Збережи кадри, реформо…

У залишку – п’ять підрозділів

З подачі урядовців парламентарі ухвалили Закон № 1550, який передбачає реформування органів внутрішніх справ. Йдеться про низку змін і доповнень до різних нормативно-правових актів: до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), Кримінального процесуального кодексу (КПК), а також законів – «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України», «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про транспорт», «Про ветеринарну медицину».

Нові зміни передбачають ліквідацію низки підрозділів МВС: ветеринарної міліції, кримінальної міліції у справах дітей, транспортної міліції та спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю. Згідно з Прикінцевими положеннями нового закону, втратила чинність парламентська постанова № 3720-XII від 16.12.1993 р. (про матеріально-технічне та соціальне забезпечення спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю).

Реформування правоохоронців обґрунтовується в тексті пояснювальної записки: «Європейська інтеграція України зобов’язує нашу державу забезпечити ефективне функціонування інститутів, які гарантуватимуть верховенство права, додержання прав та свобод людини і громадянина, їх ефективний захист. Одним із таких завдань є утворення Міністерства внутрішніх справ як цивільного органу європейського зразка з функціонально виправданою управлінською структурою, чітким розподілом повноважень між структурними підрозділами, оптимальним співвідношенням керівного та виконавчого складу персоналу… З огляду на викладене пропонуються заходи з оптимізації структури органів внутрішніх справ, чіткого розмежування та усунення дублювання їх повноважень, а також позбавлення підрозділів органів внутрішніх справ невластивих їм функцій»...

Таким чином, українська міліція складатиметься з п’яти підрозділів: кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, державної автомобільної інспекції, підрозділів внутрішньої безпеки та підрозділів особливого призначення.

Хто замінить службу БОЗ?

Спецпідрозділи по боротьбі з організованою злочинністю з’яви­лися ще в буремні дев’яності роки ХХ століття. Це рішення було зумовлене надзвичайно складною криміногенною ситуацією. Проте, згідно з правоохоронною реформою, такі спецпідрозділи ліквідують.

Про це свідчать зміни до Закону «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю». З цього документа взагалі виключена ст. 9, присвячена Головному управлінню по боротьбі з організованою злочинністю (ГУБОЗ). Тобто, з одного боку, органи внутрішніх справ повністю позбавляються повноважень у сфері боротьби з організованою злочинністю. А з іншого? Звернімо увагу на ст. 19 Закону: «Для вирішення завдань боротьби з організованою злочинністю спеціальні підрозділи Служби безпеки України та підрозділи органів внутрішніх справ мають право збирати, накопичувати і зберігати інформацію про події і факти, що свідчать про організовану злочинну діяльність, її причини та умови, про осіб, які беруть участь в організованій злочинній діяльності». Далі у цій же ст. 19 Закону згадується про централізовані банки даних, які «створюються в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю Служби безпеки України та підрозділах органів внутрішніх справ».

Буквальне тлумачення цих норм наштовхує на висновок, що на працівників МВС усе ж таки покладають завдання щодо боротьби з організованою злочинністю (вони зобов’язані протидіяти злочинним проявам). Аналогічне зауваження стосується й змін до Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»: згідно зі ст. 5, «оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України – кримінальною та спеціальною міліцією, підрозділами внутрішньої безпеки, судовою міліцією».

Ось такий парадокс: виходить, що міліція зі злочинністю не бореться, але оперативно-розшуковою діяльністю займається. Певно, такі зміни потребують ухвалення нових нормативно-правових актів, за допомогою яких можна було б деталізувати повноваження працівників ОВС (щодо боротьби зі злочинністю). Цього, до речі, вимагає ст. 19 Конституції: органи державної влади та посадові особи (зокрема й МВС) «зо­бо­в’я­зані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Також потрібно зважати на правові позиції Конституційного Суду: у його рішеннях не раз наголошувалося, що визначальними елементами верховенства права є принципи правової визначеності, зрозумілості та недвозначності правової норми. Зрештою, виникає ще одне запитання: хто ж перебере на себе функції служби БОЗ? Відповіді немає. А якщо ще згадати про євростандарти, то доведеться констатувати: в ЄС немає жодної країни, в якій не було б самостійного підрозділу боротьби 

з організованою злочинністю.

Недитячі питання

Запропонована реформа ще потребує доопрацювання. Про це свідчать висновки двох парламентських структур – головного науково-експертного управління та головного юридичного управління.

З огляду на зміни до КПК (ст. 496, 500 і 501), експерти звернули увагу на доволі суттєвий момент: підрозділи кримінальної міліції у справах дітей замінено на «уповноважений підрозділ органів внутрішніх справ», але при цьому не внесено відповідних змін до Закону «Про міліцію». Тож незрозуміло: які саме підрозділи МВС проводитимуть відповідні дії щодо правопорушників-підлітків? Нині це питання досить актуальне, зважаючи на те, що дитяча злочинність має свої специфічні особливості і вважається самостійним об’єктом кримінологічного дослідження. Необхідність такого виділення обумовлюється особливостями психічного й морального розвитку неповнолітніх, а також їхньою соціальною незрілістю. Адже йдеться про вік, коли відбувається формування особистості, накопичення досвіду, зокрема й негативного (що може зовні не виявлятися або проявитися зі значним запізненням). Як доводить практика, злочинність дорослих сягає корінням у той час, коли в людини ще виробляється життєва орієнтація, коли актуальними є проблеми виховання та становлення (з погляду спрямованості поведінки).

