Синдром втраченої недоторканності

Про синдром набутого імунодефіциту, названого «чумою ХХ століття», нині знають усі. Але в Україні, схоже, з’явилася нова хвороба, яка цілком могла б дуже схоже називатися – «синдром втраченого імунітету».

Одразу заспокою читачів – ця хвороба, на щастя, несмертельна, до того ж, поширюється винятково серед представників однієї з категорій вітчизняних політиків, які ще вчора були при владі, а нині позбулися її. А разом з нею – і найсолодших (для них) атрибутів цієї влади – недоторканності, вседозволеності, абсолютного імунітету до Закону.
Симптоми недуги добре помітні навіть людям без спеціальної медичної освіти, бо надто вже впадають у вічі. Для ілюстрації розгляньмо найсвіжіший приклад, чи, якщо хочете, клінічний випадок. Минулого тижня в деяких вітчизняних ЗМІ з’явилось інтерв’ю екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Розпочав він своє спілкування з журналістами, звичайно ж, з оцінювання роботи нинішнього керівництва МВС: «дуже погано»…
А мотивує він таку заяву тим, що «…показники зростання злочинності – найгірші за всі роки незалежності…». Залишимо на совісті Юрія Віталійовича як відверте підтасовування фактів, так і взяті, не інакше як зі стелі, цифри. Й справді, набридло вже давати статистичні роз’яснення. Скільки можна спростовувати ту ж саму неправду?!
Адже навіть журналісти видання, якому він давав інтерв’ю, спробували боязко заперечувати йому стосовно того, що деяке зростання певних статистичних показників пов’язане зі зменшенням мінімальної суми, необхідної для порушення кримінальної справи… Але Юрій Віталійович залишався непохитним і поспішив назвати «справжні причини»: «Керівництво МВС зайняте не роботою по забезпеченню законності, а чистками керівників через політичні мотиви, розгоном демонстрацій, збиранням компромату на опозицію…»!
І тут же він навів убивчий, на його думку, приклад «політичних репресій» від нинішнього МВС: «…Минулого тижня сидимо з Тимошенко, п’ємо каву. Телефонує її дочка: на Печерську, в невеличкому кафе, працівники Управління боротьби з економічними злочинами влаштували Жені обшук з повним вилученням усіх документів. Я дізнавався по своїх каналах – сказали, під особистим контролем начальника столичної міліції…». Наприкінці такої патетичної тиради Юрій Віталійович резюмував: «Маячня!» До чого стосувались ці слова? Не інакше, як до всього сказаного ним же вище… Звідки такий висновок?
А він напрошується сам собою, варто лише перейти до детального розгляду обставин «страшних політрепресій», з таким душевним пориванням викладених Юрієм Віталійовичем. Розпочати тут варто з того, що ніякого «обшуку з вилученням»… просто не було! Так, візит представників правоохоронних органів у «кафе дочки Тимошенко» мав місце. Але відбувались реальні події в цілком іншій площині! Просто розважальний заклад, який належить Євгенії Олександрівні Карр, розташований у підвалі житлового будинку, і таке сусідство його мешканців, м’яко кажучи, не дуже радує. Мало того – не бажаючи задовольнятися наявним «життєвим простором», ресторатори заходились зводити ще й літню прибудову. Ось тут терпець у людей і увірвався…
Обурені мешканці поскаржились у міліцію і в столичне управління з благоустрою. Вже перша перевірка засвідчила, що ніяких дозвільних документів, необхідних у такому випадку для будівництва, в природі не існує. Тоді й було прийняте єдине законне і справедливе за цих обставин рішення – демонтувати прибудову.
Ось, власне, і все… Не було ніяких «обшуків», «вилучень», і, тим паче, ніяких «політичних репресій»! То навіщо ж знадобилось притягувати за вуха цей, цілком простий випадок? Напевно тому, що інших прикладів «дуже поганої» роботи міліцейського відомства сьогодні в Луценка, хоч би як гаряче він цього бажав, не знайшлося.
Виступ Юрія Віталійовича свідчить іще про одне. Нехай і мимоволі, але він обмовився – чітко дав зрозуміти, що за його керівництва нічого подібного статися не могло! Щоб міліція, коли Луценко був міністром, підняла руку на ресторан дочки Самої?! Щоб за заявою якихось там мешканців якогось там будинку змусила виконувати вимоги Закону Недоторканих?! Для Юрія Віталійовича це дико й немислимо…
Нинішня міліція працює відповідно до Закону, незважаючи ні на що. Отже, за логікою Луценка, працює «дуже погано». Ну що тут скажеш? Синдром він і є синдром…

друкувати