Колекції, які ніколи не стануть музейними

Більшість обивателів, зачувши слово «колекція», зазвичай уявляють собі якісь музейні експозиції, засклені стенди, заповнені раритетними предметами, або ж клясери з марками, альбоми зі значками чи монетами. Однак колекції Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС в АР Крим не мають нічого спільного з подібними зібраннями.

І авторучка стріляє

Офіційною мовою документів, колекції центру – це криміналістичні обліки, тобто – система реєстрації, систематизації та зосередження об’єктів або інформації про них за їх ідентифікаційними ознаками з метою використання облікових даних для розкриття та запобігання злочинам.

Кожний сектор НДЕКЦ має своє зібрання, і в кожного працівника будь-якого з підрозділів воно викликає законну гордість. Як, приміром, у начальника сектору дослідження зброї Олександра Чіпіги, що продемонстрував нам свята святих свого відділу – кімнату речових доказів. Тут за всіма правилами – під сигналізацією, за ґратами, у сейфах – зберігається зброя. Всі експонати – в боєздатному стані, вони використовуються для порівняння боєприпасів, деталей, заміни елементів, що не впливають на слідоутворення, встановлення належності окремих частин до певного типу зброї. Приміром, потрапляють на дослідження експертів патрони певного калібру. Фахівці повинні визначити: придатні вони до використання чи ні. Враховуючи те, що на озброєнні в правоохоронних органах усіх наявних у світі видів та систем зброї немає й не може бути, цінність такої інформаційно-довідкової колекції – очевидна. Зброя навіть одного типу відрізняється зовнішнім виглядом, системами перезарядки. Наприклад, у револьверові «Сміт-Вессон» перезарядка відбувається зверху, в іншому револьвері для цього – бічні дверцята, і він перезаряджається по одному патрону, як у нагані. Є в колекції й унікальний експонат – французький револьвер XIX ст. із золотою інкрустацією та руків’ям, оздобленим слоновою кісткою.

– Але він дорогий нам не цим, – розповідає Олександр Чіпіга, – а нестандартною системою перезарядки, яка здійснюється за допомогою важеля. Нині її вже не використовують. Та й стріляв він незвичайними патронами, спорядженими спеціальною шпилькою, що вдаряє по капсулю. У наші дні така зброя та боєприпаси до неї не випускаються, більше того: на їхній опис рідко коли можна натрапити, навіть у спеціальній літературі.

Коли оглядаєш предмети колекції, то мимоволі порівнюєш їх із кінозразками. Наприклад, маузер, як у картині «Біле сонце пустелі», з якого можна стріляти і «рідними» патронами, і патронами ТТ. Або маленький саморобний пістолет, що зовні дуже нагадує зброю агента з «Людей у чорному». Щоправда, він не має такої руйнівної сили. Є серед зібрання і «самопал», наче з фільму «Брат-2». Це звичайна металева трубка, примотана ізоляційною стрічкою до саморобного дерев’яного руків’я. Експерти не надто цікавляться такою зброєю – цінності в ній небагато.

– Заряджають її умільці усім, що потрапить під руку, – розповідає Олександр. – Одного разу нам передали на експертизу заряджений екземпляр. Розряджати його ми не могли через техніку безпеки, потрібно було відстрілювати заряди. Виявилося, що цей саморобний пристрій був заряджений дрібними рибальськими гачками.

Іншого разу, коли ми вивчали такий «самопал», у момент пострілу розірвало не лише його, а й захисний кожух. Звичайно, поводження зі згаданою зброєю, та й взагалі з будь-якою, вимагає дотримання усіх запобіжних заходів. Те ж саме можна сказати й про саморобні обрізи. Тому з таких зразків навіть не намагаються стріляти вручну, їх закріплюють у спеціальному пристрої для наведення.

Але не всі кримінальні майстри працюють так примітивно. Є у колекції сектору балістичних експертиз пістолети-кулемети, виготовлені хоч і кустарним способом, але на високому рівні. Щоправда, вони гладкоствольні, але за принципом дії не відрізняються, скажімо, від пістолета-кулемета іноземного виробництва «Аграм-2000».

Серед численних експонатів можна побачити й зразки зброї для прихованої стрільби. Наприклад, саморобні авторучки для стрільби патронами від малокаліберної гвинтівки. Уявімо, сидить собі цілком пристойна людина, щось пише, а в потрібний момент зводить імпровізований курок, робить постріл і продовжує писати. А потім спробуй здогадайся, хто саме стріляв.

Приклад грізнішого зразка такого типу, причому, багаторазового використання – двозарядний брелок, що стріляє патронами калібру 6,35 від «Браунінга». У компактну конструкцію майстер примудрився вмістити і систему безпеки, і систему замикання.

Утім, практичний інтерес становлять не раритетні револьвери і саморобні пристрої, а зброя, що залишилася в країні після розвалу Союзу, завезена до нас з-за кордону або знайдена на полях битв Великої Вітчизняної: автомат ПКШ, німецький пістолет-кулемет МП-38, самозарядна гвинтівка Токарєва часів Другої світової війни і багато чого іншого. Ці екземпляри, можливо, й мають не досить презентабельний вигляд, але всі в робочому стані. Що вже й казати про зброю сучасного виробництва – найрізноманітніших видів, систем і модифікацій...

Кожна одиниця зброї, вилученої з незаконного обігу, залишається тут лише після відповідного рішення суду. І зовсім необов’язково, що вона проходила у справах про вбивства, завдавання тілесних ушкоджень. Люди зберігають зброю з різною метою, наприклад, колекціонують, реставрують, незважаючи на те, що таке хобі передбачає кримінальну відповідальність, якщо ця зброя діюча.

Банкноти чи фантики?

-У колекції сектору технічних досліджень документів та почерку НДЕКЦ близько 9 тисяч грошових знаків різних країн та номіналів, підроблених різними способами й методами, – розповідає головний експерт сектору підполковник міліції Дмитро Поволодцький. – Найчастіше підробляють гривні або долари США, рідше – євро і російські рублі.

Валюта Євросоюзу – одна з найзахищеніших, оскільки потрапила в обіг порівняно недавно і має більшу кількість сучасних ступенів захисту. Натомість Сполучені Штати почали впроваджувати нові системи безпеки нещодавно й поступово – ще один колір, додаткові елементи... Є у долара й специфічний «захист». Папір, на якому друкують північно-американські гроші, більш волокнистий і менш проклеєний. Тож папір такої якості фальшивомонетникам треба ще примудритися зробити!

Рідну валюту у нас підробляють здебільшого із застосуванням комп’ютерів, сканерів, принтерів, найпоширеніший з яких – струминно-краплинний. Але фальшивки такого штибу не відрізняються високою якістю. Папір для них використовується звичайний, а не зносостійкий, фарби розпливаються. Якщо таку купюру носити в кишені, вона швидко потреться, а на куточках з’являться злами. Тому, уважно придивившись, підробку зможе виявити будь-хто.

У Криму працівники органів внутрішніх справ не раз виявляли кустарні «підприємства» з виробництва підроблених банкнот. Як правило, таким промислом займались молоді люди, які були на «ти» з комп’ютерною технікою і хотіли трохи «погратися». Такі «жартівники», поставши перед судом, гірко розкаювались, оскільки подібні ігри суворо караються законом.

На номінал липових банкнот вплинула й світова економічна криза. Якщо раніше частіше підробляли 20-ти і 50-гривневі купюри, то тепер зловмисники перейшли на виробництво більших – 100, 200 та 500 гривень.

Рідше фальшиві купюри виготовляються поліграфічним способом: офсетним друком, із застосуванням глибокого або високого друку. Випадки використання горезвісних кліше з голлівудських бойовиків теж можна зустріти, але у такий спосіб злочинці зазвичай виробляють валюту більшого номіналу, адже треба виправдати витрати.

Існує в експертів таке поняття, як розряд «супер» – для позначення підробок найвищого ґатунку. Цей індекс присвоюється грошовим знакам, які виготовлені «недружніми» державами. Людині, яка не має спеціальних знань і необхідної техніки, такі фальшивки майже неможливо відрізнити від справжніх банкнот.

– У нас є досвід виявлення таких купюр, – запевнює головний експерт сектору, – і якщо вони потрапляють до нашого поля зору, ми їх відразу ж вилучаємо з обігу.

Звичайно, для повного і всебічного дослідження матеріалу, що надходить на експертизу, необхідні не тільки глибокі спеціальні знання, але й високоякісна апаратура. Предмет гордості сектору технічних досліджень документів та почерку НДЕКЦ – апарат «Регула», що дає змогу всебічно вивчати фальшиві документи, грошові знаки та виявляти навіть найякісніші підробки. З його допомогою фахівці досліджують властивості барвників, захисні елементи, зокрема й приховані, ультрафіолетовий, інфрачервоний, магнітний захист, магнітну карту купюр, водяний знак. Якщо потрібно досліджувати сам папір, проводиться комплексна експертиза з хіміками.

До речі, радянські експерти-криміналісти перед нинішніми колегами мали деяку перевагу. Приміром, вони могли простежити походження фарби, якою друкувалися підроблені банкноти. Барвники, побутові й для техніки, вироблялися всього на декількох комбінатах країни. Кожна партія мала свій ГОСТ, обов’язкову документацію, де чітко прописувалось, скільки і яку саме речовину використано в даному барвнику. Дослідивши зразки, можна було визначити, з якого підприємства вони надійшли, у яких магазинах продавалися. Це ж стосувалося й апаратури. Нині копіювально-розмножувальна техніка та комплектуючі до неї виробляються в стількох країнах, що втратили свої ідентифікаційні знаки. До того ж, злочинці, як правило, купують недорогу техніку, яка далека від чітких стандартів.

До введення єдиної валюти Євросоюзу зловмисники підроблювали банкноти деяких європейських країн. Найчастіше – німецькі марки, рідше – фунти стерлінгів і франки. Здебільшого, зустрічалися часткові підробки. Так, свого часу Німеччина розробляла ескізи купюр для багатьох країн Східної Європи, і вони були схожі за певними рисами з дойчмарками. Тому, приміром, підчистивши й відкоректувавши назву словацької крони, можна було отримати німецьку валюту. Є в колекції сектору рідкісний екземпляр – радянський «четвертак», намальований кульковою ручкою, який, на перший погляд, не відрізнити від справжніх 25-ти рублів.

Однак експерти проводять аналіз не тільки підроблених грошей. Якщо, наприклад, розслідуються справи про хабарі, необхідно підтвердити, що купюри справжні, інакше втрачається склад злочину.

Був у практиці фахівців НДЕКЦ і такий випадок. Шахраї «впарили» справжні суринамські гульдени одному місцевому жителю під виглядом «нового єгипетського євро». Причому, поміняли ці папірці за курсом справжнього євро до гривні. Для порівняння, один долар США дорівнював близько 2500 цих самих гульденів, до того ж вони давно вийшли з обігу.

Ольга ЗАДИРАКА, АР Крим.

Фото Світлани КОЗЛОВОЇ

друкувати