На варті українського Сибіру

Невеличке містечко Охтирка, що розташоване на півдні Сумщини за годину їзди від українсько-російського кордону, по праву можна назвати вітчизняною нафтовою столицею, адже тут добувається чи не половина усього «чорного золота» країни. Крім того, райцентр відомий своїми газовими родовищами та старовинною архітектурою. Чому місцеві мешканці більше не хочуть розкрадати природних багатств краю та яким чином вдалося припинити моду серед «мажорів» на «побиття ментів», нам розповів начальник Охтирського міськрайвідділу ГУМВС області Андрій Ваянов.

«Мажорів» приструнили

З першого погляду цей затишний куточок Сумщини навряд чи можна назвати українським Сибіром та «господарем» понад 10 потужних промислових підприємств – здається, звичайне провінційне містечко. Єдине, що вражає відразу, – велика кількість, як для райцентру з 50 тисячами жителів, церков та соборів ХVIII-ХІХ сторіччя. Між двох культових красенів якраз і примостилася невеличка будівля приємного персикового кольору – міськвідділ міліції з обслуговування м. Охтирки та району. Й хоча їй самій вже понад сто років і за її цегляним фасадом «приховуються» дубові колоди, керівництво цього підрозділу доклало усіх зусиль, аби ззовні міськвідділ «тримав марку». Навіть повикорчовували 40-50-літні аварійні дерева, замість яких тут нині красуються молоді стрункі сосонки. А у теплі пори року тамтешнім працівникам допомагає налаштовуватися на роботу п’янкий аромат красунь-троянд…

За словами місцевих міліціонерів, таке «європеїзоване обличчя» підрозділ отримав лише кілька місяців тому – після призначення на посаду начальника МВ Андрія Ваянова. Втім, зовнішній вигляд будівлі – лише дещиця тих змін, які приніс із собою новий очільник. Завдяки своєму професіоналізму та авторитарному стилю керівництва він за досить короткий час зміг навести лад не лише у підпорядкованому органі, а й у районі загалом. Як зазначає сам Андрій Олександрович, якщо раніше тут до міліції ставилися, м’яко кажучи, негативно, то тепер місцевий люд її якщо не поважає, то вже точно побоюється.

«Коли я тільки-но прийшов на нову посаду, мені розповіли одну цікаву історію,– зазначає він. – Десь за рік до мого призначення затримали одного хулігана із місцевої «золотої молоді», котрий ударив міліціонера під час виконання службових обов’язків. Тоді суд призначив йому покарання – 51 гривню штрафу. Відтак він постійно жартував серед своїх друзів, мовляв, хочеш «зацідити менту» – заплати 51 гривню. Мене ця оповідь трохи «підбадьорила» і я сказав, що за мого керівництва такого ніколи не буде. І зараз навіть якщо й бувають такі прояви з боку громадян, то, як мінімум, вони отримують 15 діб арешту, як максимум, – стосовно них порушуються кримінальні справи. Тим паче, що мені одразу вдалося знайти спільну мову з прокуратурою і судами. Як наслідок – народ став дисциплінованішим».

У цивільному – до нічних клубів

Порівняно з минулим роком у районі значно зменшився рівень вуличної злочинності, цього вдалося досягти завдяки правильній організації та суворому контролю за діяльністю патрульної служби. На рахунку її працівників десятки розкритих злочинів, зокрема, по гарячих слідах. І полковник міліції Ваянов переконаний: його підлеглі ніколи не пройдуть повз чужу біду. Тим паче, що він і сам нерідко об’їжджає вулиці у вечірні та нічні години, перевіряє «гарячі точки» й навіть затримує дрібних хуліганів. Тож можна впевнено сказати: вулицями Охтирки тепер ходити не страшно. Це міліціонери вкотре довели під час охорони громадського порядку на концерті, подивитися який до місцевого стадіону прийшло понад 11 тисяч глядачів. Завдяки їхнім чітким та злагодженим діям жодного грубого порушення у ході масового заходу зафіксовано не було.

