Стати до лав армії чи сісти на лаву підсудних?

Чи доцільна кримінальна відповідальність за ухилення від призову до армії? Це питання винесли на розгляд парламенту ще торік, зважаючи на проголошену в жовтні 2013-го офіційну відмову держави від строкової служби в армії. Проте в нинішніх умовах народним обранцям, очевидно, доведеться відмовлятися від ідеї декриміналізації покарання, що передбачає юридичну перекваліфікацію «антипризовних» діянь шляхом переведення із розряду злочинів до розряду адміністративних правопорушень.

«Гуманізація» штрафом

Нині на розгляді в профільному парламентському комітеті (з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності) перебуває законопроект № 3533: у ньому наголошується на «гуманізації відповідальності» щодо осіб, які не хочуть виконувати свій священний обов’язок – стати на захист рідної Вітчизни.

Як стверджує автор Сергій Фаєрмарк, із Кримінального кодексу потрібно вилучити ст. 335: вона передбачає обмеження волі на строк до трьох років за ухилення від призову на строкову військову службу (це відносно новий вид покарання, який полягає в утриманні особи в установах відкритого типу – виправних центрах, тобто без ізоляції від суспільства). На таких засуджених чиниться подвійний вплив: обмеження права на вільне пересування та обов’язкове залучення до примусових робіт. З огляду на таке «обрізання» норм КК, депутат водночас виступає за введення нової статті 211-7 до КУпАП (Кодекс України про адміністративні правопорушення): «Ухилення від призову на строкову військову службу – тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Отже, народний обранець пропонує замінити кримінальне покарання адміністративним штрафом у розмірі 5 100-6 800 грн. Чи має ця ініціатива право на життя? Насамперед, необхідно звернути увагу на доволі суттєвий факт: згаданий законопроект був розроблений у зв’язку з колишнім курсом держави на скорочення Збройних сил України (ЗСУ). Визначальним моментом у цьому напрямі став торішній (жовтневий) президентський указ № 562, згідно з яким був оголошений останній призов на строкову службу до лав ЗСУ. І, зрозуміло, тоді про загрозу зовнішньої агресії не йшлося. Проте суворе сьогодення внесло свої (негативні) корективи. Хіба ж можна розглядати питання про пом’якшення відповідальності за ухилення від строкової служби, зважаючи на бойові дії в Донецькій і Луганській областях? Якщо, наприклад, завтра парламентарі виключать ст. 335 із Кримінального кодексу, то післязавтра в нашій країні знайдеться чимало охочих «відкупитися» завдяки новій ст. 211-7 КУпАП. Тим більше, що особи призовного віку, що прагнуть «закосити» від армії за допомогою «липових» документів, готові «давати на лапу» значно більшу суму, аніж розмір адмінштрафу (вказаного в законопроекті). За відомостями ЗМІ (зокрема «33 каналу»), медичний висновок про «непридатність до служби» обійшовся батькам призовника у 3 200 доларів США…

Варто зазначити: унаслідок підвищення суспільного значення в необхідності укомплектування армійських лав, зростає й суспільна небезпека антипризовного діяння. Оскільки держава наголошує на гострій потребі у проведенні мобілізації військовозобов’язаних, то й відповідальність за ухилення від священного обов’язку має бути суворою та адекватною (рівнозначною зі вчиненим злочином).

З поправкою на Указ

Де-факто законопроект Сергія Фаєрмарка вже давно втратив актуальність. До того ж згаданий президентський указ № 562 (на якому базується декриміналізація ст. 335 КК) зазнав суттєвих змін: ще весною виконувач обов’язків Президента України, голова Верховної Ради Олександр Турчинов вніс до цього документу нові доповнення (видавши указ № 447): «Провести … 2014 року в установленому порядку … призов на строкову військову службу до Збройних сил України та інших військових формувань України придатних за станом здоров’я до військової служби в мирний час громадян України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старших осіб, які не досягли 25-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу…». Також у зазначеному указі йдеться про призов «громадян України, що здобули вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче як бакалавр, пройшли повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу і яким присвоєно відповідне військове звання офіцера запасу…».

Крім того, 23 липня набув чинності Закон № 1595-VII, який затвердив президентський указ № 607 «Про часткову мобілізацію». У згаданому документі зазначено, що для забезпечення оборони держави мобілізаційні заходи були оголошені у столиці та ще в 24 регіонах України: на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей.

