Новини партнерів

Міністерство внутрішніх справ України

17/03/2013 14:38

Молода гвардія

Свою лепту до правоохоронної справи, поряд із досвідом тих, хто присвятив їй левову частку життя, вносить і молодь, яка, зрештою, замінить їх на професійній ниві.

Можливо, хтось зауважить, що ця лепта поки що не така вже й солідна. Але ж і життєвий шлях у юної зміни не порівнюваний з дорогою, пройденою їхніми наставниками.

Утім, право на власну думку мають і ті, й інші. Тож цього разу тижневик «Іменем Закону» у рамках розпочатої дискусії надає свої шпальти молоді, майбутньому міліцейської справи, – ліцеїстам Юридичного ліцею ім. Ярослава Кондратьєва та курсантам Національної академії внутрішніх справ.

Ксенія Гапон – ліцеїст першого курсу, 102-й навчальний взвод

Я народилась у невеличкому містечку Добропіллі, що на Донеччині. Батьки, попри завантаженість на роботі, – тато у мене правоохоронець, а мама – економіст, – завжди приділяли багато уваги моєму вихованню. Змалку привчали до дисципліни, порядку й охайності. Навчали говорити лише правду, ніколи не обманювати. Також вони прищепили мені гарну звичку, за яку я їм щиро вдячна: не відкладати вирішення проблем «на потім», а, за можливості, одразу ж позбуватися їх. У школі навчалась залюбки, була відмінницею. Зараз трохи здала позиції з об’єктивних причин: раніше навчалася у російськомовній школі, а в ліцеї викладають українською, тому мені потрібен час, аби адаптуватися.

Напевно, не останню роль у виборі майбутньої професії відіграв приклад мого тата. Буду щирою: коли я вперше сказала батькам про те, що хочу пов’язати своє життя з міліцією, вони були, м’яко кажучи, не в захваті. Відмовляли мене, аргументуючи тим, що це складна, не жіноча професія. Переконатись у тому, що це не просто слова, я мала змогу не раз. Бачила, як тато втомлюється, як багато працює, але водночас бачила й плоди його роботи – вдячність людей. Я також захотіла хоча б раз відчути таку вдячність. Напевно, це вартує дорогого.

Вважаю, що вартовий порядку, насамперед, має бути чесним. Перед собою і людьми. Також має бути готовим до самопожертви заради блага інших.

Мені неабияк поталанило навчатися саме в юридичному ліцеї, оскільки тут створені всі умови для того, щоб розвинути свої кращі риси характеру, здобути хороші знання і під опікою дорослих зробити перші кроки у професію. Нам дуже пощастило із людьми, які опікуються не лише нашим навчанням, а й вихованням. Це наші порадники в усьому.

У правоохоронних органах працють тисячі людей, і я вважаю, що серед них є чимало тих, хто подає гідний приклад нам, молодим. І все ж для мене взірцем у професії є колишній начальник ліцею Юрій Миколайович Наумець. Це людина, яка ніколи не відмовляла в допомозі, завжди доброзичливо і з розумінням ставилась до всіх наших проблем і потреб.

На мій погляд, поняття «інша» не можна ототожнювати з поняттям «гірша». Наше покоління багато речей робить на свій лад, не так, як це було за минулих часів. Але це природно, бо кожне наступне покоління привносить щось нове в ту чи іншу сферу життя, генеруючи нові ідеї, погляди й підходи до вже усталених понять.

Своє майбутнє я планую пов’язати з правоохоронною справою. Нині треба закінчити навчання у ліцеї, потім вступити до Національної академії внутрішніх справ. І, зрештою, знайти своє місце у професії.

Я переконана, що для того, аби стати успішною в професії і шанованою в суспільстві людиною, потрібно, перш за все, бути чесним перед собою і перед іншими. Необхідно знати, чого хочеш, і йти до своєї мети. Але не можна зосереджуватися винятково на кар’єрі, потрібно пам’ятати, що найголовніше – залишатись людиною. Адже в житті завжди спрацьовує так званий закон бумеранга: як ти – до людей, так і люди – до тебе.

Дар’я Василенко – ліцеїст першого курсу, 102-й навчальний взвод

Моє рідне місто – Херсон. Вважаю, що мені дуже пощастило з батьками: вони щирі й порядні люди й прагнули, щоб я стала такою ж. Тато й мама постійно повторювали: «За будь-яких обставин потрібно залишатись людиною». Тепер це мій життєвий принцип.

