Фальсифікат на полиці
Нещодавно світ укотре відзначив День захисту прав споживачів. Тобто захисту кожного з нас, адже, ідучи в магазин, придбаваючи товари на базарі, замовляючи їх поштою чи в інтернеткрамниці, ми ризикуємо стати власниками щонайменше некондиційного виробу, а найгірше – отруїтися неякісними харчами невідомого походження чи навіть загинути під час спроби скористатися підробленою побутовою технікою. Надмірна легкість ведення бізнесу, що обертається безвідповідальністю перед споживачем, передчасна, поки що невиправдана лібералізація контрольних функцій державних органів, корупція в дозвільних службах, низька купівельна спроможність населення та безробіття призводять до того, що в Україні досі є тіньовий сегмент економіки. І якби не зусилля правоохоронців із викриття підпільного виробництва, нелегального трафіку товарів та сировини через кордон, несанкціонованого використання цеховиками відомих торгових марок, ми мали б значно сумніші наслідки для економіки й навіть для здоров’я громадян.
Плацдарми паразитування
Звісно, прикро чути, коли Україну звинувачують у недостатності докладених зусиль щодо припинення діяльності інтелектуальних піратів та слабкій захищеності продовольчого ринку від неякісної продукції. Так, тут є певне перебільшення, але правду важко приховати – проблема безсоромного плагіаторства брендів та існування незаконних виробництв таки є. Страждає реноме країни, яка кволенько бореться з тіньовиками, вагаються інвестори й власники іноземних компаній, що перед тим, як іти зі своїми капіталами чи товарами в Україну, жадають мінімізувати ризики впливу нечесної конкуренції й хочуть отримати офіційні гарантії захисту від підробок. Приблизно того ж прагнуть і вітчизняні виробники, що сповідують відкритий тип стосунків зі споживачем і державою.
Українській міліції останніми роками вдалося значно зменшити апетити тіньових заводчиків, як адекватними діями, так і ухваленням відповідних нормативних актів, та й наш споживач став значно розбірливішим. Передусім, ці перемоги стосуються спиртової галузі, виробництва алкогольних напоїв, на «варінні» яких у 1990-х і на початку 2000-х заробляли величезні бариші як власники домашніх гуралень, так і кримінальні «трести». Досить було знайти спільну мову зі спиртовою «мафією» й відповідним «дахом», як гроші буквально починали сипатися на оборудників. Однак часи змінилися, як і пріоритети геніїв закулісної економіки. Фахівці ДСБЕЗ і колеги з інших правоохоронних структур констатують: нині відбувається наступ на багатьох напрямах, адже практично не залишилося галузі, де цеховики не спромоглися б створити плацдарму для паразитування.
До того ж кримінальні ділки виявляють гідні кращого застосування вигадливість і підприємливість. Налякати їх суворими штрафними санкціями та тривалим ув’язненням вдається не завжди. Наприклад, торік запорізькі міліціонери викрили виробництво фальсифікованих автозапчастин, які «умільці» позначали голографічними елементами з логотипом ЗАЗ. Безівці вилучили чимало доказів – понад півтисячі підроблених голограм і продукції більш як на 100 тис. гривень. Та якби автомобілістам загрожувало лише те, що в їхню машину можуть встановити несертифіковану «залізяку»… Немає гарантії, що в її бак не заллють бензин чи солярку «домашнього виробництва», які здатні вивести з ладу двигун. Нещодавно столична міліція викрила доволі потужний «самогонний» апарат, що видавав високооктанові вуглеводні. Лише під час обшуків сищики виявили 50 тонн пального й 3 тонни компонентів для його продукування. Загалом, як зауважили у ДДСБЕЗ МВС, такі виробництва задокументували в декількох регіонах. Найпоширеніша з оборудок у цій царині – змішування нафтопродуктів із різними присадками. Сурогат збувають під прикриттям підроблених сертифікатів і за допомогою нечесних чиновників. Приміром, на Запоріжжі триває розслідування факту реалізації одним із приватних підприємств недоброякісних нафтопродуктів. Вдалося вилучили 300 тонн бензиноподібної «бурди», а скільки її встигли розлили в баки авто – підрахувати важко. Більше того, слідчі вже встановили: упродовж 2012-го це «обмежено відповідальне» товариство виграло тендери на постачання в установи освіти й медзаклади пального на суму близько 7 млн гривень. Неважко здогадатися – ідеться про суміш, швидше, придатну для коктейлів Молотова. Заступник очільника Управління Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів Микола Дмитрієв зауважив: до викриття таких способів шахраювання повинні активно долучатися споживачі пально-мастильних матеріалів, сповіщаючи про свої підозри в контрольні й правоохоронні органи. Вони можуть самотужки дбати про створення доказової бази, збираючи касові чеки з АЗС і висновки сервісних центрів, якщо в машині сталась якась поломка через використання неякісного бензину.