Дитяча злочинність відрізняється високим ступенем активності й динамічності (порівнюючи з дорослою злочинністю). Ті, хто ще в юному віці став на шлях порушення закону, надалі важко піддаються виправленню й перевихованню (вони є своєрідним резервом для дорослої злочинності). Саме тому ще 1995-го уряд був змушений ухвалити Постанову № 502 від 08.07.1995 р. «Про створення кримінальної міліції у справах дітей». У цьому документі було сказано, що «кримінальна міліція у справах дітей створюється з метою профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли 18-річного віку».

Отже, тепер необхідно ухвалити підзаконні акти, які пов’язані з низкою функціональних обов’яз­ків: розкриттям злочинів серед неповнолітніх, розшуком дітей, що залишили сім’ї та навчально-виховні заклади (з метою повернення їх до місць постійного проживання та навчання), складанням протоколів про адмінпорушення, що вчинені дітьми (а в деяких випадках – накладенням стягнення на їхніх батьків або опікунів). Хто цим займатиметься, невідомо.

«У світі тварин»

Процеси, пов’язані з ліквідацією ветеринарної міліції, також потребують ухвалення нових актів виконавчою гілкою влади. Насамперед, Кабмін має скасувати «Положення про підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів» (яке затверджене урядовою постановою № 306 від 02.04.2008 р.).

Наразі незрозуміло, хто ж надалі ліквідуватиме спалахи інфекційних хвороб тварин, реалізуватиме карантинні заходи, перевірятиме правила видачі та оформлення ветеринарних документів, здійснюватиме державний ветеринарно-санітарний нагляд за виробництвом та обігом ветпрепаратів, продуктів тваринного, а на агропродовольчих ринках – і рослинного походження тощо. Досі, як відомо, на в’їзді в інфіковану зону виставляли карантинні ветеринарно-міліцейські пости. Проте цю вимогу скасовано у зв’язку з новою редакцією Закону «Про ветеринарну медицину»: як зазначено у ст. 47, під час спалаху хвороби тварин органи внутрішніх справ зобов’язані діяти «за заявою державного інспектора ветеринарної медицини». Тобто участь органів ОВС у цих заходах зведена лише до реагування на повідомлення ветеринарів. Незрозуміло, що саме робитиме міліція, зважаючи на законодавчу відмову від ветеринарно-міліцейських постів та необхідність скасування згаданого урядового Положення про підрозділи ветеринарної міліції.

Також варто зазначити, що ветеринарні питання доволі часто пов’язані з виконанням правоохоронних функцій. Наприклад, наприкінці січня 2014 року в селі Давидо-Микільське (Луганщина) було зареєстровано масовий падіж свиней. Після отримання оперативної інформації на місце події виїхали працівники ветеринарної міліції, які провели першочергові профілактичні заходи: виставили пости, заборонили перевезення свиней та продукції тваринного походження. Завдяки цьому вдалося локалізувати спалах африканської чуми та забезпечити цілодобове функціонування мобільних груп спільно з працівниками Краснодонського РВ ГУМВС в Луганській області. Завдяки проведенню суворих обмежувальних заходів та широкої роз’­ясню­вальної роботи серед населення на початку лютого 2014-го в осередку захворювання було спалено все поголів’я хворих свиней, проведено повний комплекс заходів з дезінфекції місць їхнього утримання.

І таких випадків чимало. Загалом, у країні ветеринарна міліція щороку виявляла сотні тонн не­якісної тваринницької продукції. А хто ж тепер опікуватиметься цією проблемою? Хочеться вірити, що заражене сало і м’ясо не потраплятимуть на стіл споживача.

Транспортні проблеми

Питання про ліквідацію транспортної міліції порушувалося понад десять років тому. З цієї причини керівництво залізниць свого часу навіть погоджувалося фінансувати правоохоронців, щоб зберегти їх від небажаного скорочення. Адже потрібно було забезпечувати порядок на магістралях, де щороку скоюють тисячі злочинів, вилучають вогнепальну зброю та наркотики.

Нині, зважаючи на вимушене скорочення міліцейських лав, також варто замислитися над цією проблемою: хто ж пильнуватиме порядок на залізничних вокзалах і в поїздах, в морських (річкових) портах та аеропортах? Подейкують, цими питаннями опікуватимуться місцеві райвідділи міліції, на території яких пролягає залізниця або розташовані аеропорти (порти). Та чи ж вистачить сил і досвіду? Певно, під час проведення реформи слід пам’ятати відомий вислів про збереження кадрів, які вирішують усе.

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ,  м. Київ