П'ятниця, 11 грудня
Зробити стартовою
Попереднiй архiв
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Додаток
до тижневика
Рубрики Усі рубрики
Погода у Києві » Україна
Новини партнерів
Фоторепортаж
17/04/2013 21:36

Із небуття – на батьківщину предків

 

 

 

Дата 7 квітня 1944-го ввійшла в історію Одещини як день визволення від окупантів районного центру Біляївки та ще шести десятків населених пунктів. Жорстокі бої точилися за кожен клаптик радянської землі, на полі бою полягли тисячі воїнів-визво­ли­те­лів. Проте війна забирала життя не лише солдатів, а й мирних жителів – жертв нацистського терору. Вечір 7 квітня й наступний день стали останніми для 306 радянських громадян, по-звірячому вбитих гітлерівськими карателями в селі Холодна Балка – за лічені години до визволення…

Від рук нацистів тоді загинули 89 жителів Холодної Балки, 20 жителів сусіднього села Гнилякового, та 197 чоловіків із Кіровоградщини, що втекли з ешелону, який перевозив до Німеччини депортованих українців, і разом із місцевими жителями потрапили під кулі гітлерівських катів. Пам’яті безвинно загиблих людей присвячено проведений днями, завдяки зусиллям членів Одеського військово-істо­рич­ного клубу «Воїнська Доблесть», Молодіжної громадської організації «Київський клуб „Червона Зірка”» та за підтримки Міністерства внутрішніх справ України, військово-патріотичний захід «Забуті сторінки». Під час нього реконструктори відтворили епізод подій квітня 1944 року, коли радянські війська визволяли Одещину від загарбників: бій передового підрозділу Червоної Армії з німецькими та румунськими військами.

Перед глядачами на березі Хаджибейського лиману постали жахіття війни та солдатська відвага, героїчний подвиг і трагічна загибель, горе родин від втрати близької людини – батька, брата, сина…

Під час заходу відбулася й зворушлива церемонія, яка не залишила байдужим жодного її учасника: з військовими почестями до рідного Дагестану провели труну з прахом бійця Червоної Армії, що загинув смертю хоробрих на Одещині майже 72 роки тому, влітку 1941-го. Відтоді сержант Сайпудін Кураєв вважався зниклим безвісти, поки активісти українських вій­сько­во-історичних клубів не знайшли його серед п’ятнадцятьох полеглих червоноармійців, виявлених торік на території області. Встановити особу загиблого воїна за запискою в його «медальйоні смерті» ентузіастам-пошуков­цям допомогли фахівці – експерти МВС України.

До нашої країни були запрошені родичі сержанта Кураєва, яким під час урочистостей біля меморіалу загиблим радянським воїнам вручили безцінні реліквії – «медальйон смерті» та пробиту кулями солдатську каску.

– Сайпудін – рідний брат мого батька, він воював у лавах 25-ї Чапаївської дивізії, – зі сльозами на очах розповів племінник полеглого героя, заслужений лікар Російської Федерації Курамагомед Шапієв. – Стільки років після закінчення війни він вважався безвісти зниклим. Бабуся розповідала, що вона довго розшукувала свого сина, сподіваючись побачити його живим… Але лише нещодавно виявили й ідентифікували його останки. Дякую людям, які не шкодують сил і часу, щоб допомогти рідним і близьким загиблих солдатів довідатися про їхню долю!..

Від імені рідних, близьких та всіх дагестанців гість висловив безмежну вдячність активістам українських громадських організацій та Міністерству внутрішніх справ України за те, що завдяки небайдужим людям його родина нині має можливість перепоховати його дядька в рідній землі поряд із могилами батьків.

– Віддаючи данину шани всім, хто не повернувся з війни, низько вклоняємося доблесті й мужності захисників нашої Батьківщини. І нехай ураган війни ніколи не торкнеться наших народів! – наголосив Курамагомед Шапієв.

Микола ГУЛЕВИЧ, м. Київ.

Фото Володимира ШАБЛІЄНКА

друкувати

Коментарi