Моє призначення на посаду головного редактора у 2000 роцi спiвпало з розквiтом виходу у свiт регiональних мiлiцейських видань. Як правило, вони висвiтлювали дiяльнiсть правоохоронцiв на мiсцевому рiвнi i не могли скласти конкуренцiї республiканськiй газетi.

Але, як у всякiй добрiй справi не обiйшлося без фанатизму. Деякi амбiтнi керiвники обласних управлiнь знаходили кошти на випуск видань i в кольорi, i на офсетному паперi. Словом, на цьому тлi точився розвиток спекуляцiй та нездорового суперництва, чия газета краща. Менi було поставлено завдання швидко реформувати газету, щоб нiкому бiльше не кортiло ставити пiд сумнiв авторитет головного мiлiцейського видання.

Звичайно, добитись, щоб газета за короткий термiн обновилася, - задача не з нелегких. Тим паче було прийняте рiшення про перехiд на випуск повнокольорової газети бiльшим (В-3) форматом. Завдяки професiоналiзму колективу редакцiї газета на очах змiнила зовнiшнiй вигляд - стала красивою та елегантною. Все це сподобалось як керiвництву мiнiстерства, так i читачам, досить лише зважити на зростання вже в наступному роцi тиражу газети удвiчi. Вiдомо, що красива газета, як i красива жiнка, коштує дорого. Витрати на кольоровий друк перевищували фiнансовi можливостi. Потрiбно було шукати якийсь вихiд. i вiн був знайдений. Державне видавництво <Преса України> погодилось стати спiвзасновником газети, взявши на себе покриття частини полiграфiчних витрат.

Як свiдчить практика, зовнiшня форма газети тiльки на початку привертає увагу, адже читач шукає для себе корисну iнформацiю. В умовах вiдомчого видання, яке обслуговує корпоративнi iнтереси, зробити цiкаву для всього суспiльства багатогранну газету - це все одно, що створювати <партiю прогресивного прогресу в рамках законностi>. Але, здається, частково вихiд був знайдений. Його запропонувало саме життя. Редакцiю вже давно заполонили листи i запити щодо ро'снення дiючого законодавства, трактування численних пiдзаконних актiв тощо. Редколегiєю було прийнято рiшення про реєстрацiю додатку . Це видання за останнi роки набуло широкої популярностi серед населення держави. Має свою читацьку аудиторiю i, на мiй погляд, великi перспективи на майбутнє.
Але, як би там не було, сьогоднi у газети ювiлей. Пiвстолiття прожити - не поле перейти. i на цьому нелегкому шляху випадали рiзнi колiзiї. За неповнi 'ть рокiв перебування на посадi головного редактора менi особисто запа'талися декiлька моментiв, вартих згадки. Це нагорода газети за друге мiсце у всеукраїнському конкурсi <Золоте перо> на краще висвiтлення дiяльностi органiв внутрiшнiх справ. Досить вдало вiдбулося проведення широкомасштабної акцiї <Днi газети на Полтавщинi>.

Як не прикро, але є й сумнi спогади. До прикладу, ми часто практикували запрошувати до редакцiї гостей. Це були вiдомi в Українi люди: полiтики, спортсмени, артисти, художники, керiвники мiнiстерства. Остання така зустрiч вiдбувалася, здається, з питань пiдняття iмiджу мiлiцiї серед населення. На цьому зiбраннi були присутнi два заступники мiнiстра, керiвники галузевих служб, науковцi, одним словом, <повний фарш> фахiвцiв. По закiнченнi - фуршет i групове фото на па'ть. Буквально наступного дня пiсля цих заходiв я отримав депешу з господарського департаменту, де в ультимативнiй формi вимагалося звiльнити примiщення по вулицi В. Житомирська, 32, де знаходилася редакцiя. Чесно кажучи, я не повiрив, що мiнiстерство так несправедливо може вчинити iз своїм виданням. Але дуже швидко довелося переконатись, що поки редакцiя щотижневика оптимiстично описувала епохальнi подiї, ознаменованi пiдняттям iмiджу всiєї мiлiцiї, газету тихо <опустили> на брудний асфальт, бо на примiщення, яке належало МВС, хтось поклав око. Редакцiї взамiн не запропонували нiчого пристойного, а вiдпустили на всi чотири сторони, мовляв, шукайте собi притулок самi.
Хотiлося б вiрити, що нове керiвництво мiнiстерства виправить цю кричущу несправедливiсть. i тодi пiсля свого пiввiкового ювiлею редакцiя вiдновить творчi сили i ще довго та надiйно слугуватиме своєму народовi гострим словом i добрими справами.

Микола Вавiровський,
головний редактор газети (2000-2005 рр.)