П'ятниця, 11 грудня
Зробити стартовою
Попереднiй архiв
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Додаток
до тижневика
Рубрики Усі рубрики
Погода у Києві » Україна
Новини партнерів
Культура
19/08/2014 13:37

Універсальна «мова» публічної поведінки

(Продовження. Початок в «ІЗ» № 32)

У минулому номері тижневик «Іменем Закону» спільно з Національною академією внутрішніх справ розпочав цикл публікацій, присвячених узвичаєним правилам публічної поведінки. Ми розповіли про головні принципи етикету, особливості службового етикету, а також про норми для працівників міліції. Цього разу пропонуємо до вашої уваги матеріал про основні правила поведінки в громадських місцях.

Громадський транспорт

Майже щодня ми змушені користуватися громадським транспортом, тому маємо пам’ятати про певні вимоги щодо поведінки в таких місцях. Перед тим, як увійти в автобус, тролейбус чи трамвай, потрібно надати можливість вийти звідти всім охочим. Першими виходять чоловіки, щоб – у разі потреби – допомогти вийти жінкам, літнім людям та інвалідам. Заходять першими в громадський транспорт навпаки – люди похилого віку, діти, жінки. Якщо під час посадки чоловік виявить бажання допомогти комусь із перелічених громадян, то він повинен спитати на це дозволу.

Виходити прийнято через передні, а заходити через задні двері. Право входу через передні двері мають вагітні жінки, літні люди, діти, інваліди. Навіть якщо ви поспішаєте, не варто заходити в переповнений транспорт.

Увійшовши всередину, не зупиняйтеся біля дверей, а проходьте вперед, звільняючи місце іншим пасажирам. Стояти і проходити повз інших людей потрібно так, щоб не заважати та не штовхати їх. Якщо ви стоїте поблизу дверей і не маєте змоги пройти в середину, то на кожній зупинці вам доведеться виходити з транспорту, щоб надати можливість вийти іншим пасажирам, і потім повертатись у салон.

До виходу готуйтеся завчасно. Прямуючи до дверей, не штовхайте тих, хто стоїть попереду: краще попросіть дозволу пройти; вибачтеся, якщо когось потурбували. Не забувайте дякувати за увагу й допомогу оточення.

Якщо у вас із собою велика сумка, багаж, прилаштуйте їх так, щоб вони не заважали іншим. Якщо ви із рюкзаком, поверніться спиною до вікна або стіни, чи зніміть його з плечей. Пакети та сумки можна ставити на сидіння тільки за умови, якщо є вільні місця. Не можна розвалюватися на сидінні й займати його повністю, якщо воно розраховане на кількох осіб.

Сидячими місцями потрібно поступатися літнім людям, інвалідам, жінкам із дітьми (сідає жінка і тримає на колінах дитину). Але жінка не повинна поступатися місцем чоловікові, щоб не образити його, за винятком тих випадків, коли чоловік має очевидні ознаки інвалідності. Супутник жінки, якій поступилися місцем, повинен так само, як і вона, подякувати за це.

Поступаючись місцем, не слід різко підводитись. Дайте зрозуміти людині, що поступаєтеся місцем саме їй, запропонуйте присісти: це допоможе уникнути непорозумінь серед пасажирів.

У громадському транспорті не приводять у порядок зовнішність, не чистять нігті, не їдять, не кидають на підлогу сміття та використані квитки і, звісно ж, не лузають насіння.

Якщо ви читаєте газету, то не розгортайте її повністю, а тримайте дещо складеною. Не слід зазирати в часопис, книгу або телефон сусіда. Тим більше, не доречно розглядати пасажирів, їхнє вбрання, спостерігати за поведінкою.

Гучний сміх і розмови заважають іншим. У транспорті не говорять про сімейні та службові справи, не прислухаються до чужого спілкування. Якщо поруч виникає конфлікт, спробуйте допомогти його врегулювати: спокійно й розважливо нагадайте «опонентам», де вони перебувають, та попросіть заспокоїтись.

Якщо ваш супутник оплатив проїзд собі та вам, треба подякувати йому й не сперечатися щодо цього. Якщо той, хто сплатив проїзд, відмовляється прийняти гроші, то розмову на цю тему слід припинити. У разі, коли жінка сама хоче купити собі квиток, чоловік із нею не сперечається.

Слід бути готовим до того, що під час поїздки у громадському транспорті більшість людей не дотримується етикету. Однак не варто проводити публічні «уроки» щодо манер поведінки. Якщо відбулося грубе порушення етикету, про це слід спокійно сказати порушнику. Зазвичай ввічливого зауваження та присутності свідків достатньо, щоб він виправився та вибачився за неналежну поведінку. Найголовніше, щоб ви самі дотримувалися загальноприйнятих норм.