Інтерес до правоохоронної справи у мене виник ще в дитинстві, оскільки мій тато – міліціонер. Левову частку свого життя він присвятив цій професії. Я бачила, що для нього це не просто робота, а сенс життя. Він завжди із непідробною цікавістю розповідав про свою службу, про колег, я ж захоплено слухала ці розповіді. Звісно, розуміла, що це досить складна професія, яка вимагає цілковитої віддачі й забирає чимало сил: і фізичних, і моральних. Тому певні сумніви щодо того, чи впораюсь, у мене були. Та характером я вдалася в батька, тому гадаю, що ця непроста служба буде мені під силу.

На мій погляд, працівник міліції має бути, перш за все, відповідальним, адже від його рішень, дій, вчинків залежать долі інших. Окрім того, важливими рисами є відкритість і щирість. Дуже важливо, щоб суспільство довіряло правоохоронцям. Головне, щоб у цю професію йшли ті, хто справді має щире бажання допомагати людям, а не здобути собі привілеї та вилучити вигоди.

Перш за все, намагаюся дотримуватись життєвих принципів, яким мене навчали ще з малих літ. Працюю над собою, аби підвищити свій рівень знань, загартувати характер.

Для мене прикладом у професії, без сумніву, є мій тато – Василенко Максим Вікторович. Навіть коли під час виконання службових обов’язків його було тяжко поранено, він знайшов у собі сили знову стати на ноги, більше того – навіть отримавши інвалідність, продовжувати працювати в органах внутрішніх справ. Батько довів, що у житті немає нічого неможливого.

Кожне покоління відрізняється від попереднього, і це природно. Безумовно, старше покоління мудріше за нас, має багатший досвід. Але в молоді теж є свої переваги. Тому, на мою думку, двом поколінням потрібно налагодити конструктивний діалог і навчатись одне в одного.

Своє майбутнє я пов’язую лише зі службою в органах внутрішніх справ. Тому робитиму все від мене залежне, аби втілити свою мрію в життя. А ще – хочу, аби тато міг пишатися своєю донькою.

Наші курсові офіцери часто нам кажуть: «Працюйте на свій авторитет, а потім він працюватиме на вас». Я вважаю: якщо із перших кроків у професії добре себе зарекомендуєш, то з часом зможеш досягти висот.

Іван Войтюк – ліцеїст другого курсу, 203-й навчальний взвод

Народився я у Першотравненську, що на Житомирщині. Виховувався у родині правоохоронця і педагога. Мої батьки завжди були для мене найкращим прикладом того, як потрібно жити та як чинити у тій чи іншій ситуації. Вони змалечку навчили мене тому, що нічого в житті так просто не дається, усе потрібно заслужити працею. Тато й мама виховали у мені дуже важливі риси характеру, які, я упевнений, неабияк знадобляться у професії, що я обрав: рішучість, твердість, відповідальність.

Майбутню професію я обрав за прикладом батька. Інтерес до міліцейської справи у мене виник ще в дитинстві, але тоді, звісно, це були просто хлопчачі ігри, з уявними погонями, затриманням злочинців. Дещо старшим я почав розпитувати в тата про конкретні, цілком серйозні речі. Тому, коли постало питання, який життєвий шлях обрати, я жодної хвилини не вагався. Знав, що стану правоохоронцем.

Батьки завжди мені казали: «Синку, запам’ятай, яку б посаду ти не обіймав, завжди маєш залишатися людиною». Тому я вважаю, що представники цієї професії мають бути наділені усіма чеснотами, які цінують люди: це і чесність, і порядність, і доброзичливість, і ввічливість.

Для мене прикладом у професії, звісно, є мій батько – Войтюк Володимир Іванович. Він мій перший порадник і наставник.

Переді мною відкрились двері – у майбутнє. Адже в ліцеї пощастило зустріти чудових вчителів. Саме тут мені допомогли розкрити мій науковий потенціал. Під керівництвом Тетяни Богданівни Зелінської я написав наукову роботу з філософії, подав її на розгляд у Малу академію наук і посів серед школярів столиці друге місце. Нерідкі гості у наших стінах – практичні працівники органів внутрішніх справ, які дають нам дуже корисні знання і поради.

Це неправильно, коли старше покоління огульно звинувачує молодь у лінощах та небажанні вчитись. Адже серед нашого покоління є чимало розумних, талановитих юнаків і дівчат. Звісно, потрібно дослухатись до порад дорослих, але важливо, щоб і нам також довіряли.

