Забута козацька столиця
Козацтво за свою кількасотрічну історію мало кілька центрів: Чигирин, Батурин, Глухів, кілька Запорізьких Січей. Та мало хто знає, що першою козацькою столицею було місто Трахтемирів. Саме там почалася історія реєстрового козацтва. Унікальна природа та славна багатовікова історія роблять це місце сакральним для кожного українця.
Перші поселення людини на території Трахтемирова виникли ще 120-130 тис. років тому (епоха Мустьєр). У VII-VI ст. ст. до н. е. на цих землях засновують своє поселення скіфи. Саме тут знаходиться могильник на Батуриній горі біля села Зарубинці, який і дав назву слов’янській археологічній культурі рубежу нашої ери – зарубинецькій, а літописне місто Заруб та Зарубський монастир – були одними з найбільших у землі Руській церковно-культурних центрів.
У XIV – XVI ст. ст. Трахтемировом разом із замком володіли литовські князі, київські воєводи, польські королі. Статус козацької резиденції Трахтемирів дістав 1578 року, коли польський король Стефан Баторій офіційно передав його у володіння реєстровому козацтву. У ті часи місто називалося Терехтемирів. У 1594 році повз нього пропливав посол австрійського імператора Еріх Лясота, який залишив згадку про містечко у своєму щоденнику, зазначивши його належність козакам. Про Трахтемирів згадував і французький мандрівник Гійом Левассер де Боплан у своєму «Описі України»: «Ще нижче (міста Ржищева. – Ред.) лежить Трахтемирівський монастир руських ченців, він височить серед провалля, оточений недоступними скелями. Сюди козаки звозять усе найцінніше, що мають».
Місто було значним тиловим військовим центром. Тут складувалися зброя, порох, провіант. Саме тут, ще до Чигирина, Батурина та Глухова, була резиденція гетьмана реєстровців, перебував уряд козаків, скликалися козацькі ради, приймалися іноземні посли. Тут майстрували козацькі флотилії й звідси вирушали в далекі походи…
Згаданий Бопланом Трахтемирівський Успенський монастир було відновлено 1576 року на місці древнього Зарубського монастиря і при ньому споруджено військовий шпиталь. Це був перший лікувальний благодійний заклад для поранених, хворих і немічних воїнів в Україні. Самому монастирю призначались доходи від перевозу через Дніпро й місцевих кар’єрів.
Монастир був місцем, де під час повстань під проводом К. Косинського (1593 р.) і С. Наливайка (1595 р.) зберігались зерно, сіль та інші запаси повсталих, переховувались і вони самі. 1596 року за рішенням польського сейму права війська запорозького на монастир були скасовані, проте вже через 5 років козацький патронат над раніше відібраними володіннями було відновлено.
1638 року, після придушення чергового повстання, коли монастир виступив як один із центрів народного руху, Трахтемирів був визначений місцем перебування державного комісара для нагляду за реєстровими козаками. Монастир було зруйновано під час придушення народних повстань на Правобережжі (1664–1665 рр.). Й досі не відшукано його фундаментів.
У статусі козацької столиці Трахтемирів перебував до 1637 року, коли після невдалого бою під Кумейками козаки зазнали поразки від М. Потоцького. Внаслідок цих подій він перетворився на руїну.
Українське козацтво не змирилося з утратою Трахтемирова. Ще за часів Хмельницького повернення міста було одним із пунктів договору з поляками, затвердженого королем Яном Казимиром 1652 року. Після Гадяцької угоди 1659-го козацькі посли в сеймі Речі Посполитої знову просять затвердити Трахтемирів за козаками. Найважчий період для містечка настав після «Вічного миру» 1686 року, коли Україну було поділено між Росією і Польщею. До Польщі відійшло все Правобережжя, крім Києва, а територія від Трахтемирова до Чигирина перетворилася на нейтральну смугу, де заборонялося селитись.
Проте пам’ять про місто та місцевий монастир як визначні місця козацької слави не згасала. Так, у Конституції Пилипа Орлика про місто записано: «Город Терехтемирів, оскільки здавна до Запорозького низового війська належав і називався його шпиталем, хай і тепер, отож після звільнення, дай Боже, Вітчизни від московського підданства має ясновельможний гетьман те місто повернути Запорозькому низовому війську з усіма угіддями й перевозами на Дніпрі, що там є, побудувати в ньому шпиталь для старих зубожілих і ранами покалічених козаків…». А в складі Переяславського полку 1781 року була Терехтемирівська сотня.
До сьогодні в селі Трахтемирів збереглося кладовище, яке вважається «козацьким»– з кам’яними хрестами різноманітних форм (хоч більшість хрестів датується XIX століттям). Вважається, що перші поховання з’явилися тут за часів гетьмана Сагайдачного (приблизно 1617 року). Проте є серед них і невелика кількість з давніших часів. За місцевими переказами, саме тут поховано ватажка одного із селянських повстань Муху.
На території села 1994 року утворено історико-культурний заповідник «Трахтемирів», площа якого 590 гектарів. Тут розташовано 81 археологічну, 9 історичних та 9 природничих пам’яток, серед яких Канівські дислокації, заповідні урочища, Рожена криниця.
У селі також утворено регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» – перший приватний заповідник з територією 11000 га. Він обнесений багатокілометровою огорожею та вежами з озброєною охороною. На території села побудований на місці колишнього козацького кладовища розкішний маєток («мисливський будиночок») з вертолітним майданчиком та басейном.
Мало кого цікавить, яке значення має культурна спадщина цих земель, в якому стані знаходяться вони нині. На могилах уже стоять новітні «хатинки», куди приїжджають сильні світу цього. А довкруг видніються людські кістки, що нагадують нам про славну, та, на жаль, уже забуту козацьку столицю.
Анатолій Хлівний, «ІЗ»
-
28/08/2015 10:46
Кров для бойових побратимів
-
28/08/2015 10:45
У контексті домовленостей
-
28/08/2015 10:45
На Київщині – експеримент
-
28/08/2015 10:44
Технології дарують час
-
28/08/2015 10:44
Нагороди – достойним
-
17/08/2015 12:28
Мисливці за представницьким класом
-
17/08/2015 12:27
Підробки продавали в Інтернеті
-
17/08/2015 12:27
«Адідас» одеського пошиття
-
17/08/2015 12:26
«Сувеніри» з АТО
-
17/08/2015 12:12
Румунські колеги допоможуть створити гірські підрозділи Нацгвардії
Усі новиниПередрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на imzak.org.ua