На вулиці

Основним правилом поведінки на вулиці має бути взаємна передбачливість: поводитися потрібно так, щоб не заважати іншим. За публічною поведінкою можна судити про культуру конкретної особи, важливими складовими якої є ввічливість, тактовність, запобігливість, доброзичливість, делікатність, уважність, а також спілкування тихим голосом, відсутність різких рухів, жестів, гримас.

Правила хорошого тону не рекомендують виходити з дому в домашніх капцях, трико чи халаті, навіть якщо потрібно дійти до сусіднього під’їзду.

Коли ви бачите, що хтось поспішає, слід поступитися йому дорогою. Якщо вам треба обігнати людину, яка йде попереду, то зробіть це зліва, намагаючись не зачепити її. Штовхнувши когось на вулиці, обов’язково перепросіть.

Коли ви зустрічаєте знайомого, якого супроводжує невідома або маловідома вам людина, слова вітання належить адресувати їм обом. Якщо ваш близький знайомий, родич перебуває із невідомим супутником протилежної статі, то достатньо лише привітатися та рушити далі, щоб не заважати їхній розмові.

Зустрівши знайомого, старшого за віком або званням, ви можете запитати дозволу провести його, і якщо він не заперечуватиме, то потрібно прилаштуватися до темпу його ходьби. Це саме правило діє під час зустрічі чоловіка зі знайомою жінкою, колегою. За відсутності теми для розмови достатньо буде простого привітання.

Якщо ви призначили зустріч на вулиці, то слід прийти, особливо в погану погоду, з точністю до хвилини. На роботу, збори, лекцію, в театр, кіно, на побачення приходять вчасно. Це правило стосується всіх – як чоловіків, так і жінок. Тільки невихована людина може змушувати іншу людину чекати.

Коли до вас на вулиці звертаються за довідкою, не відмахуйтеся, не грубіяньте, а, якщо знаєте, спокійно і чітко поясніть, як людині пройти чи проїхати.

Коли ви з друзями рухаєтеся тротуаром, то краще йти парами, один за одним, залишаючи місце іншим перехожим. Потрібно триматися правого боку вулиці, звільняючи лівий зустрічним пішоходам. Зустрівши знайомого і заговоривши з ним, не стійте посеред тротуару. Якщо чоловік у цивільному вбранні йде із жінкою, то він має триматися ліворуч, а чоловік в однострої – праворуч.

Вітати слід усіх знайомих людей, навіть якщо зустріч із кимось не дуже приємна для вас. Відвертатися і не відповідати на вітання людини, з якою ви не бажаєте розмовляти, вважається вчинком непристойним і неввічливим. Водночас, не ображайтеся, якщо хтось через неуважність не відповість на ваше привітання.

На вулиці не їдять. Для міліціонера є неприпустимим споживання їжі на ходу. Якщо немає можливості зайти в кав’ярню чи їдальню, слід звернути на алею парку чи скверу, де менше людей. Усе сміття потрібно викидати лише в призначені для цього смітники. На вулиці не плюють, не лузають насіння.

Палити можна лише у спеціально відведених для цього місцях. Для працівника міліції паління під час руху вулицею – це не лише неетичний вчинок, а й адміністративне порушення.

Для того, щоб на вулиці зав’я­зати шнурок на взутті або одягнути плащ, потрібно відійти в бік тротуару.

Парасолю завжди потрібно тримати вертикально та стежити, щоб вода з неї не стікала на перехожих. Якщо під парасолькою йдуть двоє, то її несе чоловік або молодший за віком (за умови, якщо супутник не дуже високий). Під час зустрічі з іншими парасолю підіймають або відхиляють в інший бік. Працівнику в формі рекомендують обирати однотонну парасолю темних, приглушених тонів, уникаючи яскравих кольорів і забарвлень.

Вартовому порядку не можна тримати руки в кишенях, вони мають бути вільними. Недолугий має вигляд людина у форменому одязі, якщо вона несе важкий або громіздкий предмет. Людина в цивільному вбранні сумку, пакет, портфель носить у правій руці, щоб не заважати перехожим.

Для правоохоронця неетично намагатися здійснити без черги покупку в магазині, розрахуватися за обід у їдальні тощо. Неввічливо також розглядати перехожих, глузувати з їхнього зовнішнього вигляду. На те, що вас зацікавило, потрібно вказати рукою, кивком голови, але в жодному разі не пальцем.

