Дощ лив понад добу і не збирався вщухати, як не вщухає вдячна пам’ять людська про загиблих у боях за Вітчизну. Шляхом, що рясно поливався з неба, приїхали зі столиці посланці МВС і СБУ у Переяслав-Хмельницький край, аби вклонитися братським могилам полеглих тут у смертельній битві з гітлерівцями у вересні 1941 року.

То була традиційна поїздка до святих для нас місць, яку не в змозі відмінити ніяка негода. Сумна мелодія «Степом, степом…», залпи військових салютів і Гімн України неодноразово лунали у просторі над братськими могилами, де спочивають вічним сном 120 спалених живцем у скирті поранених бійців — працівників НКВС, які відмовилися здатися фашистам, та понад 200 вбитих під час оборони сіл Харківці і Дем’янівка.

Вперше лягли вінки й червоні гвоздики від посланців правоохоронних органів і на мокрі плити нового пам’ятника, що здійнявся при дорозі за околицею. Як встановили слідопити, на цьому місці, перед фасадом сільської школи, що колись тут стояла, у далекому 1941-му боєць Богославець до останнього подиху відстрілювався від загарбників з кулемета.

Скільки років минуло, а забуття немає, і тому відкриваються все нові й нові імена героїв.

Тамара ЧЕПЕЛЬСЬКА, «ІЗ». Фото Олега СУПРУНА.