Тотальна заборона нічого не вирішила: гральний бізнес не самоліквідувався, а зайшов зі своєю клієнтурою в «темнішу тінь», бюджет втратив гарантовані надходження, лудоманів не поменшало. Пристрасть до гри зруйнувала тисячі сімей, спровокувала чимало трагедій. З травня 2009-го виріс прошарок корупціонерів, що годуються на опікуванні підпільних казино. Напевно, варто переосмислити статус згаданих закладів, повернутися до цілком цивілізованої практики ліберального унормування гральної галузі.
З такими нашими висновками цілком погоджується й начальник відділу захисту прав інтелектуальної власності ДДСБЕЗ МВС Андрій Чигарських:
– Проблема соціально важлива, але штучно сповнена кримінальних чинників. Звісно, сам бізнес криміналізує законодавство, і зміна його статусу залежить від волі законодавця. Нинішня ситуація провокує корупцію серед правоохоронців, можновладців, закриває канал надходження коштів у держбюджет, підвищує віктимність об’єктів організації підпільної гри. Ми маємо досвід притягнення до відповідальності власників як окремих невеличких клубів, так і цілих синдикатів та тих, хто їх покриває. Тут констатуємо, що найпоширеніші ці заклади у великих містах і курортних зонах. Деякі з нелегальних рулеток чи залів за добу збирають десятки, а то й сотні тисяч гривень. Проте не все так однозначно. Приміром, аналіз телефонних перемовин дає підстави стверджувати: деякі осередки гри працюють у «мінус» для господарів. Це ціна недопущення конкурентів. Боротися з «гідрою», що живиться з надприбутків, складно. Здебільшого навіть показові акції громадськості й активістів, коли гральні автомати трощили-палили, не давали сподіваного ефекту – вони хутенько знову поновлювали роботу. До того ж, вдаючись до неабиякого креативу. Відомий випадок, коли один з великих столичних гральних закладів навіть організовував безплатну масову доставку гравців мікроавтобусами.
У ДДСБЕЗ нам розповіли, що казино часто маскують під офіси державних лотерей через недосконалість законодавства й недопрацювання Мінфіну, яке досі не врегулювало унормування строків дії відповідних ліцензій. Подеколи спритники вже мають на руках результати фахового дослідження, здобутого зрозуміло як, де зауважено, що їхнє обладнання – не гральні автомати, а такі собі «лотомати». Що ж, доки є чинне законодавство, міліція працюватиме в його канві: документуватиме, знешкоджуватиме й не допускатиме.
– На мою думку, варто використати практику розвинених країн і вивести цей бізнес з тіні. Але під жорстким держконтролем. Можливо, це буде відкриття гральних зон, – зауважує працівник згаданого вище департаменту МВС Олександр Мельникович. – Тоді з’являться легальні робочі місця й додаткові кошти в державній казні.
Правовий лікнеп
Яка гра є законною?
Діяльність державних миттєвих лотерей не суперечить Закону України «Про заборону грального бізнесу». Нині у країні, згідно з інформацією Мінфіну, здійснюють випуск і проведення лотереї такі суб’єкти госпдіяльності:
ПАТ «Державний ощадний банк України»;
ТОВ «М.С.Л.»;
ПАТ «Патріот»;
Підприємство зі стовідсотковими іноземними інвестиціями «Українська національна лотерея».
Закон «Про державні лотереї в Україні» передбачає:
держлотерею можна проводити як із застосуванням лотерейних білетів, так і інших засобів, які дозволяють засвідчити участь у ній або розмір виграшу, зокрема через термінали електронної системи прийняття ставок.
Також можна сміливо й відкрито проводити такі заходи, як творчі конкурси, спортивні змагання тощо, не зважаючи на те, передбачають чи ні їхні умови грошовий (майновий) виграш. «У законі» також більярд, боулінг й інші ігри, які проводять без одержання виграшу, гра на автоматах на кшталт «кран-машина», розіграші на безоплатній основі з рекламуванням певного товару, послуги, торгової марки, призові конкурси, вікторини, зокрема розважальні, благодійні, пізнавальні.
В оператора держлотереї повинні бути дозвільні документи:
виписки, свідоцтва платника єдиного податку
посвідка розповсюджувача державних лотерей
агентський договір надання послуг з розповсюдження лотерейних білетів
Нагляд за дотриманням вимог законодавства в лотерейній сфері, зокрема, анулювання ліцензій, є компетенцією Мінфіну. Коли відповідної ліцензії бракує, тоді міліціонери можуть порушувати питання про відповідальність згідно із ч. 1 ст. 203-2 ККУ.
Відповідальність за зайняття гральним бізнесом:
Стаття 203-2 КК України (Зайняття гральним бізнесом). Карається штрафом від 10 тис. до 40 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 – 680 тис. гривень) з конфіскацією грального обладнання. Ті ж дії, вчинені раніше судимою за зайняття гральним бізнесом особою карають штрафом до 50 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів з конфіскацією грального обладнання.
Розкладемо все по поличках
Хто викриває. Зазвичай оперативники ДСБЕЗ, борці з кіберзлочинністю, рідше – сищики карного розшуку, УБОЗ і дільничні. Є певні здобутки й у СБУ. Віднедавна у правоохоронних органах стали краще реагувати на активність громадян, громадських організацій і викривальні матеріали ЗМІ. У країні працюють мобільні групи, зазвичай увечері-вночі, за участю представників міліції, прокуратури, небайдужих активістів і журналістів. Інколи ці викриття є частиною певного політичного «промо».
Хто «покриває». Існує потужне лобі в парламенті, бізнесі, представницьких органах (обласні, міські, районні, сільські ради й держадміністрації). Галузь – джерело незаконного збагачення декотрих правоохоронців, прокурорів, контрольних органів і можновладців.
Хто відповідає. Суб’єктами злочину можуть бути особи, що фактично є організаторами грального бізнесу, незалежно від того зареєстровані вони як суб’єкти підприємницької або іншої господарської діяльності чи ні. Не визнають суб’єктом цього злочину тих, кого організатор набрав для виконання окремих видів робіт чи послуг (касири, продавці, круп’є, оператори), а також учасників гри. Участь у недозволеному «азарті» тягне адмінвідповідальність (ст. 181 КУпАП).
Камуфляж. Гральні заклади працюють здебільшого під вигаданою вивіскою або ж є суто безіменними «офісами», що орендують підвали, склади, окремі квартири й навіть вуличні кіоски. Популярними легендами є більярд-клуби, спортбари, торговельні заклади й така екзотика, як «шашличні» (Чернігів), «Ритуальні послуги» (Одеса). Діють підпільники й під личиною держлотереї, осередків спортивного покеру, комп’ютерних клубів. Деколи влаштовуються й у нежитлових, покинутих спорудах.
Хто грає. Серед гравців міліціонери почасти бачать постійних клієнтів, які мігрують від одного закладу до іншого, швидко знаходячи альтернативу в разі закриття.
Хто потерпає від ігроманії. Молодь (нерідко – неповнолітні), наркозалежні, особи зі складними життєвими обставинами, багатії, що не визнають альтернативних способів відпочинку, окрім лудоманії.
Вхід (допуск) у казино. За перепустками, які видають перевіреним завсідникам. Нерідко ті заклади обладнують камерами відеоспостереження й навіть виставляють «зовнішні пости» – охоронців, які проводять фейс-контроль, пропускаючи тільки постійних клієнтів або власників візитівки-запрошення. Для гри в онлайн-казино лудоману необхідно зареєструватися на одному з сайтів і поповнити електронний рахунок у терміналі або sms-повідомленням, з кредитки чи іншої електронної платіжної системи. Коли кошти «впадуть», можна грати.
До відома правоохоронців:
Основні законодавчі приписи, які мають значення для з’ясування змісту диспозиції ст. 203-2 ККУ, є в законі «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15 травня 2009 р. Поза законом опинилася діяльність зі створення умов для здійснення азартних ігор та видачі виграшів учасникам. Організаторами таких ігор визнають як фізичні, так і юрособи. У процесі кваліфікації цього злочину важливо врахувати, що законодавчі визначення грального бізнесу й азартної гри викладені в Законі України від 19 травня 2011 р. № 3383-УІ. Там визначено, що:
гральний бізнес – діяльність, пов’язана з організацією, проведенням і наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп’ютерних симуляторах, в букмекерських конторах, інтерактивних закладах, електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера;
азартна гра – будь-яка гра, обов’язкова умова участі в якій – сплата гравцем грошей, зокрема через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику як отримати виграш у будь-якому вигляді, так і не отримати залежно від випадковості. Щоправда, є суттєвий нюанс щодо букмекерських контор. Річ у тім, що виграш перебуває тут у вирішальній залежності не від випадковості, а від майстерності команд, окремих спортсменів під час матчу, поєдинку, гонки. Тобто букмекерство не має всієї сукупності ознак азартної гри, що унеможливлює застосування ст. 203-1 ККУ до організаторів таких тоталізаторів.
