1955-1956

Ще як були ми радянськими

Нашi першi читачi вже давно на пенсiї, проте, цiлком вiрогiдно, що багато хто па'тає ту примiтну подiю - адже нову газету одразу було доставлено у всi районнi та обласнi органи й пiдроздiли мiлiцiї. Вiдтодi двiчi на тиждень - щонедiлi та щочетверга - українськi правоохоронцi отримували свiжi номери <Радянського мiлiцiонера>. Тодi, 50 рокiв тому, мiлiцейська газета мала чотири сторiнки однокольорового чорного друку, iз заголовками, якi не настiльки, як ми звикли, впадали в очi.

1957-1958

Часописам не властиво старiти
1957-й був знаменним святкуванням сорокарiччя народження соцiалiстичної Вiтчизни. Для органiв внутрiшнiх справ рiк став часом реорганiзацiї управлiння МВС та управлiнь мiлiцiї в єдинi управлiння внутрiшнiх справ виконавчих комiтетiв обласних рад депутатiв трудящих, а вiддiлiв i вiддiлень у мiстах i районах - у вiддiли та вiддiлення мiлiцiї вiдповiдних мiських i районних рад депутатiв трудящих. 1958-й ознаменувався, - сповiщає <Радянський мiлiцiонер>, - новими значними для країни подiями: <Ленiнську Комунiстичну Спiлку Молодi України нагороджено орденом Ленiна, вiдбуваються вибори до Верховної Ради СРСР>.

1959-1960

Мiлiцейське життя, як на долонi

Як велике свято у життi молодої людини описується урочисте вручення першого паспорта громадянина СРСР. Мiлiцiя була безпосередньо причетною до таких подiй i дбала про їх виховну роль.
Газета тих рокiв мiстить багато критики. Критикуються як окремi працiвники, так i пiдроздiли за упущення в кадровiй i оперативнiй роботi, за нехтування стiнною пресою - адже на ту пору досить поширеною була така форма впливу, як стiнна газета.
На ту пору <Радянський мiлiцiонер> був досить-таки аскетичним виданням - жодної розважальної iлюстрацiї чи якогось ребуса, гороскопа. i ось уперше в одному з номерiв 1960 року 'вилися фотознiмки молодят, якi цiлуються, i гостей, якi чаркуються. То був репортаж про комсомольське весiлля молодшого лейтенанта мiлiцiї. Мабуть, примусив вiн серйозного читача нарештi посмiхнутися.

1961-1962

i з дармоїдами боролися, i папiр заощаджували

Органи прокуратури, мiлiцiї й суду у той час щораз називалися поряд, через кому. Вони працювали у тiснiй взаємодiї. Газета регулярно сповiщала про спiльнi, мiжвiдомчi наради.
Характерно, що на шпальтах <Радянського мiлiцiонера> друкувалися здебiльшого портрети рядових правоохоронцiв, i в публiкацiях теж йшлося майже виключно про них. Доводиться перечитувати багато номерiв, аби вiдшукати нарештi прiзвище тогочасного мiнiстра - iвана Головченка.
Газета була насичена iнформацiєю. Постiйно велась рубрика <Вчись розкривати злочини>, у публiкацiях якої докладно розписувалися дiї оперативникiв пiд час розкриття конкретних правопорушень. Остання, четверта сторiнка, розважала читача фейлетоном або сатиричною добiркою, де писалося все <правильно, вiд серця <Мiлiцейського перця>.

1963-1964

Вельми цiкавою є скромна iнформацiя, надрукована пiд заголовком <Народний суд порушив клопотання>. <За мужнiсть i вiдвагу, виявленi пiд час виконання службових обо'зкiв, народний суд порушив клопотання про заохочення державтоiнспекторiв В.Осташевського i Ю.Орлика>. Таку ухвалу прийняв суд мiста Луцька, коли розглядав справу щодо шофера, який керував автомобiлем, будучи 'ним. Державтоiнспектори виявили справжнiй героїзм, зупиняючи машину, що мчала на великiй швидкостi. Проте вражаючим є такий факт: пiд час розгляду кримiнальної справи судом порушено клопотання про заохочення мiлiцiонерiв! Такого за роки незалежностi ще не було.

1965-1966

Трохи наївно, але правдиво

Спiвпраця населення та мiлiцiї. Ця тема за всiх часiв була актуальною. Але, правду казати, навiть з кiлькостi публiкацiй щодо цього питання можна було судити про масовiсть такої практики у шiстдесятi. Невже настiльки кардинально змiнилися уявлення про обо'зок громадянина з того часу? Ось лише один приклад, замiтка пiд назвою <Касир не розгубилась>: <...Старший бiлетний касир станцiї Ново-Олексiївка Марiя Логвинiвна Матеша запiдозрила особу, яка попросила продати їй квиток на поїзд, у причетностi до особливо небезпечного злочину>. Пiд слушним приводом касир зателефонувала до лiнiйного пункту мiлiцiї, а сама завела розмову з жiнкою, намагаючись затримати ту якнайдовше бiля вiконця каси. <Ось, нарештi, наряд мiлiцiї. Невiдому запросили в лiнпункт. Наказом мiнiстра охорони громадського порядку УРСР за iнiцiативу i кмiтливiсть старший бiлетний касир станцiї Ново-Олексiївка Марiя Логвинiвна Матеша нагороджена iменним годинником>.

1967-1968

Слова тодi не знали...

Навряд чи у далекi нинi 60-тi роки хтось мiг розтлумачити, що таке <полiпшення iмiджу працiвника мiлiцiї>. А тим часом рядовi правоохоронцi, навiть не здогадуючись про саме iснування такого поняття, своєю роботою на мiсцях працювали на цей самий iмiдж.
<Мiцна опора на громадськiсть> - так називалася публiкацiя, присвячена роботi щодо залучення трудящих до боротьби за зразковий порядок на автотранспортi. Громадськi iнспектори у 60-тi, нема сумнiву, були справжнiми помiчниками держiнспекторiв, на вiдмiну вiд нинiшнiх, якi у <добровiльнi помiчники> йдуть переважно заради <корочки>.
Одним iз видiв заохочень передовикiв у тi роки було вручення значкiв <Ударник комунiстичної працi>. Хiба мiг хто уявити тодi, що колись цi вiдзнаки з профiлем вождя на червоному прапорi не становитимуть нiякої цiнностi, навiть для колекцiонерiв?..

1969-1970

<Трудящi кажуть: <Спасибi>

Людина на своєму мiсцi - так можна коротко сказати про героя однiєї публiкацiї тих часiв. <Як сумлiнного i здiбного працiвника Петра iвановича Мельяновського пiдвищили по службi. Та працювати на новiй посадi йому довелося недовго. Вiн знову став дiльничним Дзержинського рiйвiддiлу мiлiцiї м.Кривого Рога. Але на пониження Петро iванович пiшов за власним бажанням. Зробити це змусив лист вiд жителiв дiльницi, на якiй вiн працював. Люди висловлювали невдоволення тим, що вiд них забрали їх дiльничного. <Просимо повернути Петра iвановича назад>, - говорилося в листi. <Якщо трудящi виявляють менi таке довi', вiдмовлятись не можна>, - вирiшив молодший лейтенант...>

1971-1972

Перша шпальта не була парадною...

<Все, що у нас є сьогоднi i чого ми до'мося завтра, залежить вiд нас самих, вiд умiння кожної радянської людини працювати творчо, вiд високої свiдомостi, професiйної пiдготовки, почуття вiдповiдальностi i дисциплiни> (iз Звернення ЦК КПРС до партiї та радянського народу). Важко не погодитися з цими словами. Взагалi людський фактор був важливою складовою успiху в дiяльностi органiв внутрiшнiх справ тих часiв. Дуже популярним було наставництво. Воно, до речi, не сприймалося працiвниками зi стажем як навантаження - за доброю традицiєю старшi завжди опiкувалися молодшими, навчаючи таємниць майстерностi.

