовий прийняти сьогочасні складні, суворі виклики, його авторитет ще більше зросте, а правоохоронці за командою свого «шефа» з честю виконуватимуть покладені на них завдання».

Про те, що ветеранська організація правоохоронців Берегівщини також підтримала його кандидатуру та сповістила з цього приводу телеграмою міністра Арсена Авакова, розповів її голова Іван Паук. Наголосивши, що райвідділ очолила порядна, знаюча, розважлива, вдумлива, скромна, хоробра та, що важливо, немстива людина, уже не кажучи про його плідні знання й навички на оперативних теренах (Микола Куриця майже всю свою міліцейську роботу присвятив карному розшуку – починаючи з 1995 року, а свою фаховість «кував» і як рядовий оперативник, і як начальник «убойного» підрозділу). «Патрон» берегівських ветеранів наголошує: новий начальник не прийшов ані за погонами, ані за квартирою. Він хоча й народився у Н. Бист­рому, але в дитинстві з батьками – простими трудівниками – переїхав на Берегівщину, де в Яношах чудово опанував угорську мову, знає місцеві традиції, звички, що є важливою умовою роботи на «капітанському місточку» в такій непростій службі, як правоохоронні органи.

Слушні думки з приводу цього кадрового призначення висловив Юрій Плиска, який також у досить складні часи засилля злочинності, тягнув правоохоронного воза на Берегівщині. Знає він Миколу Курицю відтоді, коли був його начальником, тож порекомендував і надалі залишатися самим собою, з честю нести прапор міліцейської звитяги, діяти так, щоб його шанувала громада, поважали підлеглі, та щоб не занепадав їхній дух. А тепер, коли триває війна на наших східних теренах, коли зі зброєю в руках доводиться боротися з ворогом, коли ллється кров побратимів, необхідно бути взірцем у служінні народу, істинним і чесним патріотом України.

 

НАЧАЛЬНИК ТЕЖ МАЄ ПЛАНИ… 

На чому насамперед зосере­дить свою роботу берегівський начальник міліції Микола Куриця? На це він авторитетно заявив, що: найперше, винесе зі свого службового кабінету модерні лаковані меблі – така розкіш, що залишилася від попередників, ганьбить чесних правоохоронців. Аналогічно зробити закликає й інших чиновників і держслужбовців. І це не піар і не данина моді – у житті має домінувати скромність і чесність.

До речі, за словами пана Миколи, отримає кабінет ветеранська організація, бо її керівникові навіть немає де сісти попрацювати:

«Прикро, що наші старші колеги на чолі з вимогливим, критичним, прискіпливим й енергійним І. В. Пауком туляться де попало, – зауважує він. – До виховної роботи з молоддю буде залучено таких колишніх авторитетних правоохоронців, як В. Ф. Матей, І. Ф. Попович, І. С. Кенийз, Ю. Ю. Бота, О. О. Попович, Ю. Ю. Плиска, Ю. Ю. Пилип та ін. Далі слід зцементувати колектив однодумців, адже останніми роками серед працівників райвідділу не було згуртованості, своєрідного осердя, поламано такі одвічні чоловічі та офіцерські поняття, як дружба, співпраця, плече допомоги, і це нерідко шкодило спільним діям та ефективним результатам.

Неприємно констатувати, – веде далі М. Куриця, – але в одному з ключових міліцейських підрозділів працівники розділилися на три групи – по троє-четверо в кожній. Не розумію, як можна було працювати? Щодо моїх заступників, то вони, крім Е. Сіладі, котрому до пенсії залишилося лічені тижні, уже звільнені. Начальників інших підрозділів будуть обирати з числа місцевих і призначатимуть на три місяці. Впораються, покажуть себе на ділі, подужають поставлені перед ними завдання – будемо працювати. Не зуміють освоїтися – на цьому, скоріше за все, припиниться їхнє службове сходження. І, безперечно, завдамо потужного удару по наркоманах, понищимо їхні хитромудрі схеми з купівлі-продажу, а ще – призупинимо контрабанду сигарет через кордон тощо. Сенсаційні розкриття обіцяю – вони вже на підході. Словом, роботи вистачить усім: і дільничному, й оперуповноваженому служби карного розшуку, і працівнику Державтоінспекції, і «білим комірцям» із ВБЕЗу, не кажучи про слідчих, робота яких мене турбує чи не найбільше, а також для працівників чергової частини – їхня діяльність стане ще прозорішою, відкритішою. Натомість легкого життя не обіцяю нікому, міліція подолає летаргічний стан, в якому перебуває нині, деморалізація органів внутрішніх справ стане днем учорашнім».

 

Нестор АДАМЧУК, 

Закарпатська обл.

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті