Українська мікроавіаційна армада: коли виліт?

Одразу зауважимо: не тільки ЗСУ потребують дронів, квадрокоптерів й мініатюрних літачків, і не лише в районі АТО чекають появи ескадрилій БПЛА. На них сподіваються і правоохоронці для здійснення суто поліцейських місій.

Звісно, та загроза, що нависла над країною, визначає пріоритет – яку саме техніку варто виробляти чи закуповувати. Це ударні безпілотники, здатні доставляти й застосовувати високоточні засоби ураження, а також літальні розвідники й корегувальники артвогню із системами GPS-прицілю­вання. Росія має на озброєнні як власні «Орлани», так і закуплені в Ізраїлі, ще до запроваджених Заходом санкцій, досконалі зразки військової мікроавіації. Наразі є безмір доказів того, як щедро тим надбанням ділиться російська вояччина з войовничими апологетами «русского мира» на Донбасі. Саме згадані «подарунки» відіграли не останню роль у трагедіях біля Савур-могили й під Іловайськом і продовжують неабияк допомагати бандитам.

Напевно, найпомітнішим кроком до реального започаткування цілого напряму в нашім ВПК стало торішнє рішення РНБО від 29 жовтня. Саме тоді відбулася міжвідомча нарада за участю п’яти українських компаній, представників «Укроборонпрому», Міноборони, Нацгвардії тощо, на якій обговорили питання розробки та серійного виробництва безпілотників. Там же доповіли й про результати випробувань певних конструкторських доробок, проаналізували можливості імпортування вже готових зразків. Заступник гендиректора «Укроборонпрому» Олександр Стеценко зазначив: нині країна має потенціал для створення безпілотних авіаційних комплексів тактичного та оперативно-тактичного призначення, а в перспективі – і стратегічного. А ще в серпні глава МВС Арсен Аваков виголосив про створення в Нацгвардії оперативної ескадрильї безпілотників.

Найкращий шанс довести нагальну необхідність запровадження підрозділу безпілотної міліції був напередодні єврочемпіонату з футболу 2012 року. Задовго до цієї події Департамент громадської безпеки МВС звертався до керівництва відомства з пропозицією щодо створення підрозділів з розвідувальними комплексами на базі БПЛА, підкріпленою аргументами фахівців. Аргументом на користь цього був і найкращий досвід іноземних колег. Польські правоохоронці, як і німецькі, французькі, американські, ізраїльські та російські, вже давно масово використовують мікроавіацію і під час поліцейських операцій, і під час спортивних та громадських заходів різного масштабу. Такі технології дозволяють заощаджувати значні ресурси. 2009-го польські партнери з чемпіонату продемонстрували українцям потенціал безпілотників, що помітно спрощують виконання багатьох завдань безпекової галузі.

Як ми те спостерігаємо нині, ніякі розумні аргументи не були почуті. Не допомогла навіть екскурсія нашої делегації на тактико-спеціальні навчання МВС Росії, що відбувалися кілька літ тому як «показовий виступ» 

перед Олімпіадою в Сочі. Ще тоді міліція РФ доволі ефектно показала, як боротиметься з терористами за допомогою сучасного обладнання, зокрема легких гелікоптерів, дельтапланів, спеціальних безпілотних літаків-розвідників. До речі, за різними оцінками, Росія виробляє 6-8 % таких безпілотників, як  ZALA 424-04, здатних кілька годин вести розвідку в автоматичному режимі.

Уже давно зрозуміло: почасти обстановка в районі спецоперації змінюється швидше, ніж ухвалюються рішення щодо застосування відповідних служб і підрозділів. Нині без скорочення терміну отримання правдивої інформації про обстановку й наступне адекватне оперативне реагування на її зміни не збудувати ефективної безпекової системи. Без БПЛА керівнику значно важче водночас утримувати візуальний контроль і управління ситуацією в такому масштабі, який дозволяв би осягнути весь оперативний майданчик події. І тут обов’язково згодяться безпілотники.

В Україні теж були схожі, але скромніші спроби зекономити час і заощадити й без того обмежені ресурси відомства в локальних операціях. Відомим став доволі показовий, але «одноразовий» авіаналіт на наркозлочинність, влаштований 2010-го. Тоді завдяки залученню малої авіації та поодиноких БПЛА за якийсь місяць вдалося понищити понад 250 наркоплантацій.

Проте в України є реальні перспективи забезпечити потреби силовиків у безпілотній авіації власними промисловими ресурсами і розробками. Річ лише за державною підтримкою й фінансуванням. Приміром, ще задовго перед Євро-2012 у МВС добре знали про значно дешевші, ніж закордонні аналоги, розробки Чугуївського авіаційно-ремонтного заводу. Йдеться про експериментальний проект з виготовлення кількох безпілотників «Стрепет». Апарати серії «Л» мали злітну масу 80 кг і корисне навантаження 20 кг, радіус дії – до 1 тис.(!) кілометрів. А серія «З» – злітну масу 200 кг, з корисним навантаженням 50 кг. Сподівання ж щодо створення в системі МВС підрозділів з розвідувальними комплексами на базі БПЛА (можливо, як частини єдиних командних пунктів) так і залишилися сподіваннями. Як і в мирний час, залишаються актуальними питання щодо вироблення належного правового механізму застосування такої техніки, ухвалення державної програми підтримки замовлень на її виробництво й експлуатацію, розроблення технології використання БПЛА й навчання особового складу.

«Фурії» – у Нацгвардії, «Рисі» зі «Стрижами» – в армійців

  Наші гвардійці мають у розпорядженні вітчизняний безпілотник «Фурія» з електричною силовою установкою розробки київського підприємства «Атлон Авіа». Цим БПЛА послуговуються й деякі підрозділи ЗСУ. Назву апаратові дали бійці. У склад комплексу входить планер «літальне крило», оптична голівка, командний пункт з двома моніторами (відображається геоінформаційна система з GPS-позиціонуванням літака). Дві батареї забезпечують дві години ефективного польоту на крейсерській швидкості 65 км/год (максимальна – 130 км/год) на відстань до 100 км у будь-який час доби. Компанія «Атлон Авіа» до кінця року планує розробити ще досконаліший БПЛА, зокрема з більшою стійкістю до систем радіопридушення й можливістю повернення на базу навіть без GPS. Збройні сили здебільшого використовують безпілотні системи «Стриж» і «Рись». Проте останні літають настільки прудко, що не встигають чітко зафільмувати все, що необхідно.

– Тема безпілотників для міліцейського відомства – дуже актуальна. У нас був великий вибір матеріалів і конструкторських рішень, концептуальних пропозицій. Але бракувало двох головних компонентів успіху – державницького підходу й коштів, – зауважує начальник ДНДІ МВС України, доктор юридичних наук, професор Тарас Проценко. – Інший аспект проблеми: використовувати мікроавіацію правоохоронцям як засіб моніторингу й керування ситуацією закон не забороняє, але й не допомагає. Керівництво міністерства тривалий час не вважало за необхідне розробляти чи придбавати таку техніку. Тепер інша справа. Ми наганяємо втрачені десятиліття. Приміром, росіяни пішли значно далі нас: вони розвинули цілу індустрію БПЛА, забезпечену нормативно. У районі АТО, щоправда, вони використовують якісніші ізраїльські апарати. Поки що безпілотників у нас небагато, відповідно, бракує досвіду їх успішного застосування. Звісно, ми більше переймаємося розробкою компактних моделей для виконання поліційних завдань та спец­операцій. Таких, як комплекс із 3-5-кілограмовим боєзарядом для враження ворожих блокпостів. Щороку на виставці «Зброя-безпека» ми представляли моделі безпілотників для роботи в містах, розвідки, оперативних потреб. Це легенька «комашка», яка тихенько зазирає за високі огорожі чи у вікна й може нести вантаж завважки до одного кілограма. Працюємо й над «контрзаходами». Свого часу ДНДІ уклав договір з Харківською політехнікою, де діє проектно-конструкторський інститут «Молнія». Інститут займається магніторезонансними установками, які навіть здатні без пострілу нищити ворожі БПЛА.

Заступник очільника ДНДІ МВС, кандидат юридичних наук Дем’ян Смерницький схвально відгукнувся щодо рішення РНБО стосовно стандартизації вимог до військового обладнання й всього, що потрапляє на передову. Інше питання, чи допоможе це наповнити фронт надійною та сучасною технікою й наростити потужності ВПК. Приміром, якщо застосувати такі суворі критерії відповідності, більшості волонтерських безпілотників дорога в АТО закрита. Бо здебільшого така техніка не проходить процес військової прийомки. І різного роду «дрони» підрозділи фактично використовують на власний страх та ризик. Проте іншого виходу немає: вояки вимушені дякувати й за таку, фактично одноразову техніку.