У мене є життєва мета, до якої я наближаюсь із кожним днем. Для цього я багато працюю над собою. Головне – бути сміливим, не боятися труднощів і йти лише вперед.

У публікації «Доля, кар’єра, удача залежать, насамперед, від самої людини» Василь Васильович Дурдинець сказав дуже мудрі слова: «Усе, чого я досяг, – результат щоденної, наполегливої праці». Я також переконаний, що для того, аби досягти бажаного, потрібно трудитись. А ще – важливо не тільки те, чого ти досяг у житті, а й те, як ти цього досяг! Головне, щоб совість залишалась незаплямованою.

Мирослав Дурдинець – молодший сержант міліції, курсант третього курсу факультету підготовки кадрів для підрозділів боротьби з економічною злочинністю навчально-наукового інституту підготовки кадрів кримінальної міліції Національної академії внутрішніх справ

Родом я із Західної України, із села Залужжя, що на Закарпатті. Батьки виховували мене в патріотичному дусі, у дусі любові та поваги до своєї Вітчизни. Родина – це те початкове середовище, в якому закладаються основи світогляду, формується особистість. Тато й мама вчили мене бути чесним, скромним, відповідальним, поважати старших. Я дуже вдячний їм за те, що наставили мене на правильну життєву дорогу.

Якщо говорити про моє найближче оточення, яке могло вплинути на вибір майбутньої професії, то батьки не мають жодного стосунку до правоохоронної справи: тато – медик, мама – викладач. В органах внутрішніх справ працює лише рідний брат мого діда Іллі Васильовича – Василь Васильович Дурдинець. Ця людина фактично була мені за рідного діда – той помер ще до мого народження. Василь Васильович – приклад для всієї нашої родини. Він усього в житті досягав самостійно, завдяки щоденній невтомній праці. На цьому прикладі я й зростав. Тому коли настав час обирати свій подальший шлях, вирішив, що це має бути правоохоронна справа. Я відчуваю велику відповідальність перед Богом та перед тими, хто доклав стільки зусиль, аби ми жили в суверенній державі.

Насамперед, я вважаю, що професія правоохоронця – вельми непроста й вимагає неабиякої самовіддачі. Тому той, хто ступає на цю життєву стезю, має, передусім, любити цю справу. До того ж переконаний, що правоохоронець обов’язково повинен бути дисциплінований – це основа основ. Якщо людина дисциплінована, то вона вміє раціонально розраховувати власний час, а відтак зможе зробити якомога більше корисних, необхідних справ. Звісно ж, вартовий порядку, власне, як і кожен громадянин, має бути чесний, поважати Закон. Важливо постійно працювати над собою, ніколи не зупинятися на досягнутому, вдосконалювати знання та навички.

Намагаюся постійно працювати над собою. Для цього використовую всі можливості. Як голова Координаційної ради студентського та курсантського самоврядування беру активну участь у громадському житті Академії, постійно ініціюю проведення заходів різного роду. Це допомагає навчитися злагоджено працювати в команді, приймати правильні рішення, відстоювати власну позицію. Також займаюсь науковою діяльністю. Вона допомагає аналізувати явища, застосовуючи знання з інших галузей, об’єктивно оцінювати факти в контексті розвитку подій.

Як я вже зазначав, для мене прикладом в усьому ще змалку був Василь Васильович Дурдинець. Це людина з великої літери. Яких би висот у кар’єрі він не досягав, ніколи не відвертався від простих людей. Мене завжди дивувало, як йому вдається знайти спільну мову і з посадовцями найвищого рівня, і з юними курсантами. Василь Васильович ніколи не керувався матеріальними інтересами, лише духовними. Можливо, він і не заробив собі солідних статків, але щира дяка людей вартує дорожчого й залишатиметься з ним усе життя. Василь Васильович постійно повторює мені: «Будь чесний, навчайся на «відмінно», працюй над собою й пам’ятай, що твоя доля у твоїх руках».

Я переконаний, що саме спадкоємність поколінь у нашій справі – це єдиний правильний шлях для професіонального зростання. Адже старше покоління передало нам безцінний скарб – свій досвід, напрацювання, – і ми, молодь, маємо це цінувати. Вважаю, що молодь часто буває занадто зухвала, коли думає, що все осягнула, всьому навчилась і поради старших їй не потрібні. Насправді ж тим, що ми маємо тепер, повинні завдячувати саме нашим попередникам.

Моє майбутнє має бути нероздільно пов’язане з моїм народом. Я прагну захищати його право на мирне, спокійне небо. Звісно ж, ставлю перед собою і глобальні завдання: хочеться зробити внесок у розвиток нашої держави, щоб її знали й поважали в світі.

