Неділя, 5 лютого
громадсько-правовий тижневик
Тижневик «Іменем закону» та додаток «Моменти»
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Служба
09/03/2010 14:05

Іспит, складений на «відмінно»

У міліцію Валентина Федорова прийшла далекого 1981-го. Влаштувавшись працювати в канцелярію, молода дівчина ще не знала,  що через 13 років надіне погони і розпочне нелегкий шлях від опера до начальника відділу кримінальної міліції в справах неповнолітніх столичного Главку.

Батьки рішення доньки підтримали, хоч самі були людьми цивільними й ніякого стосунку до правоохоронних органів не мали. Обоє працювали на авіаційному заводі: мати – службовцем, батько – водієм. 

Як зізнається Валентина Петрівна, у дитинстві вона мріяла перевиховувати запеклих злочинців. Дитячі мрії рідко коли втілюються у дорослому житті. Так було і з Федоровою. Злочинців вона не перевиховує – натомість доводиться мати справу з дітьми. Втім, це не легше, може, навіть навпаки. Сьогодні начальника ВКМСД Святошинського району впізнають в обличчя чи не всі місцеві тінейджери: Валентина Петрівна – частий гість у навчальних закладах, куди вона приходить поспілкуватися з учнями, розтлумачити якесь юридичне питання та й просто щиро поговорити.  А говорити є про що.

Ще якихось кілька років тому Інтернет був доступним лише для одиниць, нині ж чи не кожен школяр може користуватися Всесвітньою мережею.  Годинами зависаючи в «Однокласниках» чи «В Контакті», діти шукають друзів, нерідко заводячи сумнівні знайомства.  Все це завдає серйозного головного болю не лише батькам, а й працівникам міліції. Гарантії того, що дані, вказані користувачем, правдиві, немає. Тож ніхто не може знати, які сюрпризи приховують віртуальні знайомства. Так, нещодавно 13-річна дівчинка після сварки з батьками не знайшла нічого кращого, як поїхати до інтернет-знайомого, 20-річного «Каспера».

Можна лише уявити собі, в якому стані перебували дорослі, намагаючись розшукати цього віртуального «Каспера», що становив цілком реальну небезпеку. До речі, більшість випадків, коли діти йдуть з дому, тим чи іншим чином пов’язана з Інтернетом.
Керівник відділу Валентина Федорова добре розуміється на людях: допомагають чималий досвід роботи та оте шосте чуття. Ці якості не раз виручали в роботі, допомагають вони і налагоджувати стосунки в колективі. Очолюваний нею відділ – це згуртовані спільною роботою, а отже, й турботою, однодумці. Більшість підлеглих – чоловіки. Щоправда, як жартома каже Валентина Петрівна, їх іноді треба «підпихати в спину». Але хіба відсидишся в кутку, коли твій начальник так і вибухає ідеями та ентузіазмом? А без них на такій службі не обійтись.

Міліцейська служба нелегка, але вона може давати задоволення. Федорова щоразу щиро радіє, коли вдається розкрити  або попередити злочин, відвернути біду. Так, нещодавно затримали «дівочу банду»: п’ятеро дівчат займалися крадіжками мобільних телефонів. Ще одне угруповання, з хлопців 14-16 років, грабувало бабусь. Але найстрашніше, коли зарадити вже неможливо, як у випадку вбивства дівчинки, яке відділом було розкрито за кілька годин. Багато головного болю завдають і втечі з дому. Кожен день підносить якісь нові сюрпризи…

Федорова вважає себе щасливою людиною: вранці вона залюбки йде на роботу, а ввечері – повертається додому, де на неї чекає любий син. Валерію вже 24 роки, він заочно навчається в Київському національному університеті внутрішніх справ, опановує фах психолога й паралельно працює в комерційній фірмі. Валентина Петрівна на вибір сина не впливала – він робив його сам. Згадуючи про Валерія, вона щоразу повторює: «Син – моє щастя!». Додамо від себе: ще й мамина гордість. Судіть самі: товариський та дружелюбний з іншими, він завжди знаходить час для матусі: постійно кудись запрошує, організовуючи «культурну програму», намагається познайомити з сучасною музикою та літературою, залучити до своїх інтересів. «Дитяча» мати – таке прізвисько у Федорової – має всі підстави пишатися рідним сином, що й робить. Валентина Петрівна переконана: якщо жінка не здатна виховати власну дитину, вона не має права виховувати чужих дітей.

Що ж: іспит на профпридатність підполковник міліції Валентина Федорова склала. На «відмінно»!

Тетяна Малишева, м. Київ

 

друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті