А платити таки доведеться…

Справно отримуючи гроші за укладення договорів обов’язкового страхування, страхові компанії доволі часто ухиляються від своєчасної виплати відшкодувань. Одна з причин – законодавчі пробіли, унаслідок яких страждають учасники (потерпілі) дорожньо-транспортних пригод.

Людський фактор залишиться в минулому

В Україні на законодавчому рівні закріплений обов’язок щодо придбання поліса (укладання договору) страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. Перед тим, як сісти за кермо, водій повинен сплатити чималу суму, але в разі настання страхової події він не має ніяких гарантій на відшкодування збитків, завданих під час ДТП. Чинне законодавство, яке передбачає цивільно-правову відповідальність, має суттєві недоліки, які сприяють порушенню правил недобросовісними страховиками.

У нинішніх умовах ухвалення рішення про відшкодування виглядає як право, а не обов’язок страховика. При цьому відповідні норми не містять чіткої прив’язки до моменту, з якого має розпочатися відлік часу для виплати грошової компенсації (визначення цього моменту неоднозначне). Окрім того, нині не прописаний обов’язок страховика щодо повідомлення потерпілого про сплату або відмову від її здійснення.

Саме тим і вмотивована поява законопроекту № 3031, який передбачає внесення змін до Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Запропонована редакція пп. 33.1.4 закону дещо підкореговує алгоритм дії осіб, потерпілих від автомобільної аварії: у разі ДТП учасник дорожньо-транспортної пригоди повинен повідомити про це страховику «впродовж трьох робочих днів». А щоб отримати компенсацію за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, аналогічне письмове повідомлення потрібно надіслати й до моторно-транспортного страхового бюро України (МТСБУ).

Своєю чергою, страховик (або МТСБУ) має ухвалити рішення про виплату протягом 15 днів «з дня подання заяви про страхове відшкодування», а не «з дня узгодження розміру страхового відшкодування» (як це відбувається тепер). Також страховика зобов’яжуть відшкодувати збитки постраждалому не тоді, коли має настати «визнання ним вимог заявника обґрунтованими», а «у разі відсутності передбачених цим законом підстав для відмови від здійснення страхового відшкодування».

Отже, відтягнути час для виплати компенсації буде складніше. Звідси випливає цікавий висновок: на відміну від нинішньої ситуації (коли визнання вимог обґрунтованими залежить від суб’єктивної оцінки) новий проект унеможливлює вплив людського фактору, тобто не дає змоги страховику зловживати своїми обов’язками.

«Законна» помилка

Чинна ст. 38 цього закону містить відсильну норму, згідно з якою підставою для подання регресного позову до застрахованої особи є неповідомлення страховика в строки і за умов, передбачених ст. 33 закону. Однак у вказаній статті (пп. 1.2) йдеться про інше: вжити заходів для запобігання чи зменшення подальшої шкоди – це очевидна помилка, оскільки зазначена норма не містить опису ані умов, ані строків для повідомлення страхової компанії.

З юридичної точки зору, має бути чітко прописаний обов’язок страховика щодо повідомлення потерпілого про надання (або ненадання) страхового відшкодування. Про це йдеться в новій редакції статті 36 згаданого закону: «У разі прийняття рішення про відмову у здійсненні відшкодування (регламентної виплати) страховик зобов’язаний повідомити про це заявника (заявників) у строк, що не перевищує зазначений в абзаці першому цього пункту. У разі невиконання такого обов’язку вважається, що підстави для відмови від здійснення виплати страхового відшкодування відсутні й страховик зобов’язаний здійснити таку виплату».

Отже, страховиків позбавлять можливості на свій розсуд вирішувати питання щодо компенсації – платити чи не платити. Вони виплачуватимуть гроші в разі відсутності підстав для відмови від здійснення страхового відшкодування, а не в разі «свого» визнання вимог заявника обґрунтованими (як це відбувається нині). Внесення запропонованих змін стимулюватиме страховиків до належного виконання обов’язків, сприятиме повноцінному захисту майнових прав та інтересів страхувальників і потерпілих унаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Штрафи зростуть утридцятеро?

«Порадували» страховиків і значно жорсткіші санкції за порушення строків виплати. Отже, за чинними нормами, пеню сплачують «з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України» (за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування).

Проте нова редакція ст. 36 зазначеного вище закону пропонує інший порядок розрахунків: «За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня в розмірі 1% від розміру суми несплаченого в строк страхового відшкодування за кожен день прострочення».

Що мається на увазі? З огляду на те, що з серпня 2013-го облікова ставка Нацбанку становить 6,5% річних, подвійна облікова ставка сягатиме 0,036% (6,5 х 2/365днів) за кожен день прострочення. Але ж у проекті йдеться не про 0,036%, а про 1%, а це означає, що пеня зросте майже втридцятеро! Тобто зрештою сума компенсації може бути значно більшою, аніж розмір первісної виплати, необхідної для покриття збитків постраждалих під час ДТП.

Питання про те, наскільки така ставка зависока, – некоректне. За ст. 546 Цивільного кодексу, пеня як вид недоутримки є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання (своєчасно та належним чином виплатити страхове відшкодування). Тож чим вища пеня, тим більше вона спонукатиме страховика до належної поведінки щодо застрахованої особи. Адже для компанії, яка своєчасно та в повному обсязі виконуватиме свої зобов’язання, розмір такої пені не матиме значення.

Блажен, хто вірує Документам

На жаль, страховий бізнес в Україні не прагне похвалитися своєю порядністю: здебільшого робиться все можливе й неможливе, щоб віддалити в часі строк виплат або взагалі їх уникнути.

Як свідчить сумна статистика, страхові компанії дуже вдало використовують менталітет і довірливість водіїв, які підписують неправильно оформлені протоколи, дають необдумані пояснення, не стежать за тим, як складена схема ДТП. То що ж робити?

Якщо ваш автомобіль потрапив в аварію, насамперед, необхідно подати заяву про страхове відшкодування. Відповідальна особа зобов’язана надавати консультаційну допомогу й ознайомлювати потерпілих із нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентними виплатами) й документами, на підставі яких визначено розмір завданої шкоди.

Зі страховою компанією краще спілкуватися мовою документів: не варто обмежуватися листуванням за допомогою електронної пошти або вважати телефонні переговори гарантією виконання зобов’язань. Не довіряйте страховику «на слово»: у його інтересах зменшити розмір відшкодування або ж не сплатити нічого. Подані документи потрібно зареєструвати, а копії – залишити в себе.

Якщо до заяви є додатки, вони повинні бути в ній зазначені, а відповідальна особа має письмово підтвердити, що отримала їх разом із заявою. Не вірте доброзичливості й лагідності «добрих дядьків» зі страхових компаній: вони працюють не заради відшкодування вам грошей, а для того, щоб отримувати від вас кошти.

Щоб якомога довше не виплачувати компенсацію, страховики відтягуватимуть з оглядом автомобіля. Як діяти в такому разі? Подайте заяву, в якій вкажіть місцеперебування автомобіля та свої контактні телефони. Згідно з вимогами законодавства, представники страхової компанії повинні самі організувати огляд пошкодженого транспорту. До ваших обов’язків доставка автомобіля для оцінки збитку не належить – це має зробити страхова компанія. Збережіть автомобіль у тому стані, в якому він опинився внаслідок аварії.

У разі, коли упродовж семи робочих днів страхова компанія не оглянула ваш автомобіль, зверніться до незалежного експерта. Тоді компанія вже не зможе оскаржити його оцінку. Заява на здійснення огляду убезпечить вас від додаткових візитів у компанію й захистить ваші інтереси. Залежно від результатів експертизи в страховій компанії отримайте довідку із зазначенням тих документів, які ви здавали після ДТП.

Ремонт «коліс» розпочинайте лише після проведення експертизи й видачі письмового акта (а не усної заяви), де вказана точна сума належної виплати, яка здійснюється шляхом безготівкового розрахунку. Якщо й через 15 днів із дня отримання останнього документа страховик не надав відповідь у встановленій формі, подавайте позовну заяву. Тоді ви отримаєте право на додаткову компенсацію по пені за кожен день прострочення виплати, компенсацію згідно з індексом інфляції та трьома відсотками річних (штраф від суми заборгованості відповідно до Цивільного кодексу).

Судову претензію потрібно направити в страхову компанію, а копію – у МТСБУ. Такі дії допомагають вирішити питання на користь позивача.

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ, м. Київ

друкувати