Часткова мобілізація триватиме упродовж 45 діб (із дня набрання чинності президентського указу № 607). Призов військовозобов’язаних здійснюватиметься в обсягах, визначених мобілізаційними планами Кабміну. Місцевим органам влади доручено організувати та забезпечити своєчасне прибуття новобранців до збірних пунктів і військових частин. Водночас силові структури (МВС, Міноборони, СБУ та Державна прикордонна служба) повинні вжити заходів щодо унеможливлення розголошення інформації з обмеженим доступом. Необхідність ухвалення цих рішень зумовлена не лише терористичними проявами (що призводять до загибелі мирного населення, військовослужбовців і правоохоронців у східних регіонах), а й загрозою зовнішньої агресії з боку РФ і значною концентрацією російських військ поблизу державного кордону України.

За інформацією Ради національної безпеки та оборони (РНБО), Росія продовжує політику ескалації збройного протистояння на Донбасі. Наприкінці липня поблизу українського кордону «прописалося» понад 40 тисяч військовослужбовців РФ. Нині на Донецькому оперативному напрямі росіяни вже зосередили 150 танків, близько 1,4 тис. одиниць іншої бронетехніки, 500 одиниць артилерійських систем, а також самохідні зенітно-ракетні системи протиповітряної оборони, реактивні системи залпового вогню «Град» і «Торнадо» (згідно з виступом екс-секретаря РНБО Андрія Парубія в парламенті). З території Росії ведуться обстріли наших військ і населених пунктів. За чинним законодавством такі дії класифікуються як збройна агресія проти нашої держави.

Правоохоронці ловлять… не ґав

Щоб протистояти зовнішній і внутрішній загрозі, Україна змушена провести новий етап часткової мобілізації (як того й вимагає затверджений парламентом президентський указ № 607). Ці заходи, згідно з висновками РНБО, дадуть змогу «додатково привести у бойовий стан 15 бойових частин та 44 частини бойового забезпечення для забезпечення потреб оборони». Також українські силовики посилюватимуть охорону державного кордону, нарощуватимуть засоби територіальної оборони та відновлюватимуть об’єкти транспортної інфраструктури.

Чи варто в таких умовах говорити про необхідність гуманізації покарання за ухилення від призову? Нині відомо лише одне: законопроект № 3533, в якому йдеться про декриміналізацію ст. 335 КК, уже внесено до порядку денного нинішньої сесії Верховної Ради. Точна дата розгляду поки що невідома. Зрештою, якщо навіть ідея Сергій Фаєрмарка буде підтримана парламентом, то в «запасі» правоохоронців залишиться ще ст. 336 КК (ухилення від призову за мобілізацією): за такі злочини «світить» позбавлення волі на строк від двох до п’яти років. Тобто кожен військовозобов’язаний може вибирати: ставати до лав армії чи сідати на лаву підсудних.

Хоча на практиці покарати таких осіб зовсім непросто. Скажімо, парубку надійшла повістка з військкомату, а він – паспорт у руки, рюкзак – на плечі та й гайда за межі неньки України. З юридичної точки зору «шити статтю» такому втікачеві можна лише в тому разі, якщо він поставив свій підпис під повісткою. Інакше довести вчинення злочину (передбаченого статтями 335 і 336 КК) майже неможливо. З іншого боку, правоохоронні органи теж не ловлять ґав. Останнім часом «відмовники» отримують заслужене покарання. Про це, зокрема, повідомив головний військовий комісар Закарпаття Іван Васильцюн (в інтерв’ю інтернетсайту «karpatnews»): «В інших областях України, які вже проводили такі заходи, були внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування кримінальні правопорушення про ухилення від мобілізації. Ці справи швидко розглянуті в суді й людям виголосили конкретний вирок. До того ж не умовний строк. Нині вони вже не служать в армії, а перебувають у місцях позбавлення волі. Кожен має вибрати: чи він захищатиме Батьківщину, чи сидітиме у в’язниці…».

Не треба бути великим фахівцем у військовій справі, щоб усвідомити очевидну річ: ефективно дати відсіч зовнішній агресії без швидкої і своєчасної мобілізації неможливо. Тому ухилення від призову до армії під час воєнних дій створює загрозу для безпеки держави у сфері оборони. За такі діяння передбачена кримінальна відповідальність не лише в Україні. Згідно зі ст. 174 Кримінального кодексу Казахстану «ухилення від призову на військову службу за мобілізацією у Збройні сили, інші війська та військові формування» карається позбавленням волі на строк до п’яти років (у воєнний час – на строк від п’яти до десяти років). У Білорусі за такі злочини загрожує «подорож за ґрати» на строк від двох до семи років. А в радянські часи «відмовника» могли засудити навіть до смертної кари. За такі діяння в часи СРСР винуватців не лише суворо карали за Законом, таких людей зневажали.

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ,

м. Київ

друкувати

Коментарi

Safety 22/09/2015 9:12
Хорошая должность. Спасибо, что поделился. Safety vest
fafae 30/08/2014 12:19
If you will scout the Internet, you probably are intrigued and curious about the advertising and promotion of different ad network software products. Out across the Internet can be found nume