Щоб стати успішним у професії, необхідно, насамперед, любити обрану справу. Поважати людей, з якими працюєш, дослухатись до їхньої думки. А головне – наполегливо працювати. А щоб бути шанованим серед людей, потрібно бути чесним, щирим, думати не лише про себе, а й про тих, хто потребує допомоги, підтримки. Вважаю, що українцям потрібно відновити національний дух, щоб ми жили однією великою родиною.

Олена Чернобабова – молодший сержант міліції, курсант третього курсу факультету підготовки кадрів для підрозділів боротьби з економічною злочинністю навчально-наукового інституту підготовки кадрів кримінальної міліції Національної академії внутрішніх справ

Родом я із міста Вишгорода, що на Київщині. Моя мама за професією економіст, а тато – правоохоронець. Хоч татко багато часу проводив на службі, він завжди знаходив час для мого виховання. Я вважаю, що найбільша цінність, що мені прищепили батьки, – це ентузіазм. Мене навчили тому, що до будь-якої справи потрібно підходити творчо, проявляти зацікавленість, тоді й успішний результат не забариться.

Можна сказати, що я виросла в тата на роботі. Він часто брав мене із собою на службу, я спостерігала за роботою серйозних чоловіків в одностроях. Уже тоді я зрозуміла, наскільки це складна й водночас потрібна професія. Татко дуже хотів, щоб я продовжила його справу, тому ще маленькою дівчинкою й пообіцяла, що коли виросту, обов’язково носитиму погони. Він загинув під час виконання службових обов’язків, і для мене – справа честі дотримати свого слова.

Вважаю, що правоохоронець, перш за все, має бути чуйний до чужого горя, готовий жертвувати собою заради інших. Звісно ж, для цієї професії вкрай важливі дисциплінованість та працьовитість.

Навчання в Академії внутрішніх справ – це вже велика робота над собою. День курсанта розписаний по хвилинах. Зранку, коли більшість наших однолітків ще спить, ми, за будь-якої погоди, шикуємось на плацу, гартуємо свою фізичну форму. Потому здобуваємо теоретичні знання від першокласних фахівців. До того ж у нас є можливість відточити практичні навики під час проведення святкових та масових заходів. Так, минулого літа ми охороняли громадський порядок під час футбольних матчів Євро-2012.

Звісно ж, для мене беззаперечним прикладом завжди залишатиметься батько. Саме він привів мене в цю професію, виховав ті риси характеру, які необхідні у правоохоронній справі… Уже під час навчання в Академії я зустріла людину, на яку хочеться рівнятися – це начальник факультету початкової та спеціальної підготовки Олексій Михайлович Тогочинський. Саме разом із ним ми, вчорашні школярі, пройшли курс молодого бійця. Олексій Михайлович навчив нас усьому, що ми знаємо й уміємо тепер. Він підтримував кожного, адже цей період, напевно, найскладніший у житті майбутнього курсанта. Тому, коли я досягну успіху в професії, перша людина, якій щиро подякую, буде саме Олексій Михайлович.

Я вважаю, що нашому поколінню неабияк пощастило, адже воно може переймати досвід тих, кому довелося творити суверенну державу, розбудовувати міліцію незалежної України. Їхнє живе слово незрівнянно цінніше за тисячі сторінок книжок.

Поганий той курсант, який не мріє стати генералом (усміхається. – Авт.). Я вірю в те, що ми самі визначаємо свою долю. Тож, якщо не лінуватися, працювати й іти до своєї мрії, то вона обов’язково здійсниться.

Щоб бути успішним і шанованим, потрібно просто залишатися людиною! Це найголовніше правило в житті. Якщо зумієш дотримати його, незважаючи на всі труднощі та долаючи всі випробування, то все буде гаразд.

Анна Дунаєва – старший лейтенант міліції, ад’юнкт Національної академії внутрішніх справ

Я народилась у невеличкому містечку Слов’янську, що на Донеччині. За професією моя мама – медик, а тато – правоохоронець. Вони прищепили мені чесноти, які мають бути в кожної людини: працьовитість, чесність, доброту, наполегливість. Я дуже вдячна їм за мудрі поради, які не раз допомагали мені в житті.

