П'ятниця, 11 грудня
Зробити стартовою
Попереднiй архiв
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Додаток
до тижневика
Рубрики Усі рубрики
Погода у Києві » Україна
Новини партнерів
Фоторепортаж
22/04/2012 13:26

Храм журби і любові

   Мандруючи павутиною тихих вуличок старого Подолу, мимоволі притишуєш крок біля будівлі, що розташована у провулку Хоревому. Тут, у будинку під номером 1, пам’ятці архітектури XX століття, де колись була розміщена пожежна каланча, двадцять років тому відкрився музей «Чорнобиль». Переступивши символічну межу між сьогоденням і минулим, потрапляємо в затишний двір музею, де нас зустрічає своєрідний дороговказ – 
скульптурна композиція «Надія на майбутнє»…

    «Прочинивши двері» до подій 26-літньої давнини, потрапляєш в обійми незвіданих почуттів. Огорнений сумом, храм пам’яті звертається до своїх відвідувачів словами: «Est dolendi modus, non est timendi. – Є межа у печалі, та немає її у тривоги», як ще одне застереження людству. Подальший шлях до місця, де вимушено зупинилося життя, перегороджує символічний шлагбаум: «Далі – небезпечна зона». Минувши його, потрапляємо на Чорнобильську дорогу. Під ногами – викорчувана яблуня. Біблійне дерево – символ життя, тут, на землі, обпеченій радіацією, символізує життя, що обірвалося. Уздовж шляху – дорожні знаки 76 міст і сіл мальовничого Полісся, яких більше немає на карті світу. Над дорогою – хоругва з церкви Іоанна Богослова, збудованої два століття тому в селі Дов­гий Ліс. Храм, понівечений радіацією, опинився в зоні відчуження. Святиню ж з нього музею передав отець Іван Голуб.
Звивиста дорога, сходинка за сходинкою, приводить до храму. Тут, у центрі залу, встановлено покров із церкви Архістратига Михаїла, що в селі Красному, тепер – мертвому. За всіма канонами під ним має бути купіль, у якій благословляють народження нової людини. Та замість неї – поліський човен, повний дитячих іграшок, – символ Ноєвого ковчега. За Біблійним переказом, дарований милістю Бога, цей «прихисток» врятував земне життя під час Всесвітнього потопу. Таким потопом більш як чверть століття тому для людства стала Чорнобильська трагедія.
Над покровом розпростерли крила два янголи, білий і чорний: добро і зло. Під крилами «Світла», наче під захистом, – фотографії діточок, народжених після катастрофи, які мимоволі стали її заручниками. Під крилами «Темряви» – знакові події історії колись могутньої держави, які опосердковано призвели до катастрофи. Це – наочна пересторога людству: ось що чекає на нього, якщо вчасно не схаменутися.

  
   Під самою стелею – символічна карта світу, на якій лампочками позначено місця розташування АЕС. Їх так багато, що аж мерехтить в очах. Стає страшно: повсюди на людей чатує небезпека. Але ж цю небезпеку для себе вони створили самі…

  
    Продовжуючи мандрівку дорогою пам’яті, опиняємось у залі, де розташована музейна «машина часу» – діорама «Чорнобильська АЕС до, під час та після аварії». 
   …Весняний день, 25 квітня. АЕС працює у звичному робочому режимі. Ніщо не наводить на думку, що вже за лічені години тут, на землі, буде пекло. 1 година 23 хвилини 40 секунд. Спалах. А потім – вир полум’я. Четвертого реактора більше немає. Замість нього – розжарене гирло ядерного вулкана. Здається, порятунку немає ніде. Виття сирен змушує душу завмирати від жаху. А потім картина різко змінюється. Знову світить сонце, а замість жерла вулкана – саркофаг, як втілення людської відваги та самопожертви.
    Гасне світло, діораму огортає темрява. Ретроспектива тих подій триває кілька хвилин. У реальному ж житті створення укриття на ЧАЕС тривало кілька місяців і коштувало здоров’я, а то й життя тисячам його будівників. 
Останній зал. Два кольори – червоний та чорний. Червоний – втілення любові, а отже, й життя. Чорний – журба. З чорно-білих фотографій на нас дивляться матері та вдови тих, хто ціною свого життя захистив людей від смерті. З кольорових – ті, хто продовжив це життя за них: діти, онуки…

Марія САЛЬНІК , «ІЗ».
Фото Олега ПЕРЕВЕРЗЄВА
 

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар
інший код

Інші статті

Інтерв’ю
Вікторія АРНАУТОВА: Ми вчимо солдатів повертатися додому здоровими…
Новини Усі новини
Фоторепортаж
Вся галерея
Листати
© 2005–2009 Тижневик МВС України « Іменем Закону »
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на imzak.org.ua
Дизайн та розробка сайту  — Студія Айкен (11.2009)