П'ятниця, 11 грудня
Зробити стартовою
Попереднiй архiв
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Додаток
до тижневика
Рубрики Усі рубрики
Погода у Києві » Україна
Новини партнерів
Подорожі
21/05/2014 17:40

Обереги музейного «намиста»

Україна має значний туристичний потенціал, що потребує подальшого розвитку та збереження, бо є одним із найважливіших чинників соціально-економічного розквіту країни. На території нашої держави розташовано сотні об’єктів історичної спадщини – музеї, меморіали, заповідники, – що потребують як детального вивчення, популяризації серед українців і світової спільноти, так і надійного захисту від розкрадачів та вандалів. Мало кому відомо, та більшість державних і значна частина приватних закладів, що акумулюють артефакти, предмети, пов’язані з тими чи іншими історичними подіями, уже понад два десятиліття надійно вартує міліція охорони. Це ціле «намисто», в якому ми можемо побачити і знані, і ще не «розкручені» об’єкти, варті уваги як любителів минувшини, так і тих, хто жадає краще пізнати свій край, просто відпочити з родиною від поспіху сучасного життя.

Чернігів і Батурин – туристичні родзинки північної України
Спершу пропонуємо звернути увагу на Чернігівщину, де розміщено 610 природних заповідних об’єктів: тут є музеї, бази, санаторії й будинки відпочинку, дитячі табори, а золотоверхий Чернігів є справді туристичною Меккою північної України. Від розкрадання, паплюження й нищення такі «родзинки», як гетьманська столиця в Батурині, Національний історико-культурний заповідник «Качанівка» тощо, оберігає підрозділ ДСО області, що витримує конкуренцію з майже сорока недержавними охоронними структурами.
Чернігівська міліція вже багато літ поспіль вартує два об’єкти Національного історико-культур­ного заповідника «Гетьманська столиця» – палацовий комплекс Кирила Розумовського, що має площу 2,5 гектара, й Цитадель Батуринської фортеці, де розташовані музей археології, церква, пам’ятник «Дума про Україну». Тут постійно перебуває два добових наряди.
– Спершу комплекс вартувала спецслужба, а потім прийшли ми, – зауважує старший інспектор окремої роти міліції охорони Віктор Грабовець, тутешній «старожил». – Влітку багато автівок приїздить, екскурсій безліч проходить, усе нав­коло заставлено автобусами. Справляють тут і весілля, проводять різні офіційні церемонії на найвищому рівні. Слава Богу, обходилося без інцидентів. Звісно, не без того, щоб довелось якусь гарячу голову остудити чи провести певні виховні заходи. Приміром, тут заборонено ходити по газонах, проте ми вимушені постійно це пояснювати людям, хоча відповідних вказівників не бракує. Якось «поклали на землю» надто знахабнілих хуліганів. А нетверезих туристів, що заїхали з ближньої траси, напоумили: не варто до нас через загорожі перелазити, є для того цивілізовані методи. У роботі дуже допомагає співпраця з місцевим відділом міліції. Подеколи є затримки з оплатою послуг, особливо на початку року, коли виникають традиційні проблеми з надходженням грошей із бюджету, але ми продовжуємо вартувати.
Музейники – за пряме бюджетне фінансування міліції охорони
А от на Вінниччині, напевно, однією зі знаних візитівок є Національний музей-садиба М. І. Пирогова, де впродовж останніх двадцяти літ життя працював видатний хірург, засновник воєнно-польової хірургії, Товариства Червоного Хреста, громадський діяч. Згадана установа покликана зберегти особливе культурне середовище, притаманне епосі цього вченого, як і комплекс об’єктів культурної спадщини, пам’яток садово-паркового мистецтва й фондову колекцію, що налічує 16,5 тис. одиниць. Те ж мають на меті й працівники держслужби охорони, що вартують пироговський меморіал, де вже побувало понад сім мільйонів екскурсантів зі всього світу.
– Генеральним директором музею-садиби Пирогова мене призначили 2010-го. Майже з першого дня перебування на посаді я взявся за вирішення низки нагальних проблем щодо забезпечення охорони, збереження й популяризації унікальних пам’яток, що вміщує цей музей, – розповідає кандидат медичних наук, доцент, заслужений лікар України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Петро Гунько. – І тут, звісно, поза конкуренцією була, є й буде ДСО, хоч цей ринок дуже насичений. Зваблива реклама конкурентів ДСО, що обіцяє дешеві послуги, на нас не діє. Для мене як для хранителя безцінного національного надбання в пріоритеті відповідальність державної структури. З міліцією охорони ми співпрацюємо практично без усіляких, кажучи жартома, шлюборозлучних процесів. Не приховуватиму, коли я був головлікарем обласної лікарні, ми нетривалий час, через негаразди у фінансуванні, винаймали приватну охорону. Краще ми з ними не зв’я­зувалися б!
Звісно, проблеми з партнерами виникають, але ми їх вирішуємо по-державницькому, – продовжує Петро Гунько. – Інфляція «з’їдає» кошти, тож вартість послуг зростає. Але ми не відмовляємося від них і, з дозволу МОЗ, уже вдруге витрачаємо зароблене саме на забезпечення охорони. Адже специфічний, єдиний у своєму роді музей не може дозволити собі економити на безпеці! Що там казати, коли лише орден Святого Станіслава І ступеня, вручений Пирогову як учаснику Кримської війни, на чорному ринку вартує щонайменше 50 тисяч доларів, а його історична цінність взагалі невимірна. І що, довірити охороняти це багатство приватній конторі з сумнівною репутацією? Дякувати Богові, кримінальних інцидентів не було. Упевнений: тут так спокійно саме завдяки постійній присутності міліцейського наряду. Насамкінець висловлю думку, яку підтримують музейники: ДСО потрібне пряме бюджетне фінансування в частині охорони об’єктів, які перебувають під обов’язковим захистом держави.
