Субота, 12 грудня
Зробити стартовою
Попереднiй архiв
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Додаток
до тижневика
Рубрики Усі рубрики
Погода у Києві » Україна
Новини партнерів
Резонанс
18/12/2013 18:37

«Захищаємо тих, хто захищає нас…»

За близько 20 років існування спецпідрозділ «Беркут» завжди був на міліцейській «передовій», тобто робота його бійців не залишалася за «ширмами», а навпаки – почасти відбувалася перед очима сотень і тисяч пересічних громадян. Адже до основ­них обов’язків цих спецназівців належить не тільки знешкодження кримінальників різного штибу, а й охорона громадського порядку та гарантування безпеки громадян під час масових заходів. Така «близькість до народу» не раз оберталася для «Беркута» шквалом критики й різними звинуваченнями. Однак останніми тижнями у зв’язку з відомими подіями в столиці України рівень негативу, що виливається звідусіль і, особ­ливо, із «пащ» засобів масової інформації на міліцейський спецпідрозділ, сягнув пікової точки. Діжку бруду на «Беркут» (а по суті й усіх тих правоохоронців, які цілодобово вартують порядок у центрі Києва, бо ж їх, особливо не розбираючись, усіх постригли під одну гребінку й «охрестили» «беркутівцями») не виплеснув хіба що лінивий. Та чи насправді всі українці засуджують дії «Беркута» й підтримують ідею щодо його розформування, або ж ми просто маємо справу з масовою інформа­ційно-психічною атакою? Чому спецпідрозділ, що два десятиліття боровся зі злом, у мить перетворили на головне «народне зло»? Ми спробували знайти відповіді на ці запитання.

