Чорні хмари над світом
Від часу однієї з найбільших техногенних катастроф в історії людства минуло 26 років, а її зловісний вплив світова спільнота відчуває й досі.
Наслідки сумнозвісної катастрофи з перших хвилин відчули на собі працівники ЧАЕС та члени рятувальних команд. Безпосередньо під час вибуху на четвертому блоці загинув Валерій Ходемчук, вранці від одержаних травм помер Володимир Шашенок. Згодом у 134 атомників і рятувальників, що перебували на станції під час аварії, розвинулася променева хвороба, 28 із них померли протягом наступних кількох місяців.
Після вибуху реактора відбувся викид радіонуклідів на висоту до 10 км, і опади саме з цих радіоактивних хмар забруднили територію Південної Європи, а потім і країни Африки, Північної та Південної Америки, Океанії й Азії.
Рух хмар, із яких радіонукліди з опадами падали на земну поверхню, спричинив формування радіоактивних слідів. Найчіткішим виявився західний – вузька смуга, що простягається через Польщу й Німеччину аж до Франції. Значно ширшим і найінтенсивнішим є північний слід – це забруднення радіонуклідами Білорусі (там осіло приблизно 60% радіоактивних речовин) і країн Скандинавії (особливо Швеції й Фінляндії). Широким, віялоподібним є південний слід, який сягає Австрії та Швейцарії, а також Румунії, Болгарії й Греції.
Уже в перші 10 діб після вибуху на ЧАЕС концентрація радіонуклідів в атмосферному повітрі збільшилася в сотні разів порівняно з фоновим доаварійним рівнем. Згодом радіоактивне забруднення сягнуло Китаю, Японії, США, Канади. За два тижні дрібнодисперсні частинки двічі обійшли земну кулю й осіли в Північній півкулі.
Навіть тепер, після розпаду всіх короткоіснуючих радіонуклідів, є велика ймовірність десь у Європі, Азії, Африці чи Америці натрапити на раніше не виявлену пляму чорнобильського походження, особливо у віддалених гірських районах.
Власне, саме через те, що наслідки аварії стали відчутними для багатьох країн, світ і дізнався про катастрофу. Так, о 9 годині ранку 28 квітня 1986 року на одязі працівників Форсмаркської АЕС (Швеція) було виявлено радіоактивні частинки. Прилади показували такий високий рівень радіації, що фахівці жахнулися: кожен робітник одержав дозу опромінення вище допустимого рівня. Перше припущення – витік з реактора на їхній станції. Але ретельна перевірка устаткування й контрольних приладів нічого не виявила. Тоді зрозуміли: у західній частині СРСР стався серйозний ядерний інцидент. Підвищення рівня радіації зафіксували й у Фінляндії.
Є кілька оцінок впливу аварії на ЧАЕС на здоров’я людей. Товариство «Ґрінпіс» і МО «Лікарі проти ядерної війни» згадують про 10 тис. постраждалих серед ліквідаторів аварії. Вони також стверджують, що внаслідок цієї катастрофи в Європі народилося 10 тис. дітей із вродженими вадами, зафіксовано 10 тис. випадків захворювання на рак щитівки й попереджають про ще 50 тис. випадків у майбутньому. Організація Союз «Чорнобиль» опублікувала інформацію про те, що з 600 тис. ліквідаторів 10% померло, а 165 тис. стали інвалідами.
Організація «Чорнобильський форум» 2005-го підготувала доповідь, в якій наведено інші дані. За її оцінками, кількість можливих жертв донині й в найближчому десятиріччі сягатиме кількох тисяч осіб. Також у повідомленні зазначено: зменшення кількості населення й смертність пов’язані не тільки з опроміненням, а й з іншими факторами. Наприклад, йдеться про зниження життєвого рівня після розпаду Радянського Союзу, що призвело до збільшення смертності та зменшення тривалості життя в Білорусі та Україні. Так, деякі хвороби людей, які не брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, але котрих вивезли із зони відчуження, пояснюють пережитим стресом, унаслідок переселення, втратою свого майна, соціальними проблемами тощо.
