Дорожче за нагороди
Ледь не три десятиліття киянка Наталя Карпенко шукала свою рідню по батьківській лінії. Та чиновники різного рівня, до яких вона зверталася, або розводили руками, або ж відмахувалися – мовляв, шукаємо, чекайте. І от після багаторічних зусиль жінка нарешті знайшла родичів. А допоміг їй у цьому дільничний інспектор селища Червоного Житомирської області капітан міліції В’ячеслав Яковчук.
Так склалася доля, що в середині 80-х років минулого століття життєві шляхи розвели рідних. «Мені було лише відомо, що моя сестра по лінії батька живе десь на Житомирщині, – розповідає Наталя Іванівна. – І я роками намагалася знайти її в тому краї». У процесі пошуку жінка зателефонувала до чергової частини міліції міста Андрушівки. Вислухавши громадянку, оперативний черговий порадив звернутися до дільничного В’ячеслава Яковчука. «Я відразу зв’язалася з правоохоронцем, хоча вже й не сподівалася, що це щось змінить», – зізнається пані Карпенко. Та телефонна розмова тривала кілька годин. І вже незабаром жінка дізналася, де мешкає її рідня. А ще, як стверджує сама Наталя, вона не лише відновила родинні зв’язки, а й повернула віру в добрих, щирих та чуйних людей.
Тим часом В’ячеслав збентежений підвищеною увагою до своєї персони. Він упевнений: зробив те, що мусив. «Хіба можна було залишитися байдужим до історії цієї жінки? – каже офіцер. – Вона стільки років шукала близьких. Її неймовірні зусилля й незламна віра в те, що обов’язково побачить їх, вразили мене до глибини душі. І надихнули. Селище Червоне невелике, жителів – близько трьох тисяч. Тож за день я обійшов увесь населений пункт, розпитуючи, чи, бува, не знає хто рідні пані Карпенко». Ось так і довідався капітан Яковчук, що сестра Наталі Іванівни вже кілька років, як покинула цей світ. Але живі інші родичі киянки – її племінниці: одна з них переїхала в обласний центр, інша – живе в Російській Федерації. «Жінка була неймовірно щаслива, почувши радісну звістку, – згадує правоохоронець. – Я й сам тієї миті був щасливий. Повірте, для мене найвища честь та нагорода – бути корисним людям».
Наталя Карпенко невдовзі зустрілася зі своєю житомирською племінницею, яку, до речі, теж звуть Наталкою. А згодом вони відшукали й інших родичів, що живуть у Санкт-Петербурзі, Підмосков’ї (РФ) і Караганді (Казахстан). Жінка щиро дякувала дільничному з Червоного за те, що допоміг розшукати рідних людей. А потому ще й написала листа до керівництва МВС України, у якому просить заохотити В’ячеслава Яковчука за його небайдужість до проблем громадян.
Іван КУЛЕХА, м. Київ
