Вікно на «кухню» чужих реформ

Киргизстан: влада і суспільство шукають консенсус

Ця держава вигідно вирізняється з-поміж блоку середньоазійських країн. Тут чи не найпросунутіше громадянське суспільство, яке хоч і своєрідно, та прагне розвитку країни в демократичному руслі. Владі не дають спокою опозиція, низка незалежних ЗМІ, неурядові об’єднання, періодичні загострення «внутрішньонаціонального діалогу» й навіть революційні зміни режимів. Звісно, киргизькі ОВС теж ставали інгредієнтом цієї «наваристої» суспільно-політичної «шурпи».

Спроби реформувати киргизьку міліцію були у 1998, 2005, 2012 роках. 2013-го уряд оголосив про початок чергового перезавантаження. Покажемо в хронологічному розрізі, що ж саме вдалося зробити:

– 1999–2005 рр. – штатну чисельність МВС скоротили на 50% шляхом оптимізації та реорганізації служб (більшість експертів зауважують: ініціативи цього періоду провалилися);

– 2005–2008 рр. – затверджено низку концепцій та програм змін у відомстві. Здебільшого проводили структурно-функціональні перетворення. Створено суспільно-профілактичні центри;

– 2011-го створено міжвідомчу комісію з реформ МВС Киргизстану. Тоді ж над технологією оновлення міліції почала працювати група громадських активістів. Їхні ідеї лягли в основу «Альтернативної концепції реформи ОВС». 2012-го ця група створила Громадянську спілку «За реформи і результат», що об’єднала 24 неурядові організації;

– 2013-го киргизький прем’єр оголосив про ухвалення програми оновлення правоохоронних органів, в якій врахували рекомендації розробників «Альтернативної концепції». Зокрема, конкурсний відбір у міліцію, відкриття в Академії МВС курсів підготовки, зміна підходів до взаємин з населенням, створення колегіального органу управління реформою, визнання опінії основним критерієм оцінки діяльності. Уже проведено децентралізацію через скорочення главків, чиї функції передали в «низи». У великих містах та на головних дорогах упроваджують автоматизовану систему відеонагляду, фіксації й розпізнавання.

Киргизькі неурядові структури, медіа й суспільство доволі прискіпливо стежать за оновленням відомства. Громадянська спілка «За реформи і результат» кілька літ щокварталу публікує оціночні звіти про перебіг перетворень, подає експертні рекомендації. Вона ж зініціювала створення позаторік при уряді Ради з реформування і розвитку системи правопорядку. Минулого літа запрацював сайт міліцейської реформи: reforma.mvd.kg.

Певно, це свідчення того, що Киргизстан значно сучасніша й модерновіша держава, аніж деякі сусіди. Саме суспільство тут не просто активно долучається до процесу реформування, а й ініціює певні кроки, сподіваючись на якісне виконання свого ж «замовлення». Для українців цікавим є прагнення киргизьких реформаторів запровадити соціологічні інструменти зовнішньої оцінки роботи правоохоронців, бо система не може «внутрішньо» неупереджено оцінювати себе ж. До того ж суспільство хоче, щоб кожен міліціонер зрозумів важливість нових критеріїв і залежність власної кар’єри саме від громадської думки. Тільки так вдасться еволюційно змінити саму природу стосунків міліції і населення (платників податків та замовників поліцейського сервісу) – переконані ідейники змін.

В останньому звіті (жовтень 2014-го) неурядова моніторингова група, яку фінансово підтримує Агенція США з міжнародного розвитку (USAID), наочно продемонструвала процес досягнення владою і суспільством консенсусу в питанні ефективного формату системи правоохорони. Спостерігачі наполягають на унормуванні діяльності ОВС з огляду на потреби громад, а також регламентуванні механізму впливу результатів суспільної (персональної) оцінки працівників міліції на кар’єру й оплату праці. Упродовж 2015-го триватиме апробаційний період застосування такої системи.

На успішне реформування бракує фінансування та досвіду роботи в нових умовах. Непростим завданням є й переорієнтування міліцейської субкультури, яка заважає її носіям розгледіти в населенні партнера.

Середня зарплата в киргизькій міліції становить 15,5 тис. сомів ($250).

Туркменістан: порядок як його тут розуміють

Теоретично ця країна мала стати середньоазійським Кувейтом завдяки запасам газу. Звісно, щось з тієї перспективи реалізували – безплатні освіта, медицина, в країні багато будують, і в Москві туркменських гастарбайтерів не видно. Проте на цьому перелік переваг завершується, оскільки реальні доходи населення не такі вже й великі, ніяких політичних свобод тут немає, панує жорстка диктатура одного клану – вихідців племені ахал текке. Загалом, Туркменістан дуже закрита держава, а МВС не є публічною структурою: знайти офіційний сайт міністерства непросто.

