«Розшук –це моя сім’я»

Ця жінка завжди вражає: її неможливо не помітити. Перш ніж наблизишся до неї, обов’язково відчуєш флюїди щирості, оптимізму та доброти, які вона випромінює.

Лідія Євгенівна Іванова працює в Хмельницькому обласному управлінні міліції 45 років. Навіть досягнувши пенсійного віку, не залишила правоохоронних органів.

Ще у школі донька військового мріяла про міліцейські погони, а взірцем для неї була Валентина Іванівна Чауш — працівник одного із відділів УМВС, яка приятелювала з її батьками. Саме вона привела 18-річну Лідочку у приймальню до тодішнього начальника місцевої міліції Петра Коротєєва. Лідія Євгенівна вважає, що саме він навчив її такому працелюбству. У жодному віддрукованому нею документі не було помилок чи виправлень, адже Лідочка не дозволяла собі виправляти їх: одна помарка – і вона передруковувала аркуш знову і знову. Керівники навіть впізнавали «почерк Іванової» за набраним текстом оперативних зведень.

Лідія Іванова згадує: «Це тепер є комп’ютери, а раніше усю документацію набирали на друкарських машинках. За три роки я стала однією із тих чотирьох працівниць в управлінні, кому доручали друкувати документи особливої важливості».

Одного разу, після трудового дня, Лідії Євгенівні довелось повернутися на роботу, щоб терміново підготувати текст урочистої промови. За 6 годин дівчина віддрукувала 43 аркуші! Такою вона є і зараз: найкраща і незамінна.

Потім була робота у відділі пожежної охорони, слідстві, відділі інформаційних технологій. І всюди вона вирізнялася знанням справи. «Якби люди нашої країни хоча б на 50% віддавали свої сили і можливості роботі, якій присвятили життя, — ми неодмінно стали б жити краще», — стверджує Лідія Євгенівна. Вона була першою не лише у роботі. Багато років поспіль дарувала свій талант працівникам ОВС, адже була учасником танцювального та солісткою вокально-інструментального колективів УМВС.
Лідія Євгенівна — єдина жінка в управлінні карного розшуку Хмельниччини, працює тут начальником канцелярії протягом 19 років. Має нагороди від багатьох колишніх міністрів внутрішніх справ України: Юрій Кравченко до 80-річчя з дня створення карного розшуку нагородив хмельничанку іменним наручним годинником, а у 2002 році від Юрія Смирнова вона отримала відзнаку МВС «За відзнаку у службі» одразу І ступеня.

Пані Лідія може дати фору не одній молодшій колезі за доглянутістю, жіночністю та молодечим духом. «Хоч я і стала трішки хворіти (уже ж можна), — сміється, — відчуваю себе двадцятирічною». А ще зізнається: «Розшук — це моя сім’я». Такої ж думки дотримуються і її колеги. За багато років своїм влучним словом вона не одному чоловікові врятувала сімейне життя, не одного змусила стати кращим. А скількох працювати навчила!

Схоже, що успіх старшого прапорщика міліції – у вродженій жіночій мудрості та інтуїції, які притаманні далеко не всім представницям слабкої статі. Саме у цих якостях – сила жінок, адже до кожного чоловіка потрібно «знайти свій ключик». І Лідія Євгенівна завжди вміє його відшукати. Єдине, що завжди бентежило у деяких чоловіках – це хамство та брутальність, але у житті, здебільшого, їй щастило, бо пліч-о-пліч йде із чесними і порядними чоловіками, які поважають думку Жінки.

Вміння бути жінкою з великої літери та захищати власну точку зору Лідія Іванова передає і своїм дівчатам: доньці Юлії та онуці Вероніці.

Юлія Гринь, м.Хмельницький

друкувати