1973-1974

У колi турбот

<...Мiкроскопiчно тонкий промiнь лазера шар за шаром зондує поперечний зрiз емалi, яка вiдкололася вiд крила автомобiля. Одержанi спектрограми разом з iншими методами допомагають створити iндивiдуальний <паспорт>, за яким можна судити про приналежнiсть осколка тiй або iншiй машинi...> Це - уривочок з матерiалу <Знатоки> у всеозброєннi науки>, присвяченого досягненням експертизи. А от фотографiя i кiлька рядочкiв пояснювального тексту до неї, розмiщенi пiд рубрикою <За безпеку руху>: <У ДАi УВС Донецького мiськвиконкому для складання iспитiв на право водити автомобiль застосували автоматичний комплекс <Вятка-2>. У спецiально обладнаному класi одночасно перевiряють знання двох десяткiв чоловiк. Досконала апаратура дає можливiсть у 20 разiв скоротити час опитування осiб, що складають екзамени>. Як далеко цiй <досконалiй апаратурi> до ком'терних класiв початку XXI столiття!

1975-1976
Коли ми час вимiрювали 'тирiчками...

Рiдко хто вже згадував хрущовське безхлi', безпросвiтну нестачу товарiв першої необхiдностi, хоча щасливi будiвники комунiзму продовжували роками вiдмiчатися в списках на меблевi гарнiтури, з ночi займати чергу за шпалерами чи килимами. Автомобiль чи будь-яка шмотка залишались для бiльшостi радянських людей далекою i нездiйсненною мрiєю. Втiм, такi й подiбнi прояви всiляко засуджувалися офiцiйною пропагандою, таврувалися як шкiдливi iдеологiчнi збочення. Бiльшiсть матерiалiв <крутилася> навколо закликiв партiї <гiдно зустрiти>. i у вiдповiдь на невтомну її турботу про добробут радянських людей широкi народнi маси не залишалися в боргу. <Особовий склад вiддiлу позавiдомчої охорони при Києво-Святошинському РВВС iз великим пiднесенням прийняв пiдвищенi соцiалiстичнi зобо'зання на 1976 рiк - рiк, що передував 60-рiччю Великого Жовтня>.


1977-1978

i  вихiд  було знайдено

Ми чомусь щиро переконанi, що наша колишня неозора країна пережила всього одну-єдину антиалкогольну кампанiю - горбачовську, ясна рiч. Не поспiшайте iз висновками. Виявляється, за не таку вже й довгу iсторiю iснування Країни Рад їх проводилося кiлька. Чергова проходила в передювiлейних, 1976-1977 роках. У тi вже далекi часи основний стратегiчний удар по цьому <дрiмучому пережитку капiталiзму> повиннi були завдати мiлiцiя i її спецiалiзованi пiдроздiли - медвитверезники, зокрема. Однак, судячи iз газетних публiкацiй (в основному критичних), вартовi правопорядку особливої iнiцiативи не проявили.
1977 рiк в багатьох вiдношеннях був особливим в iсторiї Країни Рад i в життi радянського народу. Це був рiк 60-рiчного ювiлею Радянської держави, вiдповiдно 60-рiччя ровесницi Жовтня - радянської мiлiцiї, рiк виборiв до Верховної Ради СРСР, рiк обрання Генерального секретаря ЦК КПРС товариша Леонiда iллiча Брежнєва ще й Головою Президiї Верховної Ради СРСР, врештi, рiк прийняття нової Конституцiї СРСР.

1979-1980

Позмагаймося, товаришу начальнику!

60-рiччя мiлiцiї Радянської України газета вiдзначила досить-таки серйозно. Святковий номер <РМ> вiд 9 лютого вперше за iсторiю iснування газети вийшов у двох кольорах Найголовнiшою суспiльно-полiтичною подiєю в життi правоохоронцiв України стало <Звернення колегiї МВС СРСР до особового складу органiв i установ внутрiшнiх справ <Про розвиток соцiалiстичного змагання у 1979 роцi>. А от критичних матерiалiв не було, за що редакцiя неодноразово пiддавалася жорсткiй критицi парткому МВС i Управлiння з полiтико-виховної роботи.

1981-1982

Початок 80-х: прощавайте, iлюзiї!

1981 рiк. Читаємо в газетi слова самого Леонiда iллiча. Виявляється, в економiцi у нас пишним цвiтом квiтне застiй, стиль роботи керiвництва народним господарством, суспiльними процесами в країнi безпринципний, скрiзь марнотратство i рутина.
1982 рiк. Смерть Л.i.Брежнєва. Вже на другий день на першiй сторiнцi <РМ> 'вилося фото Ю.В.Андропова - нового радянського лiдера i вiдповiдне рiшення Полiтбюро ЦК КПРС. Партiя та її ленiнське Полiтбюро рiшуче, говорилося в цьому документi, викорiнюватимуть допущенi негативнi процеси в усiх сферах життя, сповненi рiшимостi дати вiдсiч мiжнароднiй реакцiї, покласти край безвiдповiдальностi й розхлябаностi.
Конкретнi рiшення не забарилися. Невдовзi свiт побачила горезвiсна андроповська постанова про посилення трудової дисциплiни.
Ця кампанiя боротьби з безвiдповiдальнiстю вмерла, як i багато подiбних, природною смертю. Чергове <закручування гайок> закiнчилося нiчим.

1983-1984

Невикористаний шанс

При приходi до влади Юрiя Андропова у значної частини наших колишнiх спiввiтчизникiв виникла надiя, що, нарештi, з лiдером нам поталанило, що 'вилася залiзна рука, яка швидко наведе лад у нашому занедбаному будинку.
Однак <залiзна рука> виявилася слабкою в буквальному розумiннi цього слова. Новий Генсек i, вiдповiдно, Голова Президiї Верховної Ради був тяжкохворим. До того, хоч якихось помiркованих реформ вiн навiть не намагався провести. Все звелося до посилення дисциплiни i вiдповiдальностi.
За правлiння Андропова рiзко загострилася мiжнародна обстановка. Важкий вiдбиток на зовнiшньо-полiтичний авторитет СРСР накладала вiйна в Афганiстанi. Цi фактори дуже негативно позначалися на станi економiки. Вiйськовi витрати фактично пожирали державний бюджет. Ставало зрозумiлим, що гонка озброєнь розорить країну, адже СРСР не може змагатися iз усiм капiталiстичним свiтом, який до того ж з кожним роком ставав усе сильнiшим.
Помер Юрiй Андропов через два роки пiсля приходу до влади. Замiна його на посадi немiчним Костянтином Черненком ще бiльше загострила ситуацiю. Песимiзм i безнадiя охопили бiльшiсть радянського народу. Практично нiхто вже не вiрив в iдеологiчну комунiстичну абракадабру.

1985-1986

Перебудова народилася у квiтнi

1985 рiк аж нiяк не асоцiюється з монотоннiстю в роботi. Горбачов, перебудова. Цi два слова з обранням нового генсека Компартiї стали невiддiльними. Квiтневий пленум ЦК КПРС став тим рубежем, вiд якого почалася епоха перемiн. Людина з чаркою була названа чи не головним ворогом суспiльства, а той, хто наливає в неї, - i поготiв! Тож святкували весiлля, розливаючи горiлку з чайникiв, бо ж мода на оголошений партiєю сухий закон пiд час масових заходiв нiяк не хотiла приживатися серед людей.
Звичний ритм роботи мiлiцiонерiв з охорони громадського порядку було порушено 26 квiтня 1986 року. Аварiя на Чорнобильськiй АЕС змiнила долi багатьох людей...

1987-1988

i з дармоїдством боролися, i з нетрудовими доходами

<На бойовому посту> - так називалася газетна стаття, написана генерал-майором внутрiшньої служби Ф.Десятниковим, тодi начальником УПО МВС УРСР. Вона присвячувалася 70-рiччю пожежної охорони. i звiсно ж, у ювiлейнiй статтi згадали теплим словом тих <28 бiйцiв першого ешелону, якi загасили пожежу на Чорнобильськiй АЕС>. <Уряд високо оцiнив роботу пожежникiв, трьом з них: Леонiду Телятникову, а також посмертно Володимиру Правику та Вiктору Кибенку присвоєно звання Героя Радянського Союзу>, - гiркi рядки iсторiї, значення яких з роками лише набирає ваги.
Ще один 70-рiчний ювiлей святкувався того року - радянського карного розшуку. Чiльне мiсце в цьому жовтневому номерi 1988 року вiдводилося простим операм, якi щодня несуть нелегку службу там, <де коефiцiєнт ризику досить високий>.

1989-1990

<Розiбратися> з газетою не встигли...

Газету очолює представник нової генерацiї - Володимир Дехтяренко.
1990 рiк. 22 сiчня в ознаменування Дня соборностi України простягнувся живий ланцюжок вiд iвано-Франкiвська, через Львiв, до Києва. На майданi перед святою Софiєю вiдбувся мiтинг. Працiвники редакцiї були, ясна рiч, там, на майданi. <Пишiть!> - сказав редактор. Наступного дня в редакцiї лежала газета, на видному мiсцi другої шпальти якої стояв матерiал про названу вище подiю. Через годину пролунав дзвiнок: <Де Дехтяренко? - запитав грiзний голос. - Що? Немає? Тодi автора цього пасквiля до мене!..>
Пiд час <вiдвертої> розмови iз журналiстом головний iдеолог МВС пообiцяв розiбратися з редакцiєю i вiдповiдно з автором крамольного матерiалу, з усiма випливаючими з цього наслiдками. Однак <розiбратися> з редакцiєю полiтуправлiння не встигло, бо в Москвi було прийнято рiшення про деполiтизацiю силових структур.

1991-1992

Новий  вiдлiк iсторiї  України

Незалежнiсть стала щедрим подарунком долi для українцiв. i все завдячуючи ГКЧП (переклад абревiатури українською буде малозрозумiлим). 24 серпня ми стали вiльними вiд тягара обо'зкiв проживання в <дружнiй родинi>. Втiм, попри важливiсть iсторичних подiй, життя йшло своїм плином. Суцiльнi черги в магазинах. Торгiвля з-пiд поли замiнена торгiвлею з-пiд прилавка. Про все це пише
Ну а матерiал пiд рубрикою <До роздумiв> став пророчим багато в чому, можливо, саме через те, що не змусив замислитися як слiд i кого слiд. <Пiд час приватизацiї даремно не метушiться! Можливо, все буде вкрадено до нас>. Слово <прихватизацiя> народ придумав трохи пiзнiше...
10 грудня 1992 року вперше святкується День української мiлiцiї. <Вiрю, що спiльними зусиллями поборемо сьогоднiшнi труднощi>, - такi слова звучали у зверненнi до мiлiцiонерiв тодiшнього Президента України Леонiда Кравчука.

1993-1994

Карбованцево-купоннi мiльйонери

Рядовий мiлiцiонер навiть мiльйонером незабаром стане. Щоправда, карбованцево-купонним, як i мiльйони iнших його спiвгромадян. i так само, як i вони, по кiлька мiсяцiв не отримуватиме зарплатню...
Варто, мабуть, нагадати, що тираж в 1993-му сягав понад 75 тисяч.
З 1994 року газета виходить лише українською мовою. Однак це не лише не вплинуло на передплату, навпаки - кiлькiсть читачiв зросла.
Пiсля виборiв 27 березня розпочав свою роботу так очiкуваний народом обраний парламент України.

1995-1996

Чи буває добро переможеним?

Мiлiцейський часопис звертається до теми iз низького рiвня професiоналiзму. Мова про <непродуктивнi втрати> особового складу. iнерцiя мислення працiвникiв мiлiцiї у багатьох випадках призводить до iнерцiї дiй при зiткненнi зi злочинцями. Недооцiнка реальностi небезпеки обертається пораненням або смертю. А переконати чи примусити керiвникiв ОВС забезпечити обо'зковий виїзд опергруп iз належними засобами самозахисту (бронежилети, каски тощо) не завжди вдається. Щороку пiд час виконання обо'зкiв гине 60-80 працiвникiв мiлiцiї. Скiльки серед них <непродуктивних втрат>, не знає нiхто...

1997-1998
<Реформа> - слово, без якого нам не жити?

1996 року Кабмiн своєю постановою затверджує Концепцiю реформування органiв внутрiшнiх справ. А вже 1998-го МВС пiдбиває першi пiдсумки її реалiзацiї. Основний висновок: час пiдтвердив вiрнiсть курсу. Кримiнальний обвал припинено, оперативну обстановку взято пiд контроль, вiдбувається поступове зниження рiвня злочинностi. Що зроблено i над чим працює МВС на виконання Концепцiї?
Затверджено нову, бiльш досконалу органiзацiйно-штатну структуру. Реформуються Внутрiшнi вiйська та ДСО. З органiв звiльнено бiльше 23 тисяч працiвникiв, якi безвiдповiдально ставилися до виконання своїх обо'зкiв. Вперше проведено 14 великомасштабних оперативно-профiлактичних вiдпрацювань регiонiв держави, що стабiлiзувало кримiногенну ситуацiю.

1999-2000

Вiд нової форми - до нового змiсту

Наприкiнцi 1999-го сталася подiя, яку на своїх шпальтах (та хiба тiльки вона?) визнає найвизначнiшою подiєю року: в Нацiональному палацi <Україна> (через конфлiкт з опозицiєю не у примiщеннi Верховної Ради) здiйснюється обряд iнавгурацiї Президента України Леонiда Кучми.
У липнi 2000-го вiдбулася змiна формату нашої газети, вона почала виходити на восьми повнокольорових великих шпальтах замiсть 16-ти чорно-бiлих i меншого формату. Змiнилася також її назва - залишилася назвою юридичною, а нова - <Богомольця, 10> (адреса МВС України), призначалася, так би мовити, для широкого загалу.
У цей же час Мiнiстерство внутрiшнiх справ представило громадi новi зразки форменого мiлiцейського одягу.

2001-2002

Правда виняткiв не терпить

держбюджет-2001 <призупинив> надання державою своїм правоохоронцям гарантованих законами соцiальних гарантiй. Всупереч Конституцiї, мiж iншим.
До головних суспiльно-полiтичних подiй 2001 року, мабуть, слiд вiднести перше в таких значних масштабах силове протистояння правоохоронцiв з опозицiєю до влади. Вiдбулося воно 9 березня пiд час покладання квiтiв до па'тника Тарасовi Шевченку, а потiм - бiля Адмiнiстрацiї Президента.

2003-2004

Велике бачиться на вiдстанi

Першочергова увага в цi роки справедливо надається службi з <теплою домашньою назвою> - ДiМ. Мiлiцiонери починають одержувати бiльшу платню!!!
Проте газета в наступному номерi повiдомляє: в системi МВС одягнений лише кожен десятий працiвник, взутий - кожний двадцятий, вогнева здатнiсть мiлiцiонера еквiвалентна чотирьом набоям, 90 вiдсоткiв обладнання з'зку морально й технiчно застарiле...
Головна подiя року - звичайно ж, Майдан. В тому, що свiт визнав помаранчеву революцiю революцiєю народної гiдностi, що шалене напруження не вихлюпнулося на вулицi столицi рiками кровi, що, нарештi, багатостраждальна Батькiвщина наша одержала (вiрнiше - завоювала) ще один iсторичний шанс, є i заслуга мiлiцiї також