Контрафакт із «Малої Арнаутської». І не тільки
Результати «праці» ділків тіньової економіки можна побачити чи не на кожному другому-третьому українцеві. Ідеться про одяг і взуття. Більшість співвітчизників вбирається не в бутиках, тому цілком очевидно, що такий дешевий крам, але під «гучною» емблемою відомого бренду, є ніщо інше, як доробок якоїсь самодіяльної артілі. Таке собі ательє тривалий час діяло в Одесі. Усе тут відбувалося немов у відомому бестселері Ільфа і Петрова, щоправда, не на Малій Арнаутській. 40-річна пані нишком організувала швейний цех, зо два десятки працівників якого наводнювали ринок ширужитку спортивними костюмами з лейблами відомих фірм. Звісно, усе обладнання та готові вироби вилучили. Одеський регіон взагалі доволі насичений «конторами» на кшталт згаданої – напевне, дається взнаки наявність портів і величезного гуртового базару. Торік борці з оргзлочинністю в селищі Чорноморці задокументували підпільний конвеєр, де шили жіночий одяг. До того ж працювали там 18 нелегалів з Азії, та й організатором справи також був іноземець. Тож міграційна та інші служби мають уважно дослідити цю та схожі схеми наживи. А тут справді є вузол проблем, який потребує розв’язання. У січні 2014-го овідіопольська міліція на Одещині викрила ще одного кримінального «кутюр’є», що копіював роботи виробників брендових спорттоварів. На одному зі складів у селищі Авангарді на хазяїна в жахливих умовах трудилося три десятки заробітчан-нелегалів, здебільшого в’єтнамці, а контрафакт щоденно розходився серед замовників партіями в сотні комплектів. Зауважмо: сищики виявили майже три сотні лекал і 1,5 тис. заготовок для виготовлення товару – переважно жіночих курток.
А от у Донецьку в одному з гаражних кооперативів діяла нелегальна майстерня з виробництва взуття, здатна продукувати його тисячами пар. На підробках красувався логотип знаної торговельної марки. Контрафакт доволі успішно розкуповували на базарах Харкова й Донецька, а також через Інтернет. Тим часом у Чернівцях правоохоронці викрили підпільне виробництво сумок, які лиходії-комерсанти реалізовували на території держави.
Оскільки в Україні доволі розвиненим є сільське господарство, ця галузь теж не обділена увагою фальсифікаторів. На кшталт тих, що розфасовували на Кіровоградщині різноманітні посівні культури в упакування під торговим знаком знаного серед аграріїв підприємства. Усе б нічого, якби з того насіння був якийсь зиск, але ж більшість матеріалу являла собою сущу «полову». Ділки настільки успішно користалися чужим іміджем, що представництво всесвітньо відомої агрокомпанії нарахувало близько 7 млн гривень збитків від підпільників. Оперативники виявили в ділків понад 5 тис. згаданих «фірмових» мішків ємністю 25 кг, а також фіктивні сертифікати відповідності, етикетки, каталоги сільгосппродукції, фасувальне обладнання, нечесно нажиті кількасот тисяч гривень і десятки тисяч доларів. А от запорізькі міліціонери восени ліквідували потужний «тіньовий» завод із продукування фальшованих засобів захисту рослин, звісно ж, під елітною маркою.