Поле битви історичних контроверсій
Засумували за гоголівськими місцями, зголодніли й не проти перекусити галушками з домашньою сметаною, щоб набратися сил для кількагодинної екскурсії полями й редутами російсько-шведської війни? Вам пряма дорога в Полтаву…
– На певний час – із 2003-го до 2010 року – ми припиняли спів­працю з ДСО через брак коштів. Складні бюджетні процеси змусили звертатися до тих, хто надає дешевші послуги, що не завжди краще. Тоді ми неабияк постраждали від неякісної роботи приватної варти, в якій здебільшого працювали жінки. Щойно здолали фінансові труднощі, як знову повернулися до «ділової дружби» з попередніми партнерами, – розповідає директор Державного істори­ко-культурного заповідника «Поле Полтавської битви» Наталія Білан. – ДСО – це надійність, відповідальність, а найголовніше – це міліцейський підрозділ. Ми повернулися до того рівня охорони, який від нас вимагає профільне законодавство, усвідомлюючи, що музейний фонд України має оберігати найкраща спеціалізована структура. У нашій колекції є значущі для культурної спадщини цінні речі, зброя, полотна, вартість деяких експонатів дуже висока. Але суспільні реалії такі, що є потреба вартування і братської могили, і ротонд, до того ж не так від крадіжок, як від вандалів. Нині за допомогою міліції ми встановили різну техніку, кнопки термінового виклику групи реагування, облаштували цілодобовий пост цивільної охорони. Під таким убезпеченням перебувають не лише власне музей, а й музейне містечко, поле битви. Наглядати за господарством, що розмістилося на 800 га, допомагає система відео­стеження.
Білан відзначає: міліція щоразу відгукується, якщо потрібно посилити присутність силового органу в заповіднику. Зокрема, у розпал сезону, а це весна – літо, коли приїздить чимало відвідувачів. Так було й на 300-річчя битви, так є і під час проведення традиційних військово-мистецьких фестивалів, присвячених Полтавській баталії. Працівники міліції охорони почасти надають необхідний обсяг професійного сервісу. Мабуть, тому, зауважує керівниця, нічого екстраординарно-кримінального в закладі не ставалося. Щоправда, інколи тут розгораються суперечки на історичні теми – бо люди, звісно, мають власні погляди на події минувшини й по-різному їх трактують. Приміром, роль Мазепи чи російського війська та його орудника Петра І.  До рукопашної не доходило, але за пристрастями, що вирують поміж прихильниками історичних контроверсій, вартівникам таки доводиться наглядати.
Для приятеля нового не кидай старого
Кам’янець-Подільський – місто туристичне, фестивальне, на Хмельниччині воно має найкращий потенціал для розвитку. Тут проводяться культурні заходи, є де відпочити, можна побачити реконструкції історичних подій, яскраві концерти. У цю орбіту активного життя залучена й міліція охорони. Наприклад, коли знімали фільм «Тарас Бульба» за участю нині покійного Богдана Ступки, ДСО від початку й до кінця вартувала майно кіногрупи, зокрема два гелікоптери, місця проживання артистів тощо. Спокій гостей міста, що фактично є музеєм під відкритим небом, забезпечують патрулі ДСО.
Інший відомий у краї об’єкт уваги туристів – обласний краєзнавчий музей.
– Були часи, коли ми зовсім відмовилися від вартівників – замість них цілодобово чатували науковці. Було, що наглядали за закладом і патрульна служба, і приватна структура. Досвід справді багатий. Якось працівник комерційної охоронної фірми прийшов на пост добряче п’яний. Я, коли його побачила, сказала, щоб він ішов додому, – розповідає директор згаданого музею Олена Брицька. – Той так і зробив, але перед тим… віддав мені зброю! Уже не пам’ятаю, який там був пістолет – газовий чи травматичний. Щойно в нас з’явилося більше коштів, ми одразу повернулися до послуг міліції. Важко уявити когось іншого в ролі оберегу для тутешніх музейних фондів, що становлять понад 70 тисяч предметів. Родзинка колекції – скарб срібних речей доби Рюриковичів, знайдений у 1970-х на Хмельниччині. Нині завдяки допомозі наших партнерів ми облаштували надійну систему техзахисту, відеоспостереження. Досі обходилося без серйозних інцидентів. 
* * *
Ми побували лише в дещиці цікавих і по-своєму унікальних об’єк­тів національного історико-куль­турного надбання, які своїм нинішнім днем завдячують сумлінності правоохоронців. Надалі ми продовжуватимемо цей пізнавальний екскурс.
Геннадій КАРПЮК, «ІЗ».
Фото Олега ПЕРЕВЕРЗЄВА

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар
інший код

Інші статті

Інтерв’ю
Вікторія АРНАУТОВА: Ми вчимо солдатів повертатися додому здоровими…
Новини Усі новини
Фоторепортаж
Вся галерея
Листати
© 2005–2009 Тижневик МВС України « Іменем Закону »
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на imzak.org.ua
Дизайн та розробка сайту  — Студія Айкен (11.2009)