Анатолій Онищук: «За кордоном наш досвід сприймають як корисний та ефективний»

Наприкінці листопада в столиці Республіки Молдови – Кишиневі – відбулася міжнародна конференція «Поліція – гарант забезпечення безпеки суспільства. Профспілка – захисник соціально-економічних прав поліцейських». У її роботі взяли участь голова Європейської поліцейської спілки Герріт ван де Камп, представники профспілок поліції Нідерландів, Болгарії, Румунії, Латвії, Литви та Росії. Нашу державу на конференції представляли голова Профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України Анатолій Онищук та голова Кримської республіканської організації Дмитро Сизов. Правоохоронна система – не меч, а інструмент злагоди в суспільстві. Про цю основну думку зібрання, ключові теми обговорень та зроблені висновки ми поспілкувалися з Анатолієм Онищуком.

– Анатолію Семеновичу, чому саме Молдова зініціювала проведення конференції такого представницького масштабу?

– Уже підтверджено той факт, що ця країна активно йде шляхом євроінтеграції, у зв’язку з чим перед нею стоять серйозні виклики. І насамперед – це питання реформування правоохоронної системи на принципах демократії. Тому досвід і європейських країн, і держав пострадянського простору є для молдован необхідним і, певною мірою, незамінним. Мої слова повністю підтверджує склад тих організацій із молдовської сторони, які доклали зусиль, щоб ця зустріч відбулася. А саме: Міністерство внутрішніх справ Молдови, Національна конфедерація профспілок, Генеральна інспекція поліції МВС, Профспілка поліції Молдови «Demnitate» (Гідність. – Ред.), голови первинних профспілкових організацій, члени Ради Профспілки «Demnitate», Профспілка цивільного захисту та надзвичайних ситуацій «Salvatorul» (Рятівник. – Ред.), Профспілка Департаменту прикордонної поліції «Frontiera» (Кордон. – Ред.), Організація ветеранів МВС, Інститут праці, Інститут кримінології Молдови.

– Про що загалом ішлося під час спілкування?

– На конференції відбувалося багато гострих дискусій, де обговорювали питання забезпечення соціально-економічних прав поліцейських, умови ефективної професійної діяльності відповідно до європейських прагнень, перспективи зміцнення соціального партнерства тощо. Я виступив із доповіддю «Досвід Профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України».

– Чи звучали в діалогах думки про те, що уроки розбудови української профспілки корисні для вирішення нагальних проблем перебудови правоохоронної системи Молдови?

– По-перше, профспілка молдовської поліції ще доволі молода – їй лише чотири роки. Саме тому її лідери зацікавлені в тому, щоб перейняти найкорисніший досвід закордонних колег. Водночас наша організація вже має численні напрацювання, набуті за 20 років діяльності. По-друге, ми родом із однієї системи, яка нам дісталась у спадок від радянської епохи. Якщо порівняти профспілку Нідерландів, якій 100 років, де робота налагоджена й стабільна, і нашу діяльність в умовах, де все постійно змінюється, де є чимало невирішених проблем, то молдовська сторона, яка, певне, має не менше проблем, сприйняла наші поради як найдієвіші та найкорисніші. Як кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло: фактор наявності проблем виробив певну ідеологію пошуку механізмів розв’язання цих проблем. Процеси, ускладнені політичними, економічними, соціальними аспектами, дають поштовх до активних пошуків точок дотику між працедавцем і найманим працівником, між правоохоронною системою та суспільством, між владою й правоохоронною системою. А в цілому це і є тема соціального діалогу, який є ключовим у діяльності нашої профспілки.

– У такому разі, що найбільше зацікавило молдовську сторону в досвіді діяльності профспілки правоохоронців України?

– Під час обговорення мого виступу з’ясувалося, що наш теоретичний і практичний досвід у побудові соціального діалогу шановне товариство сприйняло як корисний і ефективний. І, повірте, він дійсно безцінний. Для більшості учасників із пострадянського простору прозвучало майже як одкровення, що ми у своїй діяльності охоплюємо всі чотири рівні соціального діалогу: державний, галузевий, територіальний та локальний. Ми ведемо активну роботу з Верховною Радою України в контексті розробки та впровадження профільних законопроектів, взаємодіємо з Кабінетом Міністрів і органами місцевого самоврядування, керівною ланкою правоохоронної системи. І найважливіша ділянка роботи – діалог із суспільством.

– Але ж, переконана, і європейцям є що запозичити з українського досвіду? Адже будь-яка, навіть найрозвиненіша, система потребує постійного удосконалення…

– Звісно. Більше того: після дискусії з президентом Європейської поліцейської спілки (EPU) мені запропонували підготувати концепцію іміджевої складової діяльності цієї організації. Головна її ідея полягає в тому, що зростання публічної ваги спілки має призводити до зростання суспільної ваги кожного її члена. Нині робота над концепцією триває. Сподіваюся, що в лютому наступного року на Берлінському зібранні EPU мені вже вдасться її представити. Тож ми вміємо працювати, а результати нашої праці не залишаються не поміченими на міжнародному рівні. Зокрема, про визнання передового досвіду української профспілки свідчить і прийом у міністра внутрішніх справ Молдови Доріна Речана.

– У якому форматі відбувалася ця зустріч? Міністр спілкувався з Вами як із фахівцем у питаннях реформування правоохоронної системи чи як з громадським діячем?

– Ми вели розмову професійно. Передусім, тематика стосувалася ризиків, які виникають під час проведення реформування. Я відверто виклав певні перестороги, що на них потрібно зосередити увагу. Ось вони: навіть найкраща реформа поліції не буде ефективною у відриві від загального реформування правоохоронної системи; якісні зміни повинні мати випереджувальний характер, тобто вони повинні йти трішки попереду процесів реформування; ключове питання забезпечення якісних змін – кадри, високопрофесійні й здатні до здійснення реальних кроків.

– По суті, Ви поділилися досвідом, набутим за 20 років реформування української міліції?

– Можна й так сказати. Принаймні, порадив керівникові МВС Молдови, щоб в їхній країні не наступили на ті ж граблі, які постійно б’ють по нас. І очільник відомства мене почув. Загалом, мені імпонує команда МВС Молдови на чолі з міністром. Це група сучасних менеджерів, людей з молодечим запалом, готових до рішучих дій. У розмові ми дійшли думки, що без нових підходів і кадрів неможливо подолати застарілий устрій системи правопорядку.

– Анатолію Семеновичу, пропоную дещо відхилитися від теми розмови. Прокоментуйте, будь ласка, що для Вас означає поняття «молодий»? Це вік чи стан душі? Ви не вважаєте, що старий – значить досвідчений?

– Досвідчений? Так. Це дуже корисно в плані використання практичних навичок. А от нові ідеї мають впроваджувати люди, здатні позбутися стереотипів, переосмислити нові світові та внутрішньодержавні процеси.

– Тобто вік вирішального значення не має?

– Зрозуміло, вік – не вирок. Але нам необхідно позбутися, даруйте на слові, «совка» в голові. Цей тиск завчених догм я відчув під час спілкування з питань реформування правоохоронної системи в Національному інституті стратегічних досліджень. Особливо це стосується тих кадрів, що сформовані в радянські часи. Але є люди, які й у 70 років дадуть фору молодим. Напевно, це залежить від широти мислення та світосприйняття.

– Наостанок поясніть, що, на Вашу думку, найбільше мотивує людину до змін? Якій людині до снаги вирішувати доленосні проблеми?

– Нашим людям під силу вирішити будь-які болючі проблеми. Але головна умова – людина має бути вільною!

Алла БАГІРОВА,

м. Київ

друкувати