Кожне друковане видання має свого читача. Причому, основне завдання газети - намагатися постiйно пiдтримувати з ним активний зв'язок. Хтось робить це будь-якими методами: друкуванням компромату, нездiйсненними обiцянками, рекламними пропозицiями тощо. Словом, кожне ЗМІ обирає для цього свiй шлях.
Попри всi примхи природи, весну не зупинити нiякими «складними погоднiми умовами». І хоча за вiкном зима щедро розсипала снiг, у конференц-залi Мiнiстерства внутрiшнiх справ - напрочуд тепла та привiтна атмосфера, адже жiночi усмiхненi обличчя пiдтримують неабияку енергетику добра! «Щастя, що жiнка завжди в формi!» - цей комплiмент народного артиста Леся Заднiпровського лаконiчно зiбрав у собi всi побажання чоловiкiв, яким доводиться працювати плiч-о-плiч зi «слабкими», але такими сильними прекрасними «половинками» людства.
Прекрасна половина колективу приймала поздоровлення вiд проректора КЮІ Василя Дзюби, його заступника Анатолiя Стороженка та керiвникiв Дарницької РДА столицi. До вiтань було додано грошовi премiї, Почеснi грамоти та цiннi подарунки.
Десять рокiв тому жiнок-мiлiцiонерiв, а тим бiльше - працiвникiв карного розшуку, серед особового складу столичної мiлiцiї можна було перерахувати на пальцях. Сьогоднi ж вони працюють практично в усiх службах. Про одну з представниць слабкої статi - сьогоднiшня наша розповiдь.
...Юнак несмiло переступав з ноги на ногу, врештi-решт почав розповiдати, що хоче одружуватися, а дiвчина поставила умову помiняти прiзвище. Марiя Володимирiвна терпляче пояснила, що майбутнiй дружинi не обов'язково пiсля шлюбу брати прiзвище чоловiка: може залишатися на своєму.
В її очах з'являється особливий блиск, коли говорить про своє захоплення. Єдине на все життя. Це - конi, норовливi, грацiйнi, незалежнi i водночас щирi в дружбi. А коли улюблене хобi вдалося поєднати з роботою - Наталя була безмежно щасливою. Та, мабуть, просто не годиться iнакше почуватися людинi, у якої таке доброзичливе i промовисте прiзвище - Щасливець.
У тому, що донька армiйського офiцера Раїса Мала покохала вiйськового, теж офiцера, Вiталiя Ястребу, нiчого дивного немає. Знаком долi можна назвати мiсце їхньої зустрiчi. Адже вона сiмейним корiнням походить iз Черкас. А вiн народився теж, можна сказати, неподалiк - у селi Лохвицького району на Полтавщинi. Та перетнулися раз i назавжди їхнi долi в далекому Абаканi, у Хакасiї, за багато сотень кiлометрiв звiдси.
Коли випадково зустрiчала цю жiнку у мiнiстерському коридорi чи робочому кабiнетi, не будучи з нею знайомою, не вiдаючи у якому вона працює управлiннi, на якiй посадi, завжди нишком милувалась її незрiвнянною вродою, особливо очима - великими, яскраво-карими. Мабуть, саме через них її всi в мiнiстерствi впiзнають. Минають роки, а вони, цi очi чарiвнi, - от диво - не тьмянiють, не втрачають своєї принадностi, навпаки - стають ще виразнiшими, як i колись, викликаючи захоплення.
Правоохоронцi: Чого тiльки немає в їхнiй роботi?! Допити, безсоннi ночi, схолола кава, постiйнi наради... Професiя мiлiцiонера непередбачувана. Можливо, сьогоднi i вдасться вiдпочити, а, може, й нi. Тiльки-но заплющиш очi, навалиться сон, аж раптом здригнеться телефон i - прощавай до завтра спокiй.
Така вже в них робота - нервова й ризикована. Захищати правопорядок, бути вiдповiдальним, бути мiлiцiонером. Це непросто.
...У приймальник-розподiльник для неповнолiтнiх столичного ГУМВС Лариса Вiталiївна Зуб прийшла в 1999 роцi. Працювала вихователем, психологом, згодом - старшим психологом. На посадi начальника - з минулої осенi. Шiсть рокiв - як один день: запам'яталися в усiх подробицях. Скажете, такого не буває? Буває - коли людина не вiдсиджує на робочому мiсцi, а вiддає всю душу роботi, перетворюючи її на сенс життя.
Не мiсце прикрашає людину, а людина мiсце. Це так само вiрно, як i те, що вона його не прикрашає - у тому випадку, коли: а) у неї iншi стратегiчнi погляди на творчу самореалiзацiю i в цю систему прiоритетiв моральнi категорiї якось не вкладаються; б) саме мiсце вiдкриває широкi перспективи для агресивного меркантилiзму, що iгнорує закон. Власне, мiсць таких багато, оскiльки будь-яка сфера чиновницького контролю, де можна сказати «так» або «нi», є потенцiйним джерелом хабарiв.