Знищення обладнання
Середня партія вилученого обладнання – від 2 до 1000 одиниць, які зазвичай скеровують на вивчення в регіональні НДЕКЦ, інститути судових експертиз. Потім, згідно з рішеннями суду, їх утилізують. У червні в Запоріжжі показово знищили ігрові автомати. Міліціонерам допомагали працювати молотами журналісти, а потужний екскаватор нищив ковшем «безруких грабіжників». Схожий захід відбувся в серпні в Житомирі, де відправили в утиль кількадесят одиниць обладнання, а у вересні в Херсоні публічно потрощили 300 таких апаратів.
Київ
ОЗГ створила мережу з півсотні підпільних прихистків «одноруких бандитів». Тут навіть були свої менеджери, кадровики, майстри з ремонту гральних апаратів, бухгалтер, інкасатор, адміністратори. Вилучено майже 200 «автоматів удачі» й понад 20 системних блоків з інтегрованими програмами симуляції ігор, ноутбуки, документи, мобілки, готівку. Також у столиці прокуратура закрила мережу з 30 незаконних закладів «Кінг», які маскувалися під операторів держлотереї. В операції брало участь майже двісті міліціонерів, які водночас вилучили 1 тис. одиниць техніки. Головний сервер кримінальної структури розміщувався в Москві.
Одеса
У центрі міста УБОЗ та УДСБЕЗ припинили діяльність підпільного казино в одному з торгових центрів, яке займало двоповерхову будівлю площею понад 1 тис. кв. метрів. Тоді 70 гравців активно користалися кількома рулетковими столами, «різалися» в покер на 15 «рингах», намагалися обіграти 30 «автоматів удачі». Також в Одесі бозівці документували угруповання, що контролювало гральний синдикат, на який працювало понад сто людей, а річний обіг коштів сягав понад $1 млн. Гроші пропускали через рахунки в офшорах, легалізували за допомогою фіктивних фірм. Правоохоронці вилучили 115 системних блоків, сервери, флеш-картки, печатки й документи кількох підприємств.
Кіровоград
СБУ викрила в низці торгівельно-розважальних закладів гральні осередки, дохід від яких ішов у банки Росії. Вони діяли понад півроку через Інтернет (сервер у Санкт-Петербурзі, обслугований російською компанією «Інтербет»). Це були шахраї, які ще й підробляли результати розіграшів. Мінімальні щомісячні прибутки становили від 200 тис. гривень.
Гральний бізнес: реанімація?
Нині серед урядовців, парламентарів й експертів формується солідний корпус ідейників легалізації підприємництва на грі. Мінфін уже підготував законопроекти: «Про діяльність казино в Україні», «Про букмекерську діяльність» і «Про лотереї», обґрунтувавши ініціативи потребою змін профільного нормативного поля. Проте наразі в розпалі дискусія щодо узгодження концепції такого узаконення. Один з головних ініціаторів, колишній міністр фінансів Олександр Шлапак, зауважує: в разі ухвалення законів доходи бюджету можуть сягнути 1 млрд гривень. Легалізація тих же казино не означатиме вседозволеності – закон встановить певні обмеження їхньої діяльності. Приміром, казино розміщуватимуть лише у п’ятизіркових готелях, де є мінімум 100 номерів, а у гральному залі має бути щонайменше 12 столів. Ігрове обладнання пропонують ліцензувати, що дасть змогу контролювати обсяги виграшів і відрахування до бюджету. Вартість ліцензії на організацію казино становитиме 40 млн гривень. Доступ у заклад матимуть лише особи від 21 року. А от Олександра Кужель каже: ці законопроекти не на часі, і пропонує за краще поборотися з міліцейським дахом над підпільними рулетками. Екс-президент «Української асоціації діячів грального бізнесу» Сергій Третьяков підтримує узаконення казино, але з жорстким контролем і створенням єдиного оператора (держкомпанії), не допускаючи сюди росіян, бо вони вивезуть усі гроші.
