Обираємо новорічну ялинку
Перед купівлею натуральної ялинки обов’язково зверніть увагу на її здоров’я. Ця красуня повинна мати специфічний лісовий запах. Стовбур дерева має бути товстим та вкритим хвоєю з великою кількістю пружних гілок. Головне, щоб вони гнулися, а не ламалися. Про здорову ялинку «говорить» і її хвоя: не надто велика, колюча, темно-зелена без будь-якої жовтизни. Перевірте, щоб голочки на ній не осипалися, адже навіть щойно привезена з лісу вона може бути сухою. Крім того, огляньте лісову мешканку з усіх боків, аби вдома вона не виявилася перекошеною чи напівлисою. Приділіть увагу і транспотртуванню ялинки: щоб зберегти її гілки цілими, попередньо слід обережно притиснути їх до стовбура та закріпити мотузками.
Якщо ж ви вирішили придбати штучну ялинку, зважуйте на її розмір та колір – вони повинні вписуватися у ваш інтер’єр та квадратні метри. Придивіться до якості матеріалів, з яких вона зроблена. Голки цієї красуні не повинні деформуватися і мати надто загострені кінці. А от гілки мають згинатися легко, без зусиль. Обов’язково зверніть увагу на запах ялинки, аби він потім не затьмарив вам свята. Перед встановленням штучного дерева сполосніть його гілки теплою водою, крапельки якої в жодному разі не слід витирати: цим ви можете зіпсувати зовнішній вигляд своєї «гості».
Прикрашаємо святкове дерево
Починати «прибирання» ялинки слід із розвішування електрогірлянди. Невеличкими лампочками можна «намалювати» контур зеленої красуні, а більші вивісити якомога ближче до стовбура. Гірлянди вішаються від верхівки до низу та від стовбура до кінчиків дерева. Не забудьте оздобити підставку та стовбур дерева. Їх можна обмотати пухнастим «дощиком» або ватою.
На черзі – іграшки. Їх можна закріпити з допомогою ниток або розігнутих канцелярських скріпок. Ефектніше виглядатимуть довгі атласні стрічки. Спочатку краще вивісити найбільші іграшки, потім – дрібніші. Не варто розвішувати поряд «різнобійні» та однокольорові прикраси. Блискучі іграшки «виграватимуть» поряд з лампочками електрогірлянди. Зараз досить популярно прикрашати ялинку гірляндами та іграшками двох, трьох контрастних кольорів. До речі, щороку на лісовій гості має бути нова прикраса, бажано – символ наступного року. Якщо в родині є діти, обов’язково повісте на деревце ласощі.
Останньою прикрашають верхівку, надіваши на неї зірку або піку. Дощик краще розміщувати по горизонталі. Кінчики гілок прикрашають ватою, маленькими бантиками, дзвониками чи шишечками. Крім того, ялинку можна збризнути блискучим лаком для волосся або аерозолем та посипати «сніжком». І звісно, не забудьте про Діда Мороза та Снігуроньку.
Продовжуємо життя лісовій гості
Як зробити так, щоб ваша зелена красуня протягом усіх новорічних свят залишалася свіжою та запашною? Пропонуємо декілька невеличких секретів:
- Якщо ви не збираєтеся прикрашати ялинку у день купівлі, краще зберігати її не в теплій квартирі, а приміром, на балконі, загорнувши у папір.
- Занісши дерево до квартири, не слід одразу його розгортати – аби відігрітися та «розправити голочки» йому треба не менше 2 годин.
- Обов’язково «обновіть» зріз стовбура, а також обрубайте на ньому нижні гілки, оголивши його на 15-20 см.
- Бажано, щоб у підставці для ялинки завжди був спеціальний розчин. Його рецептів існує декілька, але найпростіший – літр води, таблетка аспірину, ложка цукру та щіпка солі. Час від часу розчин треба підливати.
- Також ялинку можна встановити у вологий пісок, попередньо змішаний з водою, аспірином та цукром. Кінець стовбура має бути заглиблений на 15-20 см. Розчин також треба постійно оновлювати.
Еволюція ялинкової прикраси
ХІХ ст. – окрім німецьких іграшок, на «різдвяному дереві» милують зір подарунки, а також хромолітографічні зображення – відбитки на картонній основі. Традиційними прикрасами залишилися різноманітні ласощі. Акцент робився на біблійні сюжети. У 1848-му у Москві відкрилася перша фабрика з виготовлення бенгальських вогнів.
1900-10-ті – на ялинках з’являються пласкі або об’ємні двосторонні іграшки з картону, покриті фольгою.
1920-ті – через заборону новорічної ялинки в СРСР, прикраси не виготовляються і не завозяться. Лише деякі «сміливці» роблять їх з підручних матеріалів.
1930-40-і – Наркомат освіти створює посібник «Ялинка в дитячому садку», де детально описується, як треба розвішувати іграшки. На верхівку – п’ятикінечну червону зірку, у середній ярус – «піонерів» та «червоноармійців». Основні теми – прикраси із зображенням партійних вождів, білі ведмеді із заполярними першопрохідцями, хокеїсти і циркачі (з «легкої руки» товариша Сталіна) й навіть негренята. Одна з головних новинок – електричні гірлянди. «Економ-пропозицією» були відпрацьовані розфарбовані лампочки. У воєнний період з’являються пістолети, парашутисти, собаки-санітари, а також жерстяні фігурки тварин та зірки із серпом і молотом усередині. На новорічних листівках Дід Мороз «боровся із ворогом».
1950-60-ті – з’являються іграшки на прищепках. До основних радянських мотивів додаються космонавти, супутники, ракети, «Побєди», помідори, пшениця і, звісно ж, кукурудза. До ювілею Пушкіна були випущені герої його творів «Руслан і Людмила», «Золотий Півник», а також персонажі казок інших авторів «Червона шапочка», «Чипполіно». Після виходу фільму «Карнавальна ніч» популярними стали іграшки-годинники. Крім того, існували набори прикрас: іграшки-малятка, «15 республік – 15 сестер».
1970-ті – іграшки «штампують», нових сюжетів фактично немає. Лише зірку на верхівці інколи замінює піка. «Застій» триває фактично до розпаду СРСР.
1990-2000-ні – іграшки віддаляються від «державних» сюжетів і кожен може знайти собі прикраси до вподоби: чи то мінімалістичні матові шари, чи яскраву мішуру, сердечка, тварин – усього й не перелічити. Нині у моді неординарні іграшки: гірлянди із ґудзиків та пір’я, кришталеві підвіски, рибні скелети, та матеріали: деревина, хутро, атлас, шовк фарфор, шкіра.