Некоректною буде поведінка чоловіка, який привертатиме увагу незнайомої жінки на вулиці вихвалянням її краси та вишуканості. Це невдалий спосіб для знайомства. На вулиці не співають, не насвистують, ознакою невихованості є також голосна розмова, сварка.

Дзеркало у вітрині не використовують для того, щоб причепурюватися. Це слід робити лише в безлюдному місці або у спеціально відведеному, приміром, у туалетних кімнатах.

У кіно, театрі, на концерті

У кіно приходять у буденному одязі, а в театр і на концерт – у святковому. Зазвичай до театру чоловік одягає темний костюм, а жінка – святкову сукню.

Галантні правила поведінки передбачають певний церемоніал дій пари, яка прийшла на виставу. Підійшовши до дверей театру, чоловік тримає квитки так, щоб їх міг бачити контролер, супутниця при цьому проходить вперед. У холодну погоду, заходячи у вестибюль, чоловік знімає головний убір; жінка може не знімати головний убір у залі, за умови, що він не заважає іншим.

Чоловік допомагає жінці зняти пальто й здає його в гардероб, бере номерки, залишаючи свою супутницю наодинці із дзеркалом (не варто чепуритись у залі, за столиком у кав’ярні). 

До зали чоловік входить першим, супутниця йде за ним. Якщо проходять дві пари, першим іде чоловік, потім дві жінки і за ними другий чоловік. Сідають так: жінки посередині, чоловіки – по краях. Діти так само сідають між батьками. Чоловік допомагає своїй супутниці присісти, опускаючи сидіння крісла, і лише потім сідає.

Нагадаємо, що лише природність і легкість гарантуватимуть такій поведінці привабливість. Штучність, затягнутість у часі церемоніалу, необізнаність одного з двох відвідувачів із цими правилами поведінки унеможливлює їх реалізацію на людях.

Якщо ваші місця в середині ряду, слід зайняти їх, не чекаючи останнього дзвінка, щоб не турбувати інших глядачів. Інакше ви повинні вибачитися, а потривожений глядач не має робити невдоволеного виразу обличчя. Проходити на свої місця потрібно обличчям до тих, хто вже зай­няв свої місця. Винятком є ті випадки, коли концерт або вистава розпочалася: тоді слід проходити обличчям до сцени, висловлюючи повагу до акторів.

Програму й бінокль кожен купує для себе, а не позичає в сусіда. Театральний бінокль використовують для того, щоб стежити за дійством на сцені, а не розглядати тих, хто перебуває в залі.

Якщо в залі є вільне місце, то не варто його займати, адже це створить певні незручності, якщо в нього є власник, який запізнюється. Якщо ви з певних причин запізнилися, то зайдіть у зал тихо, станьте біля дверей або сядьте в найближче вільне крісло.

Коли починається програма, потрібно припинити будь-які розмови. Під час вистави або кіносеансу не прийнято коментувати події на сцені або на екрані. Навіть якщо програма нецікава, ввічливість зобов’язує людину сидіти мовчки. Зал можна залишити під час перерви (антракту). У залі не можна займатися тим, що може спричинити дискомфорт сусідам: шарудіти фантиками або програмою, відстукувати такт по кріслу сусіда, підспівувати.

Зал у театрі можна залишати лише після того, як опуститься завіса.

На фестивальних прем’єрах, різноманітних днях кіно діють ті самі правила поведінки, що й під час відвідування театру, зокрема оплески під час перегляду стрічки та після її закінчення.

Провести супутницю додому після спектаклю чи перегляду фільму – обов’язок вихованого, ввічливого чоловіка.

Інтелігентність, інтелектуальність, розважливість – це не лише здатність оперувати статистичними даними, відмінне знання законодавчої бази та геополітичної ситуації в країні. Це також розвинена емоційно-чуттєва культура особи, вміння вдало подати, представити себе соціуму. До того ж кожна особа, яка претендує на високий соціальний статус, має бути обізнаною в культурно-мистецькому житті міста, держави, стежити за сучасними світовими тенденціями – тобто володіти тими знаннями, які на чуттєвому, емпатичному рівні пов’язують її з оточенням, дозволяють налагоджувати безпосередній контакт у роботі з людьми.

Ганна ПЕТРОВА,

Валерія ШЕВЧЕНКО, м. Київ

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар
інший код

Інші статті

Інтерв’ю
Вікторія АРНАУТОВА: Ми вчимо солдатів повертатися додому здоровими…
Новини Усі новини
Фоторепортаж
Вся галерея
Листати
© 2005–2009 Тижневик МВС України « Іменем Закону »
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на imzak.org.ua
Дизайн та розробка сайту  — Студія Айкен (11.2009)