Це був справжнісінький непотріб, до того ж недешевий. Небезпечні хімікалії змішували в кустарних умовах. Ті сполуки не лише не приносили бажаного ефекту, а й загрожували посівам і споживачам. Під час обшуків безівці виявили кілька тонн такої бурди. Схожий «хімікатний» цех нещодавно викрили на Тернопіллі. Тамтешні «захисники рослин» «продукували» доволі смердючий препарат, який видавали за універсальну панацею городника. Тут сищики серед усього вилучили понад 6,5 т підозрілої сировини.
Асортимент підроблених товарів вражає. Виявляється, якщо є бажання, українці здатні чи не в домашніх умовах виготовляти майже все. Навіть цемент. На Буковині підприємливі чолов’яги з дешевої сировини одним рухом дозатора «робили» портландцемент вищого ґатунку. У магазинах цю продукцію реалізовували тисячами мішків. Її вдалося вилучити десятки тонн. Продукують спритники й деревне вугілля. На Черкащині міліція в межах однієї операції викрила одразу чотири підприємства, які виготовляли паливо для мангалів. На цей бізнес безперестанку працювали десятки печей.
Прогрес «цеховиків» дійшов до того, що вони навчилися штампувати піротехнічну продукцію. Страшно уявити: торік міліція вилучила 7 тонн феєрверків, петард і хлопавок. Наприклад, на Прикарпатті «погоріла» майстерня з виготовлення бенгальських вогнів. Підробляють навіть питну воду. На Миколаївщині директор підприємства вигадав спосіб простого заробітку, налагодивши розлив води в пляшки та видаючи її за мінеральну. Коли ж продукцію перевірили фахівці СЕС, з’ясувалося, що вона непридатна для вживання.
Отрута на столі
Отже, ми поволі підійшли до аналізу найнебезпечнішого різновиду підробок – усього, що споживаємо в їжу. Результати роботи ветеринарної міліції й інших профільних служб вказують: продукування різноманітних наїдків – найпоширеніший напрям у середовищі фальсифікаторів та «цеховиків».
– Торік спільно з оперативниками й дільничними ми викрили понад 50 підпільних цехів, а з початку 2014-го задокументували вже шість, що мали стосунок до виробництва й реалізації харчових продуктів, – зазначає очільник відділу ветеринарної міліції МВС України Сергій Оксюта. – Ідеться про переробку продукції, яка не має ніяких документів щодо походження та якості, відтак – підтвердженого рівня безпеки споживання. Приміром, на Вінниччині ми розробляли групу осіб, що скуповувала м’ясо вимушено вбитих і померлих від хвороб тварин, тобто сировину, якій одна дорога – на утилізацію. Лиходіїв схопили на порозі м’ясопереробного цеху, куди ті намагалися поставити некондицію. Звісно, у них були спільники на підприємстві. Однак тоді кримінальне провадження завершилося нічим, бо довести кримінальні зв’язки поміж учасниками оборудки не вдалося. Але найголовніше, що цю схему таки зруйнували.