У квітні 1986 року мови світу поповнило нове українське слово «Чорнобиль». Для людства воно стало синонімом страшної техногенної катастрофи й масштабної екологічної біди. Вмить, здавалося б, мирний атом став войовничим. Світовий атомній енергетиці внаслідок Чорнобильської аварії завдано серйозного удару. У СРСР законсервували або припинили будівництво та проектування 10 АЕС, заморозили зведення десятків енергоблоків на діючих АЕС у різних областях і республіках.
З 1986-го до 2002 року в країнах Північної Америки та Західної Європи не збудували жодної АЕС, що було пов’язано і з тиском громадської думки, і з тим, що значно зросли страхові внески й зменшилася рентабельність ядерної енергетики. Деякі країни взагалі відмовилися від планів щодо її розвитку.
Так, для Італії Чорнобильська катастрофа стала серйозним уроком: одразу ж після неї провели референдум, за результатами якого Апеннінська держава відмовилася від використання ядерної енергетики. Всі атомні станції в країні зупинили. Наголосимо, що Італія з європейських країн є чи не найбільш енергозалежною.
Австрія, Нідерланди, Іспанія заборонили будівництво нових атомних станцій на своїй території. Нова Зеландія, що проголосила 1987-го без’ядерний статус, наклала вето на використання ядерної енергетики та на заходження у свої порти й територіальні води суден з ядерною зброєю та ядерними енергетичними установками на борту.
Торік уряд Німеччини оприлюднив своє рішення щодо припинення експлуатації всіх АЕС країни до 2022 року. Аналогічну постанову ухвалили й у Швейцарії. Згідно з нею, країна повинна відмовитися від зведення АЕС і до 2034-го вивести з експлуатації нині працюючі.
Водночас є країни, які воліють не бачити проблеми «мирного атома». Так, у Франції донедавна вирували пристрасті навколо наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У центрі уваги опинилася шкода, завдана радіоактивною хмарою, що насунулася з місця катастрофи. Об’єднання людей, хворих на рак щитівки та інші патології, ще 11 років тому звернулося до суду, бо його члени вважають: після вибуху на ЧАЕС влада Франції навмисно применшила ризик.
10 літ знадобилося французькому правосуддю, щоб оцінити загрозу для здоров’я від радіаційного фону, який сформувався у Франції після аварії на Чорнобильській АЕС навесні 1986 року. 2001-го Асоціація громадян, що страждають на захворювання щитівки, і Незалежна комісія з досліджень у галузі радіації подали до суду на владу країни в особі Центральної служби із захисту від іонізуючого випромінювання. На думку позивачів, через приховування французькою владою інформації про небезпеку від підвищеного радіаційного фону, збільшилася кількість захворювань щитівки та ракових пухлин. Щоправда, суд вирішив, що цьому бракує доказів і встановити зв’язок між рівнем захворювань і подіями, які сталися 25 років тому, неможливо. Воно й не дивно, зважаючи, що Франція – одна з країн із найбільшою кількістю АЕС і будь-які негативні повідомлення про «мирний атом» неминуче призведуть до дискусії щодо їх закриття. А альтернативи АЕС у країні наразі немає.
Не збираються переглядати свої програми розвитку ядерної енергетики й Чехія, Польща, Словаччина, Росія, Білорусь, Україна, Індія та Китай. Масове будівництво ядерних енергоблоків можемо спостерігати в Південно-Східній Азії. Зокрема, у Китаї споруджують 25 енергоблоків (в експлуатації – 13), ще 50 планують збудувати до 2050 року. В Індії експлуатують 22 енергоблоки, які виробляють 2,5% електроенергії в країні, а до 2050-го частку електроенергії, що виробляють індійські АЕС, хочуть збільшити до 25%.
Підготував
Анатолій ХЛІВНИЙ, «ІЗ»
Коментарi
-
asolole
26/03/2013 17:52
|
-
Gucci Belts
03/11/2012 4:11
There are many pleasures to being an art critic in New York. One, in my view, is definitely the late Saturday afternoon crunch
-
Coach Outlet
03/11/2012 3:38
Legitimacy was also a factor after Benjamin Harrison defeated incumbent President Grover Cleveland, the popular winner in 1888, by winning
-
Coach Wallets Outlet
10/05/2012 16:42
may be carried at any purpose desired. Girls evening out or even loved ones picnic, it
