П'ятниця, 11 грудня
Зробити стартовою
Попереднiй архiв
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Додаток
до тижневика
Рубрики Усі рубрики
Погода у Києві » Україна
Новини партнерів
Подорожі
01/04/2013 21:26

Мої рядки – це голос душі

Так говорить про свої вірші помічник начальника Острозького МВ УМВС Рівненщини з кадрового забезпечення Тетяна Гульчук. Їх багато і всі вони різні: романтичні, героїко-патріотичні, філософські... Її творчість віддзеркалює те, чим наповнене життя кожного з нас. Однак настільки тонко та віртуозно виокремити з потоку думок найголовніше, можуть лише одиниці. 

Вперше моя співрозмовниця взяла перо до рук у 28 років. Як не дивно, але на це її надихнула робота:

– Міліцейська служба – не з легких. І незважаючи на те, що я дуже люблю свою роботу і вона приносить мені справжнє задоволення, все ж, у ній переважає твердість та строгість, – ділиться Тетяна Гульчук. – Однак душа прагне чогось світлішого та духовнішого. Та й не завжди вголос скажеш те, що відчуваєш, а от викласти наболіле у віршах – легше. Можна сказати, мої вірші – це голос душі.

Натхнення міліціонер черпає з навколишнього світу. Вона придивляється до кожної дрібнички, на які ми, метушливі й заклопотані, часто не звертаємо уваги. 

– У мене є вірші різної тематики: інтимна лірика, рядки про природу, про школу, про батьків, патріотичні, про рідну мову та державу. Все залежить від настрою, від оточення, погоди. Однак, мабуть, як і кожній жінці, мені найбільше імпонує поєднання інтимної лірики з «настроями» природи. І, звісно ж, те, що найдорожче для кожного з нас – наші батьки та рідні з дитинства місця.

 

 Найголовнішим своїм критиком Тетяна вважає матір, адже саме їй довірила бути першим читачем римованих рядків:

– Я завжди дослухаюсь до думки мами. Вона – мій перший поціновувач і критик. Як фахівець – понад 40 літ працює вчителем української мови та літератури – ненька дає мені слушні поради.

 

На інших поетів Тетяна ніколи не рівнялася. Зі слів нашої героїні, кожен витвір знайде свого читача, а тому порівнювати свою творчість із чужою – не варто. Однак ще зі шкільної лави зачитувалась поезією Ліни Костенко та інтимною лірикою Максима Рильського. 

Тетяна докорінно руйнує стереотип про те, що в міліцейських лавах не має місця творчим людям. Коло її захоплень  вельми широке. Окрім написання віршів вона ще й активно займається спортом, а віднедавна  ще й вишиває нитками та бісером. 

– Вишиванням бісером я зацікавилась не так давно. А ось гаптувати нитками на полотні люблю ще зі шкільних років. Тоді моїм наставником, музою та вчителем була мама, яка теж захоплюється рукоділлям.

У родині Тетяни Гульчук вишивання – це своєрідна реліквія, що передається у спадок. 

– Напевно, найдорогоцінніша річ у моїй гаптованій колекції – це робота моєї прабабусі, на якій зображено ініціали двох родин, що поріднилися.

Вікторія АНТОНОВА, 

Рівненська обл. 

друкувати

Коментарi