Тут варто зауважити на суттєвій перепоні в діяльності ветміліції. Річ у тім, що, згідно із Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», служба повинна попередити підприємство про перевірку за 10 днів до її початку. Ця норма дає змогу несумлінному підприємцю прибрати сліди своїх незаконних дій. Що ж до нелегальних виробників, то вони взагалі «непідконтрольні» в цьому сенсі. Розташування економічного підпілля (покинуті склади, дачі, ферми тощо) та спорадичність у його роботі не сприяють «зручності» виявлення й невідворотності покарання цеховиків. Є й інший аспект «уникнення». Нині багато підприємств реєструють як ФОП задля унеможливлення зайвих перевірок. Ветміліція їх інспектувати здебільшого не може, навіть коли знає, що звідти відбувається постачання неякісної продукції. Двері тут відчиняють таким контролерам лише згідно з рішенням суду чи постанови слідчого…
Однак, попри правові колізії, правоохоронці ще дещо можуть зробити для наведення порядку. Багато порушень виявляють мобільні групи з працівників ветеринарної міліції, Державної служби ветеринарної медицини та ОВС. Приміром, торік тернопільська ветміліція й дільничні припинили діяльність чималого підпільного м’ясного цеху. Про нього не відала жодна офіційна інстанція. А от споживачі щоразу дивувалися, коли замість смачної ковбаски, м’ясних хлібців чи паштету їм на стіл потрапляв доволі сумнівний «біологічний субстрат». На Вінниччині схожим чином поставили крапку в історії міні-заводу, де виготовляли певну масу, що потрапляла на прилавки під маркуванням «м’ясний напівфабрикат». Важко назвати котлету котлетою, якщо вона зліплена з давно прострочених інгредієнтів. Наприклад, тут знайшли 260 кг текстурованого соєвого протеїну – наповнювача, що використовується в процесі виготовлення пельменів, млинців, голубців й іншої «швидкої» їжі, термін придатності якого закінчився рік тому.
Інформаційний простір Криму буквально «вибухнув», коли ЗМІ поширили відомості про виявлення підпільного рибного цеху. Відділ ветеринарної міліції автономії втрутився своєчасно. Якби не правоохоронці, на споживчий ринок потрапили б десятки тонн небезпечної продукції – копченостей та солоної «лускатої», призначеної для торговельної мережі Сімферополя. Тоннами «маринували» рибу й у столичному регіоні. В одному із сіл Іванківського району, у приміщенні колишнього універмагу, діяла «тіньова» артіль з переробки водної фауни. Примітно, що подібних рибоцехів, де царювали антисанітарія та технологічний безлад, останнім часом задокументували доволі багато – на Полтавщині, Черкащині, Запоріжжі, Прикарпатті. Почасти там переробляли браконьєрський вилов. Нещодавно потенційними жертвами себе відчули кияни – дізнавшись про масове отруєння земляків, які скуштували придбаний у потужній мережі супермаркетів курячий плов. Годі вже й казати про приготовлені на оліфі вокзальні шаурму й пиріжки, що приховують у собі бактеріальний «сюрприз».
Що повеземо в Європу?
Визнаним успіхом української ветеринарної міліції є локалізація минулого сезону спалаху на Запоріжжі африканської чуми свиней, що характеризується неймовірно великою летальністю серед худоби й живучістю збудника навіть у консервах.
– То була перевірка боєздатності нашого підрозділу, адже водночас із чумою у сусідньому районі на додачу виник спалах сибірської виразки, – розповідає Сергій Іванович. – А все почалося з того, що один із друзів господаря тамтешнього магазину вирішив реалізувати труп здохлої від сибірки тварини. Уявіть: ми те м’ясо витягали вже з-під прилавка! Ще якась година-друга – й воно лежало б у когось на кухонному столі. Згадана хвороба дуже страшна: її збудник може жити до 500 років!
У нашій країні найбільш неблагополучною територією, де може бути свиняча чума, є східні терени, а також суміжні російські – Північний Кавказ, Кубань, Ростовська область (загалом 700 населених пунктів). Саме звідти до нас доходять її збудники. За весь час тривалої епізоотії Росія втратила понад 7 млрд доларів як збиток від пошесті. Починаємо втрачати й ми, бо східним сусідам не вдається ізолювати проблему через брак уваги держави й розрізненість ветеринарних служб у країні.