Вулиці тутешніх міст сповнені поліцейських і військових, які жорстко припиняють усілякі спроби не те що злочинів-бешкетувань, а й навіть фото-, відеозйомки держустанов чи людей у формі. Правоохоронці забезпечують воістину «багдадський» спокій. Приміром, поліція в межах боротьби за моральність вишукує жінок у ресторанах і примусово тестує їх на вживання наркотиків чи венеричні хвороби. Таких пані відпускають, коли їхні чоловіки привозять документи про шлюб. От така, товариство, настала тут «епоха могутності і щастя», проголошена президентом Гурбангули Бердимухамедовим на початку його другої каденції 2012-го. Про «успіхи» подібного штибу свідчать рекомендації МЗС України для співгромадян: «Перебуваючи в Туркменістані, можете не хвилюватись за свою безпеку, оскільки рівень злочинності тут дуже низький і випадки пограбувань чи розбійних нападів трапляються досить рідко, навіть уночі… Якщо пізно повертаєтесь додому, краще мати документи, які посвідчують особу, тому що після 23-ї вас може спинити поліція для перевірки. Найпоширенішим злочином є крадіжки. Українським туристам і громадянам необхідно бути обережними в місцях великого скупчення людей. Уважно стежте за речами, коштовностями, грошима, авіаквитками й документами».

Тут дуже багато чиновників і таких екзотичних відомств, як міністерства туркменського килима чи ахалтекінської породи коней. Тому про правоохоронну реформу у звичному нам її розумінні не доводиться говорити. Якщо зміни й відбуваються, то здебільшого зумовлені волею «верховного», а кадрові призначення залежать від настрою правителя, лояльності самого чиновника та рекомендацій із пулу «наближених».

Доволі показовою є історія злетів і приземлень нинішнього глави МВС Ісгендера Мулікова, який у 34 роки став міністром (травень 2009-го). У листопаді того ж року президент «виписав» йому сувору догану за незадовільне керівництво, майже одразу звільнивши з посади. Але в лютому 2012-го знову призначив очільником МВС. Та безхмар’я тривало недовго: у квітні 2013 року його розжалували у полковники. Проте опала швидко минула: на Новоріччя той… вбрався в лампаси. Отак і керує досі: дізнаючись прогноз «погоди» не в синоптиків, а в оточенні «самого». Окрім періодичних чисток керівництва, туркменська поліція не вирізняється новизною. Хіба що постійним відпрацюванням придушення масових безладів. Щоправда, привертає до себе увагу створена 1999-го авіаслужба поліції, оснащена сучасними американськими гвинтокрилами «Робінзон» і російськими «Мі-17».

Навіть Бердимухамедов визнав: злочинність зростає серед самих поліцейських, лави яких уражені хабарництвом і кумівством. Проте президент не жалкує коштів для «органів». Благо, газу під землею багато. Для потреб силовиків за кордоном закупляють доволі непогані озброєння, техніку: російські літаки-безпілотники, європейські авто та гелікоптери.

Середня зарплата офіцера поліції – 3 тис. манатів ($860).

Таджикистан: є сподівання, що реформи не «забалакають»

Країна повільно, але неухильно йде до перетворення міліції на поліцію. Модель цієї роботи дуже схожа з тим, як те відбувалося і триває в сусідньому Киргизстані. Просто тут надто зволікають з процесом, та й економіка не в розквіті, а в соціальній і міжетнічній сферах подеколи вибухають конфлікти (відлуння громадянської війни, що завершилася 1997-го). Влада і суспільство хочуть, щоб з поняттям «міліція» в небуття пішли корупція й зловживання, що виїдають зсередини правоохоронні структури.

Торік у квітні глава МВС Таджикистану Абдурахім Каххаров і очільник регіонального Бюро ОБСЄ Івар Віккі підписали меморандум про взаєморозуміння в питаннях реформування міліції. Тоді ж було заявлено про розробку закону «Про поліцію» й ухвалено програму реформування міліції до 2020 року. Ідейники змін одразу зізналися: це настільки непідйомна для них ініціатива, що без допомоги міжнародної спільноти, зокрема консультативної і фінансової, не обійтись. ОБСЄ створює донорський механізм підтримки.

Таджицькі експерти, такі, як Абдугані Мамадазімов, професіонали, як полковник Хайдар Махмадієв, кажуть: реформа назріла ще позавчора, оскільки міліція перетворилася на прихисток байдужо-жадібних людей, далеких від моральності, вірних лише начальству чи рідні. А відділки стали схожими на офіси платних послуг.

Спостерігачі застерігають, що існує загроза саботажу, й зауважують: в тутешніх умовах знизити корупційний компонент і покращити рівень відповідальності можна за умови відчутного підвищення зарплати в ОВС. Але є сподівання, що реформу не забалакають, адже до її вдосконалення та контролю над реалізацією активно залучають громадянське суспільство. Таку публічну продуктивну дискусію нещодавно оформили як організаційну стратегію-філософію «Поліція і Громадськість». Її мета – інституціоналізація партнерства як способу спільного управління ситуацією. Вже діє кількадесят груп розвитку партнерства та Робоча група при МВС (координатор). Доволі ефективною є й робота Громадської ради зі сприяння реформі

міліції. 1 березня 2015-го завершився прийом останніх зауважень та пропозицій до проекту закону «Про поліцію». Що ж, побажаємо таджицьким законотворцям плідної роботи.

Середня зарплата правоохоронця в Таджикистані – 600 сомоні (майже $100).

Геннадій КАРПЮК, «ІЗ»

друкувати

Додати коментар