Контракт не заради статків
Укладаючи контракт, людина не лише підписує певні документи, в яких зафіксовано права та обов’язки. Вона, за великим рахунком, засвідчує, що робитиме все задля процвітання структури, на яку працює. І натомість очікує від неї взаємності: підвищення зарплатні, кар’єрного зростання, соціальної захищеності, інших бонусів та нагород.
Іван КУЛЕХА, м. Київ
СТОЛИЧНИЙ
ДОСВІД
ВЕРБУВАННЯ
У київській спеціальній моторизованій військовій частині міліції ще донедавна проблема комплектування підрозділів контрактниками стояла надзвичайно гостро. Проте вже тепер у цьому військовому колективі можуть стверджувати, що вдалося знайти «ключ» до її розв’язання.
Насамперед розберімося, що ж спонукає молодих людей укладати контракт? Статки? Навряд. Платня за ратну працю тут майже символічна, якщо врахувати дорожнечу життя в столиці. Проте хлопці, відслуживши строкову службу, все ж залишаються там і підписують контракт. Особливо юнаки, які призивалися з навколишніх сіл і мають бажання в подальшому влаштуватись у Києві. Новоспеченим контрактникам у частині надають київську реєстрацію, чого не робить будь-яка приватна комерційна структура. Більше того, намагаються кожного контрактника забезпечити житлом. А розв’язується ця надзвичайно гостра проблема приблизно так. Зі збільшенням кількості контрактників відповідно зменшується кількість строковиків. Це означає, що вивільняється казармений фонд. Для прикладу, на території подільського військового містечка шість поверхів у двох будівлях уже переобладнано під гуртожитки з цілком пристойними побутовими умовами. Деякі військовослужбовці проживають тут навіть зі своїми сім’ями, сплачуючи лише за комунальні послуги.
Ще один стимул – можливість навчатись у вищих навчальних закладах Києва. Абітурієнти здебільшого обирають Київський національний університет внутрішніх справ України. Контрактників приваблює тут не лише перспектива здобути ґрунтовну освіту, але й пільги, передбачені для особового складу ВВ. За навчання в цьому престижному виші вони сплачують учетверо менше, аніж інші студенти. Деякі контрактники цієї частини навчаються й у цивільних навчальних закладах – у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Міжнародному Соломоновому університеті.
Та на цьому робота з вербування контрактників не закінчується. У частині дають оголошення до газет та залишають їх у центрах зайнятості. Тут розробили власний сайт, і нині кожен охочий може почерпнути з нього інформацію в Інтернеті. Офіцери-агітатори проводять відповідну роботу й у військкоматах.
Однак основним аргументом для військовослужбовця щодо підписання контракту все ж залишається перспектива кар’єрного росту. Якщо той чи інший молодший сержант або сержант тривалий час сумлінно виконував службові обов’язки, не мав зауважень по службі, тоді командир з’єднання призначає його на посаду прапорщика. З цього часу військовослужбовцю нараховують більше грошове забезпечення. А там і про лейтенантські зірочки можна подумати. Було б бажання.
«КОНТРАКТИЗАЦІЯ»
ПО-ОДЕСЬКИ
Особовий склад дислокованого в Південній Пальмірі спеціального моторизованого полку міліції Внутрішніх військ МВС України не раз відзначався добрими справами. Особливо відчувається робота військових правоохоронців у літній сезон, коли до «перлини біля моря» з’їжджаються зловмисники, як то кажуть, різної масті. Військовослужбовці й горю зарадять, і миттєво зорієнтуються, як затримати злочинця та повернути людям поцуплені речі. Інша річ, що таких профі в частині катастрофічно не вистачає. Чому? Та хоча б тому, що той-таки водій одеського тролейбуса отримує значно більшу зарплату, аніж солдат за контрактом. Значно вищі зарплати в місті-герої Одесі й у охоронців приватних фірм, екскурсоводів, працівників СТО, не кажучи вже про таксистів. І хоча завдання щодо переходу на комплектування за контрактом, так би мовити, ніхто не відміняв, але й солідним матеріальним стимулом не підкріпив.
Не обходиться в частині й без реклами військової служби за контрактом. Так, за допомогою службового ноутбука вони демонструють глядачам документальні фільми про війська правопорядку. Інтернет рясніє оголошеннями: «Запрошуємо на службу за контрактом», «Військова служба за контрактом – надійне сьогодення, впевнене майбутнє!» тощо. А на одній зі стін адміністративної будівлі частини помістили величезний білборд, в якому також ідеться про переваги професії військового.
– Трапляється, що до нас просяться навіть дівчата, – каже начальник групи зв’язків з громадськістю та засобами масової інформації підполковник В’ячеслав Лясота. – Але доводиться відмовляти, оскільки «жіночі» посади – писарі, санітарні інструктори, діловоди в полку вже давно зайняті…
Але якщо і вдається завербувати на службу того чи іншого юнака, то це, зрозуміло, лише півсправи. Набагато складніше потім. Службове навантаження, як і в будь-якій спеціальній моторизованій військовій частині міліції ВВ, значне. Трапляється, що вже за короткий час молоді люди не витримують, просять їх звільнити, мовляв, помилились у виборі професії. Деяких звільняють, якщо бачать, що з таких горе-солдатів пуття не буде. З іншими проводять роботу, з ними спілкуються офіцери-психологи частини. А ще надають додаткові дні до відпусток, намагаються допомогти матеріально. І що головне – не забувають про найгостріше питання, яке хвилює військовослужбовців. У військовому містечку одеської частини також взялися переобладнати під гуртожиток два поверхи колишньої казарми. Плата за проживання у ньому, як і у згаданому київському, символічна – лише за користування комунальними послугами, тоді як оренда житла в Одесі становить близько 2500 гривень на місяць.