Та й загалом Андрій Олександрович наголошує: за понад 20 літ оперативної роботи він неодноразово мав нагоду переконатися, що злочин легше попередити, ніж потім його розкривати. Тому, як керівник, основний наголос робить на профілактиці правопорушень, зокрема, серед таких категорій осіб, як колишні засуджені, «важкі» підлітки, наркозалежні тощо. До речі, стосовно останніх правоохоронці відходять від практики документування рядових любителів «кайфу» й зосереджують свою увагу на наркозбувальниках, утримувачах наркопритонів, а також тих особах, котрі втягують молодь у тенета «дурману». Тому, за словами очільника міліції району, нині «торговцям смертю» незатишно у їхньому краю, та й важкі наркотики особливою популярністю серед охтирців не користуються. Каже, навіть кілька разів, переодягнувшись у цивільне, разом із колегами навідувалися до нічних клубів – і не знайшли там жодного відпочивальника «під кайфом».

Замість нафти крадуть худобу

Утім у цьому районі, до якого переважно входять невеличкі села, у правоохоронців інший головний біль – крадіжки особистого майна громадян, домашньої худоби, птиці. На щастя, місцевим вартовим порядку вдається майже на 90 відсотків розкривати такі злочини. Приміром, кілька місяців тому почастішали крадіжки із кіосків та магазинів. Любителі чужого добра брали лише кошти та картки поповнення мобільних рахунків. Завдяки яким їх, до речі, і вдалося вирахувати сищикам. Зухвалими крадіями виявилися двійко місцевих юнаків.

Інший характерний для цієї місцевості злочин скоївся у селі Чупахівка, де у бабусі, котра вже 4 роки не ходить, з подвір’я поцупили 34 кілограми металобрухту, лопати, вила та металеву духовку пічного опалення. Лише кілька годин знадобилося правоохоронцям, аби знайти та затримати крадія – місцевого жебрака. Здавши усе «добро» у пункт приймання металобрухту, виручені гроші він витратив на харчі та горілку.

Крім того, нещодавно охтирським оперативникам вдалося «накрити» підпільний зал гральних автоматів, котрий діяв у невеличкому приміщенні в центрі міста. Вікна в ньому були повністю зафарбовані, а над входом висіла вивіска про продаж побутової техніки та взуття. Насправді ж, усередині було 7 діючих гральних автоматів.

У той же час така, задавалося б, наболіла для регіону проблема, як розкрадання природних ресурсів, відійшла на другий план. Адже, за словами Андрія Ваянова, нині «прокачка» нафти і газу відбувається у спеціально визначені години, так звані, вікна. Тож, в зв’язку з тим, що труба не буває постійно наповнена, у підприємливих громадян дещо відпало бажання робити «врізки». Тим паче, за оперативною інформацією, початкові витрати на «приєднання» до системи обходяться спритникам у 10 тисяч доларів, які нині дуже важко «окупити». Наразі міліціонери переважно виявляють лише старі, вже не діючі «врізки».

На зміну ледарям – гідна молодь

Загалом же міліція краю працює навіть більше, ніж на відмінно – саме таку оцінку їй виставило керівництво ГУМВС Сумщини, визнавши Охтирський МВ найкращим підрозділом в області. Очільник міськвідділу зазначає: все це – завдяки злагодженій роботі колективу, адже його підлеглі ніколи не сидять, склавши руки. А секрет лише один – працювати за законом.

Нині правоохоронці намагаються знайти спільну мову з місцевою владою, але поки що допомога від неї закінчується лише обіцянками. Однак у міськвідділі сподіваються, що у рамках оновленої програми боротьби зі злочинністю чиновники все ж допоможуть міліції з оновленням матеріально-технічної бази. Хоча чимало вже вдалося зробити своїми силами. Приміром, відремонтовано та забезпечено пальним увесь автотранспорт МВ, завдяки чому місцеві патрульні несуть службу переважно на «залізних конях». Андрій Ваянов зауважує, що не звик чекати на допомогу ззовні, а завжди сам, як капітан команди, намагається організувати своїм підлеглим нормальні умови служби. Оскільки це – один з основних обов’язків керівника будь-якого підрозділу.

Анна Торгоненко, «ІЗ»

друкувати