У святковому номерi 2003 року газета розповiла читачам про звичайну, середньостатистичну молоду сiм'я мiлiцiонерiв, у якiй i вона, i вiн працювали у територiальному вiддiлi мiлiцiї-1 Деснянського РУ ГУ МВС у м.Києвi слiдчими. Вiкторiя Давиденко-Лiсогубенко i Сергiй Лiсогубенко, крiм того, що були подружжям, шлюбний союз якого надiйно змiцнював маленький син Іллюша, а також колегами, ще й, вочевидь, роздiляли думки одне одного. Кохання i дружба свого часу привели їх до шлюбу й незабаром стали у пригодi в нелегкiй службi.
Кожному часу - свої конi, яких треба на скаку зупиняти, i свої хати палаючi. І кожен час обов'язково знаходить тих жiнок, чиїх душевних сил вистачає, щоб рятувати ближнього. Природа, здається, у такi пiковi, кризовi для великих груп людей моменти додатково, в «режимi форсажу» вмикає захисну функцiю материнства, свого роду генератор самозбереження, яка врештi й не дає внутрiшньосоцiальним процесам перетнути межу, за якою стрiмко й неконтрольовано починається руйнацiя основ життя.
«На жаль, немає розстрiльної статтi. Такi, як я - хворi, ненормальнi люди, будуть убивати й грабувати:» - так говорить сьогоднi 38-рiчний майстер-плиточник iз Донецька, обвинувачуваний в убивствi пенсiонерки. Вiн - гравець. І з його твердженням, що серйозно хворий, складно не погодитися. Ще в 1980 роцi патологiчна залежнiсть вiд азартних iгор була класифiкована Американською психiатричною асоцiацiєю як хвороба й включена до спискiв захворювань. Сьогоднi iгроманiя - гемблiнг (вiд англ. to gamble) або лудоманiя (вiд лат. ludus) - внесена до списку Всесвiтньої органiзацiї охорони здоров'я як психiчне захворювання.
У поштовiй скриньцi серед безлiчi рекламних буклетiв, новостворених партiйних газет, рахункiв на оплату послуг знаходжу листа. Зi святом мене вiтає партiя! Наша, українська, а не якийсь там «руський блок», який надсилав послання напередоднi минулих президентських виборiв. От лише лист викликав тi ж самi запитання: ну звiдки партiйцi дiзналися, що за такою-то адресою живу саме я? До того ж, замiсть власних координат вiдправники чомусь вказали лише номер абонентської скриньки: невже боялися напливу бажаючих потиснути руку з вдячнiстю за привiтання?!
Для акторки театру та кiно Олени Яковлевої цей березень - мiсяць особливий. Окрiм загального жiночого свята, 5 березня Олена вiдсвяткувала ювiлей. Скiльки їй виповнюється? Та яка рiзниця, бо вона ж - справжня жiнка, а це означає, що роки не мають над нею влади. А от Його Величнiсть Випадок - має над акторкою не тiльки владу, але й «пильно стежить» за тим, щоб все в її життi було гаразд.
Що й казати, чомусь вважається недоречним виносити на публiчне обговорення деякi проблеми суспiльного життя: мовляв, цим ми лише «даємо свiтло» їх безперешкодному поступу на теренах нашої благословенної землi, тодi як завданням громадських i державних iнституцiй є боротьба з негативними явищами, що плямують сучасну дiйснiсть, нацiлену на досягнення високих гуманiстичних принципiв i демократичних свобод.
Лише на основi виявлених злочинiв i пiдозрiлих операцiй об'єм нелегальних коштiв, якi щорiчно «вiдмиваються» кримiнальниками чи викрадаються у власникiв електронних гаманцiв, оцiнюють у 500 млрд. доларiв.
Нинi махiнатори не човгають ногами пiд ресторанними столами, шукаючи дипломат з мiльйоном, а вмикають персональний ноутбук i натискають потрiбнi кнопки. Граючись, вони оперують вже мiльярдами - причому без зайвих свiдкi
Мамо, мамо, ну давай татковi зробимо сюрприз, - Оленка ледь не чiплялася мамi на руку, аби зупинити її. І для чого давати телеграму батьковi, повiдомляти коли вони повернуться вiд бабусi, якщо вiн, вiчно зайнятий на роботi, все одно не буде їх зустрiчати? А так би татко прочинив увечерi дверi, а вони йому: «Привiт!!!» От радостi було б! - Мамусю, може, все-таки здивуємо татка?
50 рокiв 
Передплата «ІЗ»