Обираючи професію, я вирішила продовжити сімейну традицію, оскільки, окрім тата, в органах внутрішніх справ служить і мій рідний брат. Мені завжди подобалась ця професія, тому коли настав час визначатися з майбутнім, якихось вагань не мала. Свою службу в органах внутрішніх справ я розпочала 2007 року, коли мене зарахували до лав курсантів Донецького юридичного інституту. Диплом магістра права здобувала вже навчаючись в Академії внутрішніх справ. Потому два роки працювала на посаді інспектора по роботі із раніше засудженими в Слов’янському РВ ГУМВС Донеччини. Нині ж навчаюсь в ад’юнктурі.

Я погоджуюсь із усіма, хто висловлював свою думку щодо цього питання раніше: правоохоронець, насамперед, має бути наділений гідними людськими якостями. Адже ця професія вимагає любові до людей, готовності жертвувати своїм часом, здоров’ям, а коли потрібно – й життям.

Я весь час намагаюсь удосконалювати себе, ставлю якусь мету й прагну досягти її. Нині я працюю над дисертаційним дослідженням, роблю все від мене залежне, щоб успішно його захистити й здобути науковий ступінь кандидата юридичних наук.

Вважаю, що в нашій системі працює багато гідних представників своєї справи, мужніх, сильних, рішучих, які заслужили на те, щоб на них рівнялося молоде покоління.

Світ не стоїть на місці, він змінюється, вдосконалюється, а разом із викликами часу, новими потребами змінюється й людина. Тому вважаю, що це неправильно – порівнювати, яке покоління краще: старше чи молодше, – адже кожне вносить свою лепту у справу. Розумна молодь завжди цінуватиме досвід корифеїв і робитиме все для того, щоб його примножити й передати своїм наступникам.

Своє майбутнє я пов’язую з викладацькою роботою в навчальних закладах системи органів внутрішніх справ. Це буде справжнім щастям, коли мені вдасться поєднати педагогіку й правоохоронну справу.

Я цілком погоджуюсь зі словами мудрої людини, справжнього професіонала своєї справи Василя Васильовича Дурдинця, який сказав: «Старайтесь, дбайте про свою щасливу долю, про кар’єру й удачу щодня, постійно, наполегливо. Ніхто крім вас і за вас цього не зробить. Тільки ви самі є володарями своєї долі».

Дмитро Тимчишин – капітан міліції, ад’юнкт Національної академії внутрішніх справ

Я народився у славному місті на Неві, Ленінграді, нині – Санкт-Петербурзі. Потому батьків перевели на службу до столиці Північного флоту – Североморська. Мама працювала у військовій прокуратурі, тато – в міліції. Від самого дитинства мене оточували люди в однострої – і моряки, і представники інших військових професій. Тож для мене дисципліна, вишкіл були звичними з малих літ. Згодом, коли мені вже виповнилось 11 років, наша сім’я переїхала в Україну, на Івано-Франківщину, у місто Калуш.

Немалу роль у виборі професії відіграли саме дитячі враження: зростаючи в оточенні офіцерів, я вважав, що для чоловіка просто не існує іншої професії. Коли ж постав вибір, бути військовим чи правоохоронцем, вирішальну роль відіграло те, що мій дід, батько і брат служили в міліції. Тому після закінчення школи вступив до Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ.

Я вважаю, що правоохоронець, передусім, має бути патріотом своєї держави. Це перше правило офіцера. Також потрібно бути сильним не лише фізично, а й духом: мати міцну позицію, власний погляд щодо того чи іншого питання, тримати своє слово. Необхідно шанувати одвічні цінності, які передаються від покоління до покоління. І звісно ж, за будь-яких обставин залишатись порядною людиною.

Я постійно ставлю перед собою мету й іду до неї. Після закінчення Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ працював дільничним інспектором у Калуському райвідділі міліції. Коли зрозумів, що бракує певних знань, щоб рухатися далі, вирішив вступити до магістратури Національної академії внутрішніх справ. Здобувши диплом з відзнакою, працював слідчим слідчого відділення Калуського райвідділу, а за два місяці мені запропонували посаду у відділі розслідування злочинів, вчинених проти життя та здоров’я особи. Нині навчаюсь в ад’юнктурі.

Звісно ж, прикладом у професії для мене є, насамперед, моя родина: дід, батько, брат. Також взірцем у професії для мене завжди будуть покійний Юрій Федорович Кравченко, Василь Васильович Дурдинець, Василь Миколайович Варцаба.

Старше покоління завжди намагається поділитися своїми найкращими надбаннями, передати позитивний досвід. Але молодь здебільшого у своєму юному віці ще не здатна повною мірою це оцінити, тому чинить опір. Але пройде час і вона вже із вдячністю згадуватиме поради й застереження старших.