Країни-лідери грального бізнесу
У більшості розвинених країн гральний бізнес легалізовано. Найвідомішою й гігантською зоною гри є американський Лас-Вегас – місто суцільне казино, що має свою «Мекку» – клуб «Стратосфера Лас-Вегас» площею 7 тис м. кв. Гральний бізнес є провідною галуззю економіки Монако. Саме тут розміщені такі найпрестижніші казино у світі, як «Монте-Карло», куди не варто заходити маючи в кишені менш як $10 тис. Дуже сприятливе законодавство для гравців і на Мальті – єдиній країні, де види цього бізнесу прописані у відповідному законодавчому акті. Відомими азартниками є британці, адже історія тутешніх закладів гри сягає кількох століть. Найзнаніше – лондонське супер-казино «Ritz». Але тут не дають кредитів: навіть не просіть, такі вже вони англійці. Украй низькою податковою ставкою для грального бізнесу вирізняється Гібралтар. В Азії лідер Індія – вона посідає дев’яте місце у світі за доходами від грального бізнесу. Тут працює понад 200 казино, найвідоміше «Royale» у Гоа. Інший «стовп» гри на гроші в Азії – Китай. Тутешніми «перлинами» є ігорні зони Макао, Шанхаю й Гонконгу. В Євросоюзі гральний бізнес дозволений практично у всіх країнах, за винятком Сан-Марино й Ліхтенштейну.
Окрім України, гральний бізнес заборонений у таких державах, як РФ, Туреччина, Ізраїль, Таїланд, В’єтнам, Кіпр. Щоправда, в Росії виокремлено чотири «спецзони гри». Є в росіян й ідея відкрити ще одну таку «зону» – у Криму.
Ноу-хау
Єдиний в державі вітчизняний прилад «Ігроскан-1» перебуває на озброєнні експертів Київщини. Це обладнання зчитує інформацію з системних плат гральних автоматів і може стати «козирем» міліціонерів у боротьбі з незаконним бізнесом. За словами Сергія Денисенка, очільника сектору комп’ютерно-технічної експертизи НДЕКЦ столичної області, «Ігроскан-1» дозволяє зробити повне дослідження системних плат «одноруких бандитів». Саме за його допомогою фахівці встановлюють придатність вилученого обладнання до проведення азартних ігор, визначають, чи є вилучений гральним або ж лотерейним. Також є змога зчитати інформацію про історію й статистику ігор, скільки грошей вклали в апарат, зокрема й внесені кредити, яку суму виграшу гравець одержав і скільки заробив власник закладу.
Цікаві факти
У ЄС, якщо в залі казино затримують неповнолітнього, заклад закривають на 1 рік.
У Дніпропетровську міліція із працівниками військкомату вручає ігроманам – чоловікам, які релаксують у залах державних миттєвих лотерей, мобілізаційні повістки, щоб поповнювати ряди силовиків.
Вихованці дитбудинку з київської Троєщини зателефонували на гарячу лінію «Правого сектора», повідомивши адреси підпільних казино в їхньому районі. Невдовзі активісти з міліцією закрили один клуб, а 12 комп’ютерів передали дитзакладу. Невдовзі почали телефонувати й з інших дитбудинків, де бракувало оргтехніки, і «наводити» на інші казино.
Історія азартних ігор в Україні
Із XVIII до початку XX ст. найбільші казино працювали в Києві й Одесі. Процвітали гральні доми й у часи УНР та в період непу.
У травні 1928-го всі гральні клуби й казино ліквідували, залишивши тоталізатори на іподромах у Києві, Харкові, Одесі. Щоправда, існували рулетки й інші задоволення для іноземців. На великих морських лайнерах («Максим Горький», «Лев Толстой» тощо) діяли сотні гральних автоматів.
Перше казино в Україні відкрили 1991-го в київському готелі «Київська Русь», а в березні 1992 р. на Прорізній запрацював знаний «Спліт». Дуже швидко в столиці з’явилися «Будапешт» і «Запоріжжя», у Донецьку – «Зеро». За кілька літ казино відкрили в усіх великих містах і навіть райцентрах, а на заводах в Одесі й Вінниці почали збирати гральні автомати.
підготував Геннадій КАРПЮК, «ІЗ»