Джерелом пошуку об’єктивної інформації ми обрали інтернетмережу, де нині спостерігаємо найвищий рівень плюралізму думок і де, власне, маємо змогу ці думки побачити в повному їх обсязі, а не виокремленими з контексту відповідно до задуму сюжету чи публікації. Щоб довго не блукати «павутинням», спочатку звертаємося до місць наймасовішої концентрації вебкористувачів – соціальних мереж. В одній із них знаходимо одразу кілька спільнот, присвячених спецпід­розділу «Беркут», кожна з яких налічує від кількох сотень до кількох тисяч учасників. Обираємо одну з найбільших та найактивніших груп – її назва говорить сама за себе: «ПМОП «Беркут» – оплот спокою країни». Девіз – не менш красномовний: «„Беркут” захищає нас, а ми захистимо „Беркут”!». Замість титульних знімків на сторінках багатьох учасників – символіка спецназу.
На сторінці люди діляться останніми новинами з життя країни, викладають актуальні фото, відео, але звісно головні їхні меседжі – про спецпідрозділ. Його бійцям присвячують вірші й пісні, висловлюють слова підтримки та подяки.
Володимир
«Пам’ятаємо, любимо наших доблесних хлопців, яким тепер не легко. Тільки вони там підтримають порядок…».
Денис
«Швидше все скінчилося б, щоб хлопці додому до дружин повернулися».
«Хотів би, щоб на свята вони були з родинами. Вони заслужили».
Павло
«Хлопці, так тримати! Я з гордістю дивлюся на дії силових структур. <...> Хлопці холоднокровно виконують свої обов’яз­ки заради порятунку країни від краху. Ось справжні герої!..».
Наталя
«Їм не те, що не легко, їм гірше за всіх. Між двох вогнів і в усьому винні».
Анастасія
«…Беркути! Тримайтеся! Ви – великі молодці. Нехай вам Бог допомагає. Ми у вас віримо!!!!!!!»
У фотоальбомах – чимало демотиваторів, де «беркутівців» називають захисниками Вітчизни, останнім форпостом незалежності країни, порівнюють із 300 спартанцями та козаками. А ще в спільноті організували такий собі конкурс малюнка на тему: «Ми любимо „Беркут”». У його межах люди надсилають свої «картини» із «пташиною» символікою та побажаннями.
Дехто ж просто пише листи від руки:
«Хлопці! Малювати я, на жаль, не вмію, але прийміть кілька теплих слів.
Дякую вам за вашу стійкість, за вашу мужність, вашу силу духа! Дякую вам за те почуття захищеності, яке ви нам даєте! Ми всією душею й серцем із вами, дорогі наші захисники!
 Матері Донецька».
Побачивши таку бурхливу діяльність у пабліку, шукаємо інформацію про його організаторів. Однак таких відомостей на сторінці немає. Згодом, коли ми все ж знайшли можливість поспілкуватися з однією із заснов­ниць спільноти – Мариною, вона пояснила: відсутність такої інформації – заходи перестороги. З тієї ж причини жінка просить не називати прізвища ні її, ані інших учасників. Адже, за її словами, в групу постійно надходять погрози, обіцянки фізичної розправи. Також вона стверджує, що паблік уже намагалися «зламати», дискредитувати спільноту шляхом створення підробних акаунтів і поширення через них неправдивої інформації з використанням фотографій бійців «Беркута» та інших правоохоронців.
 Крім того, Марина вказує на неодноразові заклики в ЗМІ радикально налаштованих громадян викладати у вільний доступ усю наявну інформацію про міліцейських спецназівців та членів їхніх родин. Та попри це, вона не приховує, що сама заміжня за «беркутівцем» й наголошує: пишається тим, що її чоловік служить у цьому спецпідрозділі, і вважає його героєм. Не приховує жінка й того, що створили спільноту на підтримку «Беркута» та першими учасниками її були нинішні й колишні правоохоронці, а також друзі, родичі, дружини тих, хто тепер охороняє громадський порядок у центрі столиці, адже хоча б так хотіли захистити близьких людей.
Однак організатори й самі не очікували, що паблік невдовзі стане популярним і за два тижні налічуватиме майже 3 тис. учасників, серед яких багато людей, котрі не мають жодного стосунку до правоохоронного відомства, а просто висловлюють свою громадянську позицію. Щодня на стіні групи з’являється по кілька сотень нових повідомлень, які активно коментують, у «житті» сторінки беруть участь інтернеткористувачі не тільки з України, а й Росії, США, Німеччини, Білорусі та інших країн.
«Група бореться за те, щоб хлопців у погонах, які чесно, мужньо захищають правопорядок у Києві, не поливали брудом, не знеславлювали честь їхнього мундира, – розповідає Марина. – Ми робимо все, щоб не дати політикам оббрехати наших захисників. «Беркутівці» – звичайні люди, а не примітивні звірі, якими їх намагаються змалювати у ЗМІ. Вони ж теж чиїсь діти, чоловіки, батьки і просто виконують свою роботу…».
Поспілкувалися з нами й інші активні учасники спільноти. Ось їхні думки:
Тамара
«„Беркут” – це ті люди, які дійсно не зрадили народ України. Я гаряче їх підтримую й робитиму це доти, доки живу на цьому світі. Як це – розігнати спецназ? Як це взагалі можна собі уявити? Нині вони захищають Україну, саме Україну, а не президента чи олігархів… Вони ж знешкоджують злочинні угруповання, виконують ту роботу, від якої залежить порядок у нашій країні. Ці хлопці, щодня ризикуючи своїм життям, захищають людей, а значить, вони захищають мене! І будь-яка розсудлива людина скаже, що розформування спецназу – це утопія, це власноручне запровадження в країні повної анархії та розгулу бандитизму».
Дмитро
«Бійців «Беркута» та ВВ підтримую, бо вважаю, що вони діяли відповідно до ситуації. Вони забезпечують законність і правопорядок у Києві, даючи можливість законно обраній владі забезпечувати внутрішню й зовнішню політику України».
У інших спільнотах, присвячених «Беркуту», бачимо схожу картину. Люди також відкрито висловлюють свою підтримку спец­призначенцям.
