На тому боці річки Пяндж
Кабул, Кандагар, Баграм, Пяндж… Ці та багато інших назв назавжди закарбувалися в пам’яті воїнів-інтернаціоналістів. Повік не забуде їх і підполковник міліції Олександр Антонович Сириця – начальник відділу кадрового забезпечення управління Державтоінспекції УМВС у Кіровоградській області.
Призивали Сирицю до прикордонних військ. Хлопець пишався, що служитиме в елітних за всіх часів військах, охоронятиме кордони Батьківщини. Власне, так істалося, от тільки захищати свою країну довелося не на її рубежах, а «на тому боці» – за річкою Пяндж, яка розділяє Таджикистан і Афганістан.
Був Олександр розвідником у десантно-штурмовій групі. Середина 80-х – саме в розпал війни, коли у протиборство з радянськими солдатами вступали все нові і нові формування душманів. Якщо на самому початку бойових дій військові могли на УАЗику безперешкодно проїхати від одного населеного пункту до іншого, то на той час ризиковано було і на БТРі вирушати, якщо він їхав один. «Духи» постійно чатували на наших солдат, завдаючи несподіваних ударів.
…Колона з трьох радянських БТРів прямувала на виручку комітету захисту революції. Такі були в кожному населеному пункті – щось на кшталт місцевого самоврядування. Але, як виявилося, наші воїни своїх сил не розрахували, і невдовзі їх атакували душмани. Олександру Сириці з іншими солдатами, які знаходилися з ним в одній машині, випало прикривати решту. Він кулеметними чергами стримував «духів». І хоч дехто з хлопців і дістав поранення в тій сутичці, бандити зазнали поразки. За те прикриття рядовий Сириця був удостоєний медалі «За бойові заслуги».
Як стара кіноплівка, прокручуються в пам’яті нічні рейди, сутички з душманами, задушливий вітер «афганець», від якого не можна було сховатися. Там, у горах і долинах чужої країни, гинули друзі, краяни. Там поклали свої життя і двоє його однокласників. Минали роки. Доля розпорядилася так, що згодом Олександр Антонович знову вдягнув форму, але не військову, а міліцейську.
Нині він очолює відділ кадрового забезпечення управління ДАІ. Попри зайнятість, а роботі Олександр Антонович віддає багато часу і сил, у нього знаходиться хвилинка, аби згадати бойових побратимів, зателефонувати чи зустрітися. От і нещодавно Сириця пережив дуже хвилюючий момент. Він знайшов по Інтернету свого колишнього командира – капітана Володимира Кравця, нині – полковника у відставці. Приємно вразило те, що командир одразу ж упізнав голос свого колишнього підлеглого. Їм було про що поговорити.
Микола Костенко, для «ІЗ»
друкувати