– Ми повинні розробляти власну поліційну «мікроавіацію». Вона значно делікатніша армійської, у багатьох випадках навіть є штучною роботою, – зауважує Смерницький. – Тобто для боротьби з певними різновидами злочинів і операцій, де події швидко змінюються. Військові апарати здебільшого вбивають ворога, ми ж маємо дбати про затримання «об’єк­та», його збереження для подальшого процесу правосуддя. Я переконаний: поліцейську техніку варто виокремити з сектора оборонпрому в самостійну галузь. На часі й розробка профільного закону щодо безпілотної авіації, програми розвитку цього різновиду озброєнь, визначення специфікації – які саме апарати має використовувати розвідка, ударні сили. До речі, ми аналізували можливість створення уніфікованого апарата й дійшли висновку: нереально всі вимоги закласти в якийсь один виріб.

У ДНДІ МВС підрахували, що вартість найпростішого БПЛА поліцейського формату становить щонайменше 12 тис. гривень. Це без оснащення під певне завдання, вартість якого може перевищувати кошторис носія.

Багато експертів висловлюється за створення в силових відомствах підрозділів, які професійно відповідали б за довірений парк безпілотників і могли на високому рівні їх застосувати. І не тільки в районі АТО, а й у межах поліцейських операцій, підтримання правопорядку під час масових заходів, патрулювання кордонів, доріг, нафтогазопроводів, виявлення посівів наркомістких рослин, запобігання пожежам тощо. Звісно, треба навчати й ретельно відбирати операторів бойових дронів. І дбати не лише про їхню технічну підготовку.  Річ у тім, що під час акцій з ліквідації бойовиків, терористів, злочинців «поводирі» БПЛА бачать в усіх подробицях результат «роботи» – як людей розриває на шмаття послана ними ракета чи дрон-камікадзе. Чимало фахівців не витримує спостерігання тих картин і йде зі служби. А охочих зайняти «вакансію» не так багато навіть у США, де ця техніка давно перебуває на масовому озброєнні. До таких «спеціальних» людей висувають специфічні вимоги щодо моторики й психіки. Тут не кожен підійде. Скажімо так, досвід показує, що стати хорошим оператором найбільше шансів… в успішного геймера.

Гіркий досвід вчить

– Безпілотники, які спершу доставляли в АТО, не були військовими моделями, вони призначені швидше для мисливства, спортивного хобі, світлин для «National Geographic»… Їх перехоплювали, збивали, – каже старший науковий співробітник ДНДІ МВС Ігор Коротєєв. – Технопарк, який пропонували волонтери в перші місяці конфлікту на Сході, не надто підходив для бойових умов. Ми схвалюємо таку громадську ініціативу, адже вона хоч якось компенсує брак якісної й дорогої спецтехніки. Але – не сприймайте це суто як критику – здебільшого це дилетантська робота, інколи небезпечна для самих доброчинців. Згадайте кілька драматичних інцидентів, зокрема трагедію на Львівщині, коли загинув на випробуваннях аматорського безпілотника з вибухівкою на борту умілець, який прагнув допомогти фронту. Є суттєва різниця між тим, що роблять «на коліні», та промисловою моделлю. От привезли волонтери дрона, запустили, а його навіть не збили, він просто упав, втративши керованість. Нині техніка краща – гіркий досвід навчив. Але й ті БПЛА не відповідають необхідним вимогам: а це – захист від перехоплення, наявність кодованих каналів передачі інформації автоматичними літальними комплексами, можливість чітко виконувати закладену програму польоту.

У ДНДІ над цією темою працюють одразу в кількох напрямах. Тут думають над тим, як збивати ворожі БПЛА – вже є розробки винищувачів-безпілотників. Також створюють безпілотники-камікадзе. Для таких завдань потрібна техніка з високими операційними характеристиками автономності, відповідним програмним забезпеченням. Наприклад, система відеозахоплення цілі, яка доводить завдання до успішного завершення незалежно від того, керуватиме чи ні процесом оператор.

– На жаль, саме таких «крутих» апаратів нам і бракує, – зізнається Коротєєв. – Вони нам конче потрібні – і тепер, і після війни.

Геннадій КАРПЮК, «Моменти».