Віталій
«А ніхто не думає, що «Беркут» на роботі? А вдома на них чекають дружини та діти? Громадяни протестувальники, ви просто отримуєте відповідь на свої дії, усьому є межа! Зрозумійте, що під час штурмів «беркутівської» стінки, ви своїми діями наражаєте їхнє життя на небезпеку!!! І безглуздо не помітити той факт, що спецназівці добре підготовлені й за бажання можуть застосувати свої навички».
Ігор
«...Прийміть нашу щиру вдячність за ваш професіоналізм та силу духу під час захисту Вітчизни в тих тяжких умовах, що склалися за останні кілька тижнів. Ми усвідомлюємо, з якою нелюдською злобою вам доводиться мати справу, виконуючи свій священний обов’язок...».
Такі ж пабліки – на честь спецпризначенців – ми знайшли й у інших соціальних мережах. Приміром, група підтримки «Беркута»: «За нас і за спецназ». Загальна ідея учасників спільноти чітко й змістовно викладена в її «візитівці»:
«…Громадські та політичні «лідери» кидають молодь у жерло вуличних протистоянь. Прикриваючись абстрактними гаслами, вони налаштовують людей на захоплення держустанов, блокування доріг і зіткнення з опонентами, що може призвести до безладу й абсолютного хаосу. Нині єдиним гарантом цілісності громадського спокою й нормального життя є спецпідрозділи МВС України, зокрема «Беркут». Вони, чиєю місією є захист правопорядку та життя громадян, залишаються єдиною перешкодою на шляху масових заворушень і вуличного свавілля...».
Також пропонуємо до вашої уваги кілька цитат засновників цієї спільноти:
Сергій
«...„Беркут”, як і інші підрозділи МВС або армія, – це наші співгромадяни, яким делеговано функції захисту населення від злочинців і ворогів. Тому 
не підтримувати «Беркут» – значить супере­чити принципам державності загалом».
Віктор
«...Стосовно розгону «Беркута», то це вже нагадує якусь національну традицію. Певне, усі добре пам’ятають, як за один жест офіцера Яценюк увесь підрозділ «Кобра» розігнав...».
Полишивши соцмережі, продовжуємо пошук у режимі «вільного плавання» й досліджуємо коментарі до окремих публікацій про міліцейський спецназ. Одразу відзначимо, що негативу тут значно більше, аніж позитивних відгуків. Однак це досить передбачувано, адже й позитивних публікацій – катма. До речі, щодо негативу. У першій зі згадуваних мереж ми знайшли цікаву групу «Смерть „Беркуту”», в якій навіть тема була з назвою на кшталт «Як правильно вбити „беркутівця”» (на час публікації матеріалу цей паблік зник із мережі). А ще ми не змогли оминути таких коментарів на адресу прихильників спецназівців:
Денис
«Вітаю. Як громадського захисника «Беркута» вас занесено в списки 
Народного трибуналу Майдану».
Нижче – посилання на цю спільноту.
Геннадій
«П.І.Б., домашню адресу кожного пса «беркута» викладайте в соцмережу, щоб ходили й озиралися, тварюки!».
Але повернімося до окремих коментарів. Як ми вже згадали, негативу там, звісно, більше, але викладений він, в основному, напівцензурною лайкою, перенасиченою емоціями. А от що цьому протиставляють: «В Європі після першої кинутої в «Беркут» цеглини отримали б кулю в лоба! І розгін там – за допомогою водомета, гумових куль і сльозогінного газу. А кийки – як безкоштовний додаток до всього зазначеного вище».
«...Стояти й просто дивитися, як у тебе жбурляють каміння, ланцюги й «коктейлі Молотова», б’ють ногами – зможе не кожен. Європейські, особливо балканські, поліцейські вже кинулися б убивати у відповідь».
«Але ж бійці «Беркута» присягали, тобто «урочисто клялися завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства». А доки влада законна (тобто не проведено референдум чи інші способи відсторонення влади), МВС діє згідно із законом, і агресія розцінюється як спроба перевороту…».
«Державність треба відстоювати. Військова служба – справа молодих, звісно, окрім батьків-командирів. Так віками несуть свій хрест молоді хлопці-строковики або курсанти військових училищ. Більшовики штурмували Зимній палац – на захисті хлопчаки-юнкери. 1941-го курсанти з Подільська вийшли захищати Москву від фашистів. От і тепер державність України відстоюють юнаки-військово­служ­бовці з ВВ, та й у «Беркуті» середній вік бій­ців – 20-25 років. Теж діти… Я вражений мужністю цих хлопців, які навіть не розуміють, за що їх душать бульдозером, б’ють ланцюгами й травлять газом, а просто, прийнявши присягу Вітчизні, віддано стоять до кінця. Шакали ж, що не розуміють свідомості цих хлопців, оскаженіло кинулися поливати брудом їх і їхні родини. Держава й народ мають гідно оцінити подвиг хлопців, а відповідати повинні політики. Пам’я­тай­мо, підготовка та сила цих правоохоронців у майбутньому ще не раз врятують нас від біди».
«Чому в блогах мовчать ті, кому «Беркут» у скрутну хвилину прийшов на допомогу?! Адже це найкваліфікованіший підрозділ швидкого реагування на злочини. І до майбутніх потерпілих, які в разі біди покличуть міліцію, теж допомагати приїде такий «ненависний» їм «Беркут»…».
P.S. Готуючи цю публікацію, ми не ставили собі за мету зробити з бійців «Беркута» янголів у погонах. Ми лише показали вам іншу, альтернативну точку зору, яка є в будь-якій ситуації. Просто іноді цю думку важко розчути за криком натовпу.
Анна Торгоненко, «ІЗ»

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар
інший код

Інші статті

Інтерв’ю
Вікторія АРНАУТОВА: Ми вчимо солдатів повертатися додому здоровими…
Новини Усі новини
Фоторепортаж
Вся галерея
Листати
© 2005–2009 Тижневик МВС України « Іменем Закону »
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на imzak.org.ua
Дизайн та розробка сайту  — Студія Айкен (11.2009)