До речі, нині Європа відкриває свій ринок українським товарам, і нашим партнерам було б дуже неприємно дізнатися, що на столи європейців потрапляє не просто недоброякісна, а ще й підроблена продукція, маркована логотипами знаних виробників, а на додаток – зі збудником якоїсь зарази! Тому проконтролювати ситуацію й владнати проблеми продовольчої безпеки без ветеринарної міліції практично неможливо. Проте в цього нечисленного загону правоохоронців є стійкий гурт «антипатиків», яким ця служба немов кістка в горлі…
– Останнім часом ми відчуваємо неабиякий пресинг окремих організацій і структур, які намагаються актуалізувати питання: «Чи потрібна державі ветеринарна міліція?» – із занепокоєнням заявляє керівник підрозділу. – Ці «голоси» не зважають на конкретні результати нашої роботи, зокрема на вже згадане стримування процесу поширення африканської чуми. Вочевидь, кінцевою метою атаки на службу є її ліквідація. Бізнес, зокрема, пов’язаний із виробництвом продтоварів, що не можна назвати цілком легітимним, не зацікавлений у функціонуванні такої структури. Адже нормальному виробнику й збувальнику нема чого боятися. А заважаємо ми тим, хто веде нечесну гру. Розсудіть: що поганого в тім, що торік ми (всього в Україні працює 200 ветеринарних міліціонерів. – Авт.) вилучили 700 тонн недоброякісної й небезпечної продукції, локалізували низку осередків поширення страшних хвороб? Чи виступають наші громадяни проти того, що ми виявляємо в ковбасних цехах смердючі трупи тварин? Невже українці проти ліквідації нелегальних підприємств, які підробляють вироби відомих торгових марок?
Якось ми відпрацьовували кілька районів на Західній Україні. У цей час почала надходити інформація, що на польській стороні стоїть багато фур, які рухались у нашу країну, але зупинились і чомусь не перетинають кордон, – продовжує співрозмовник. – Ми продовжили відпрацювання ще на тиждень. Машини, в яких була продовольча сировина, – ми це вже відали – не зрушили з місця: чекали, доки їм увімкнуть «зелене світло». Цілком прогнозовано зупинились і деякі м’ясопереробні підприємства на українському прикордонні. Став очевидним зв’язок між цими машинами «на приколі» та простоєм тих цехів. Довелося ще тиждень працювати. Тоді згадані перевізники почали шукати об’їзні шляхи, зокрема дорогами Закарпаття, щоб тільки їхній товар попав спільникам в Україні. То що, як вам такий спосіб заробляння «основного капіталу»?
І наостанок про найважливіше натепер. Російська окупація зовсім не сприяє роботі ветміліції з убезпечення поширення пташиного грипу, бо значна частина весняно-осінніх міграційних шляхів перелітних пернатих пролягає через Крим. Саме там, на Сиваші, традиційне місце відпочинку мільйонів птахів. І саме там ветеринарна міліція проводить протиепізоотичні заходи чи не щороку. Інколи вони перетворюються на загальнодержавну рятувальну кампанію. Зокрема, як то було майже 10 літ тому під час відомих подій, коли там ввели надзвичайний стан через загибель тисяч пташок. Нині для організації хоча б мінімального контролю за ситуацією в Херсонській області виставлено три пости ветміліції, що здійснюють контроль за переміщенням відповідної продукції. Так, інколи ця робота соціально непопулярна, адже правоохоронцям доводиться обмежувати рух транспорту та товарів, знищувати хворе поголів’я худоби. Але громадяни мають зрозуміти: завдання міліції – не щось відібрати чи побільше утилізувати, а убезпечити людей від смертельної небезпеки.
Геннадій КАРПЮК, «ІЗ».
Коментарi
-
replica rolex
03/07/2014 9:49
Your own . When you are taking a informal appear, take a bit of gymhoetyle coaches upon and when it'something the littlemarter you are dreaming about, a pleasant bit of b
