П'ятниця, 11 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Подорожі
19/09/2011 12:48

Міліцейський санаторій очолив військовий генерал

 

    «Не святі горщики ліплять» – цією народною мудрістю керується відставний військовий генерал Володимир Полівода, котрий нещодавно очолив медичний реабілітаційний центр МВС України «Кремінці»і прагне зробити з нього сучасний лікувально-оздоровчий заклад.

      Спершу трохи історії. Цьому багатопрофільному профілактичному центру вже 85 років. 1926-го гуцульський майстер Стефанюк коштом польської поліції збудував двоповерхову дерев’яну споруду, що дістала назву «Будинок здоров’я». У ньому було 60 палат загалом на 250 відпочивальників. З 1949 року тут діяв відомчий санаторій МВС, якому 2000-го надали статус медичного реабілітаційного центру (МРЦ) «Кремінці». У «Кремінцях» одночасно можуть підлікуватися та набратися сил і здоров’я близько двохсот осіб. Перебування особливо цілюще для тих, хто має проблеми з верхніми дихальними шляхами, серцево-судинною та нервовою системами, переніс важкі захворювання.

    Місцина, без перебільшення, райська – у лісовій зоні долини стрімкого Прута, між Карпатськими горами. Дихається легко, гірське повітря напоєне ароматом тамтешніх трав. За десять кілометрів розташований туристичний комплекс «Буковель», де є все необхідне для любителів гірськолижного відпочинку.

    «З цього року до нас почали направляти на літній відпочинок дітей працівників і пенсіонерів органів внутрішніх справ, – розповідає начальник МРЦ «Кремінці» Володимир Полівода. – Тільки з Івано-Франківської області було п’ять груп. Чимало дітей відпочивали з Житомирської, Хмельницької, Рівненської, Тернопільської, Запорізької, Волинської областей. Постійно спілкуюся з вихователями, батьками дітей, дорослими відпочивальниками – люди загалом задоволені. Якщо є якісь зауваження, пропозиції, то намагаємося їх враховувати. Звісно, роботи тут ще багато».

   Володимир Іванович не приховує, що потроху звикає до цивільної праці. Усе його свідоме життя пов’язане з армійською службою. Після закінчення Орджонікідзевського загальновійськового училища він пройшов усі щаблі службової кар’єри: від командира взводу до командира дивізії, начальника штабу армії. Побував майже в усіх «гарячих точках» колишнього Радянського Союзу. Був військовим комісаром Івано-Франківської області. З 2005 року – у відставці. Генеральські погони береже як пам’ять для онука.

   «Я все життя був командиром, звик, образно кажучи, махати шаблею, а тут її не вихопиш із піхов, – зізнається генерал. – Потрібно бути психологом, навіть дипломатом. У медичному центрі – досвідчений персонал, лікарі й медсестри, які пропрацювали по 25-30 років. Роботу свою знають. Але є й такі, хто її лише імітує. Ось навели порядок у харчоблоці: змінили персонал, узяв під контроль меню, яке на щодень складають. Призначив начальником охорони колишнього майора міліції, доручив йому підібрати охоронців із відставників, тих, хто звик до порядку.

   Буваю в сусідів, переймаю досвід. Учора з головним бухгалтером відвідав спортивну базу «Заросляк», що під Говерлою. З тієї поїздки для себе зробив висновок, що наступної весни потрібно модернізувати котельню.

   Планів багато, тут є до чого докласти рук. Хочу на першому поверсі центрального корпусу облаштувати п’ять «люксів» – двомісних номерів. Адже Міністерство внутрішніх справ фінансує МРЦ на 50 відсотків від потрібного. Решту ми повинні заробити, реалізуючи путівки. На 20 діб із харчуванням коштує чотири тисячі гривень. Навесні відкриємо на озері відпочинковий комплекс. Придбали два гумових човни, замовили катамарани, спорудили альтанку. Можна порибалити, скупатися. Днями підійшов до озера, бачу – дві жіночки засмагають. «А чому в Крим не поїхали?» – запитую. «Ми того Криму, Володимире Івановичу, «наїлися», хочемо вашої дикої природи», – кажуть». 

    Гуляючи з фотокореспондентом хвойними та липовими алеями «Кремінців», побачили молоду жінку, яка збирала під деревами… гриби. Вікторія Борисюк прибула з Рівного. Каже, що відпочиває тут не перший рік. Понад десяток разів приїздила сюди вихователем із дітьми працівників рівненської міліції. Тепер же відпочиває із чоловіком Юрієм, який пропрацював у відділі Державної служби охорони 29 років.

   «Тут чудове повітря, привітні люди, які завжди нам раді, – каже пані Вікторія. – Щороку привозимо додому по чотири літрових слоїки сушених грибів. Мене все тут влаштовує. У жодному разі не можна закривати такий медичний реабілітаційний заклад, бо в працівників міліції важка служба, постійна нервова напруга, їм потрібно відновлювати сили».

   Як виявляється, спроби закрити «Кремінці» дійсно були – про це дізнаюся в розмові з начальником центру. Колектив не знав, що на нього чекатиме завтра. Але ця історія вже в минулому. Нинішнє керівництво МВС однозначно вирішило: медичному реабілітаційному центру «Кремінці» бути й розвиватися. «У нас нині є перспектива, – каже Володимир Полівода. – Хочу подякувати за підтримку начальникові УМВС України в Івано-Франківській області Василю Миколайовичу Варцабі. Дуже порядна людина, я побачив у ньому однодумця. Маємо ідею, а я вже готую документи, щоб кожна область на нашій території спорудила два-три котеджі, де відпочиватимуть її працівники. Тоді ми не будемо чекати від держави коштів, а навпаки зароблятимемо для неї. Тут таке благословенне місце! 

   У нас поки що немає суперових апартаментів, але є добре ставлення персоналу до відпочивальників та чудова природа, яку нам дав сам Господь».

Ігор Голинський, 

Івано-Франківська обл.

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті