Вірус цифрового шахрайства

Хакери з’явилися не вчора. І боротьба з ними триває, мабуть, стільки ж, скільки існує мережа Інтернет. Знайти «протиотруту», яка б убезпечувала від їхніх атак на 100 відсотків, поки що не вдалося, а можливо, ніколи і не вдасться. Зловмисники безперервно вдосконалюють свої вміння, тож передбачити, який сюрприз вони піднесуть наступного разу, досить складно. Та все ж боротися з ними можна й треба, як і з будь-якими іншими порушниками закону.

Поцупити гроші на відстані
Інтернет привніс зручності не лише у життя звичайних користувачів, а й у роботу різноманітних підприємств та організацій. Через мережу проходить великий обсяг документації, для ділового листування активно використовуються електронна пошта та програми миттєвих повідомлень. Віднедавна цифровими шляхами почали переміщатися й гроші, причому, деколи немалі суми.
Раніше для переказу коштів на певний рахунок бухгалтерам доводилося спочатку чимало поморочитися з папірцями-бланками, а потім їхати до банку і оформлювати в ньому проведення платіжної операції. Нині ж достатньо мати комп’ютер з відповідним програмним забезпеченням і доступ до Інтернету. Завдяки системі «клієнт – банк» фінансові працівники різних підприємств можуть здійснювати різноманітні грошові операції, не виходячи зі свого кабінету. Так, можна підготувати платіжні доручення, автоматизувати роботу із зарплатними проектами, поповнити або зняти кошти із депозиту онлайн та здійснити чимало інших фінансових процедур.
З системою «клієнт – банк» працює більшість фінустанов, їхніми клієнтами є як пересічні громадяни і маленькі підприємства, так і великі корпорації, «жилами» яких течуть величезні кошти. Фактично, це зручний та оперативний «транспорт» для переміщення грошей. Та, на жаль, не зовсім безпечний. Канал, яким підприємства спілкуються з банками, захищений від несанкціонованого втручання, але останнім часом цей захист дедалі частіше «дірявлять» хакерські атаки. Через ці «дірки» підприємства втрачають мільйони гривень.
Хакери «інфікують» комп’ютери суб’єктів господарювання спеціальними вірусами, завдяки яким отримують доступ до всіх облікових записів, а найголовніше – можуть дистанційно керувати рахунками. Організація потрапляє під фінансове «управління» кіберзлочинця, і навіть не здогадується про це, доки не втратить величезні кошти. Проникнувши в бухгалтерський комп’ютер, хакер може ініціювати переказ коштів. Причому для банку такий запит здаватиметься цілком законним, оскільки злочинці шляхом внесення вірусу в систему викрадають не тільки відповідні форми бланків та дані, а й ключі доступу, які остаточно підтверджують легальність платіжної операції.