Своє майбутнє я пов’язую лише зі службою в органах внутрішніх справ. Не знаю, на які шляхи виведе мене доля, але я робитиму все від мене залежне, щоб досягти поставленої мети.

Головне – жити, дотримуючись правил, яким нас навчали батьки, і за будь-яких обставин залишатися людьми. Також дуже важливо, щоб був міцний, надійний тил – родина, яка підтримуватиме, надихатиме в нашій нелегкій справі.

Бесіду записала Марія САЛЬНІК «ІЗ».

Фото Олега ПЕРЕВЕРЗЄВА

друкувати

Коментарi

usb-c 22/09/2015 4:54
This is something I have been pondering for quite a while and you truly caught the substance of the subject. Marvelous web journal substance about it matter
firefly 22/09/2015 4:45
I was exactly searching for. Thanks for such post and please keep it up. Great work.
jason 01/09/2015 12:08
cómo reproducir videos MXF en Windows OS? Deberías convert mxf files software app mxf converter
csnk 28/08/2015 15:08
Thank you for posting such a great article! I found your website perfect for my needs. It contains wonderful and helpful posts. Keep up the good work! clothing manufacturer
ale 16/08/2015 20:03
iphone 5 wallet cases cidade em especifico, assim fico sabendo como funcionam as terapias ao redor do mundo, mas uma particu
ale 12/08/2015 13:20
escorts lebanon thanks for sharing good post!
http://www.claif2013.com/tag/volver-con-ella-descargar- 04/08/2015 16:58
Thanks so much with this fantastic new web site. I?m very fired up to show it to anyone. It makes me so satisfied your vast understanding and wisdom have a new channel for trying into the world jhonex 21/07/2015 22:18
lebanon escorts Thanks for sharing nice post!
ale 14/07/2015 0:02
escorts in lebanon profissionais daquela cidade em especifico, assim fico sabendo como funcionam as terapias ao redor do mundo, mas uma particu
jhonex 11/07/2015 23:26
beirut escort thanks for sharing good post!
ale 09/07/2015 1:24
exchange panama coins Thanks for sharing nice post!
jhonex 06/07/2015 1:26
escorts in beirut Thanks for sharing nice post!
ale 03/06/2015 18:52
wire wrapped bracelets wow,great seo Services at here check it now!!
Agatha 15/05/2015 20:47
Uma coisa que faço muito ao viajar é conhecer espaços e massagistas profissionais daquela cidade em especifico, assim fico sabendo como funcionam as terapias ao redor do mundo, mas uma particu
jazz 09/05/2015 17:06
Satılık müzik seti kablosu thanks for sharing good post!
jazz 07/05/2015 14:54
franchise veren emlak firmaları Thanks for sharing nice post!
jkk 13/04/2015 13:22
electronic cigarette I truly savor merely lesson total of your weblogs. Merely liked to advertise you that you enjoy persons love me who realize your process. Definitely
jazz 03/04/2015 16:19
buy seo package wow,great seo Services at here check it now!!
jazz 03/04/2015 15:06
Url Shortener Thanks,for sharing good post!
jazz 03/04/2015 9:36
Proxy wow,great site thanks for sharing good post!
Samara 23/12/2014 8:36
Agen Bola , Agen Bola Sbobet , Ibcbet , Sbobet ,
Samara 23/12/2014 8:36
Agen Poker , Dewa Poker , Poker Online Idrpoker.com Agen texas Poker dan domino online indonesia terpercaya
jackdon 18/11/2014 12:43
New Jersey Wedding Limos This amazing site will be interesting and as well as heaped with important material. Have expressing and that I will forever assist this site
jackdon 14/11/2014 5:43
New Jersey Wedding Limos Great post i must say and thanks for the information. Education is definitely a sticky subject. However, is still among the leading topics of our time. I apprec
jackdon 08/11/2014 10:03
Phone Apps Help Over and over again I have been reading the blogs and reports about the Gold Rush in the Apps Store where small g
Reed 27/03/2014 22:04
madeira plastica curitiba
mas eko 20/11/2013 20:53
Alfaonline.com Toko Belanja Online Murah Promo Heboh Jual Barang Hanya Rp 1 - | ASUS Fonepad Tablet 7 Inci dengan Fungsi Telepon | ASUS Fonepad
Replica Handbags 25/09/2013 6:28
Buy high quality & affordable replica designer handbags Handbags Australia at Australia's favourite online store Designer Styles Italia. Browse our range of name brand bags today!