Лихо кордонів не визнає
Інколи починається все з того, що раптом повністю «накривається» комп’ютер у бухгалтерії. Тобто, «висне», видає чорний чи синій «екран смерті», або ж взагалі не вмикається. І поки ІТ-спеціалісти намагаються з’ясувати, що трапилось і чи можна реанімувати ПК, вірус робить свою справу: зчитує коди доступу до рахунку. Далі все відбувається за стандартною схемою: кошти переводяться на рахунки підставних осіб, після чого швиденько знімаються.
У такий спосіб у вересні минулого року в одному з обласних центрів зловмисники заволоділи 3,7 млн гривень. А в червні у столиці троє громадян України «зламали» захист одного з ТОВ і викрали 1,7 млн гривень. Злочинці створили фіктивне підприємство, на рахунок якого переводили кошти, а потім оперативно отримували їх готівкою в банку. Працівники Управління боротьби з кіберзлочинністю і торгівлею людьми МВС затримали спритників і порушили стосовно них кримінальну справу за ст. 190 (шахрайство) КК України.
Згадана проблема не є суто українською. Через такі атаки страждає більшість розвинутих країн світу, які використовують систему «клієнт – банк». Наприклад, нещодавно хакери «зламали» захист американської фірми і поцупили в неї 485 тис. доларів. Лише завдяки спільним зусиллям УБКТЛ МВС та правоохоронців США вони не встигли перевести гроші в готівку, тож їх було повернуто власникам. У 2009-му жертвою підступного вірусу – програми «троян» – стали сотні вкладників німецьких банків. Збитки тоді сягнули 300 тис. євро. А в 2007 році стався один із найрезонансніших інтернетзлочинів: хакери атакували шведський банк «Nordea». Його клієнти отримали електронні листи – начебто від адміністрації, – в яких їм рекомендували встановити спеціальну програму для захисту від спаму та інтернетатак. Близько 250 осіб встановили її, внісши таким чином у систему вірус, що збирає паролі, логіни, пін-коди та номери рахунків. З рахунків цих осіб було викрадено 1,1 млн доларів.
Та все ж в Україні такі крадіжки набули значно більшої популярності, ніж, скажімо, в Європі та Америці. Проблема в тому, що наші люди радіють «квіточкам», що їх «дарують» цифрові технології, й зовсім не думають про «ягідки», які вони зрештою піднесуть. Іншими словами, послугами Інтернету користуються, а от убезпечувати процес цього користування майже не намагаються.
Питання безпеки найбільше має хвилювати самих підприємців, власників бізнесу. У договорі з банком на обслуговування через Інтернет відповідальність фінансової структури в разі виникнення такої ситуації не прописується. Тож якщо гроші з рахунку буде втрачено, на компенсацію від банку бізнесменам розраховувати не варто. Але вимагати убезпечити себе хоч якось клієнт має повне право. Наприклад, можна зобов’язати банк висилати на мобільний SMS-повідомлення за фактом кожного платежу. Таким чином, можна контролювати рух коштів навіть сидячи вдома перед телевізором.

Подарунок для хакера
Чимало структур – справжній подарунок долі для хакерів. Про яку комп’ютерну безпеку можна говорити, коли на машині не встановлено програми антивірусу? Поширеною практикою є використання робочих комп’ютерів у приватних цілях – задля розваг. Закачуючи на них з Інтернету музику, фільми, ігри, працівник разом із усім цим нерідко закачує й віруси. Не обіцяє нічого доброго і така «невинна» операція, як перехід за інтернетпосиланнями, що надходять на електронну пошту чи через програми миттєвих повідомлень ICQ або Skype, або закачування невідомо ким надісланих файлів-вкладень. Часто при цьому на комп’ютер інсталюється програма-шкідник.
Доволі легковажно ставляться у нас і до збереження паролів. Користувач, перефразовуючи відому приказку, часто вважає, що його комп’ютер – це його фортеця. Ключі доступу та різноманітні паролі можуть бути розміщені у текстовому файлі просто на робочому столі ПК, тобто, фактично доступні для всіх. Досвідченому кіберзлочинцеві неважко витягнути їх і з браузера, куди їх деколи ховають. Коди доступу, електронні підписи – все це належить до конфіденційної інформації, яка не повинна бути відомою нікому, окрім її власника, нехай то буде друг родини, давній знайомий чи партнер по бізнесу.
Якщо ж кіберзлочинець все-таки пробрався до рахунку підприємства і поцупив з нього гроші – реагувати потрібно негайно. Вчасно помітивши втрату, можна встигнути «заморозити» кошти. Та задля цього потрібно невідкладно звернутися до Управління боротьби з кіберзлочинністю і торгівлею людьми МВС, яке займається виявленням та запобіганням злочинів, що вчиняються у сфері використання платіжних систем. Напряму контактуючи зі службами безпеки банків, працівники цієї міліцейської структури можуть швидко виявити і заблокувати рахунок злочинців. Якщо ж зволікати і дати викрадачам час для переведення грошей у готівку, то навіть викривши правопорушників, далеко не завжди вдається повернути кошти.