Неймовірні пригоди американця в Україні
Міліціонери Миколаївської області в ході операції «Бомж» примітили досить дивного чоловіка. Він спокійно брів уздовж дороги поблизу Березані з березовою палицею й пакетом у руці. Одяг і зовнішній вигляд мандрівника явно вказували на те, що чоловік ночує де доведеться, і навряд чи десь миється й пере свої речі, дарма що тепер спекотна літня пора. А от обличчя з окулярами різко контрастувало із зовнішністю й аж ніяк не вказувало на те, що людина бомжує, тим більше пиячить чи має якісь згубні звички. Воно радше видавало в мандрівникові інтелігента. Коли його спробували розпитати, хто він і куди прямує, виявилося, що цей, на перший погляд, волоцюга, жодного слова не розуміє ані по-українськи, ані по-російськи. Довелося відвезти чолов’ягу до райвідділку. Уже там, з допомогою працівника міліції, – жінки, яка непогано знала англійську, – вдалося з’ясувати дуже цікаві подробиці.
– Виявилося, що цього 36-річного чоловіка звати Генрі, родом він зі штату Вірджинія, що в Сполучених Штатах Америки. Затриманий розповів, що літаком дістався до Австрії й попрямував уже звідти пішки на схід. До України потрапив через Молдову. Кінцевою точкою в його подорожі повинна була стати Абхазія. Тільки яка ж турбота привела його на Миколаївщину, так і залишилося таємницею. Можливо, він просто заблукав, – розповідає начальник сектору громадянства і реєстрації фізичних осіб Березанського РВ УМВС у Миколаївській області Оксана Манько.
При собі дивак мав паспорт громадянина США, водійські права й невеличкі іконки. До нашої Батьківщини Генрі привела… філософська ідея. Як він пояснив, його місія – об’єднати Молдову, Придністров’я й Абхазію. Щоправда, навіть із допомогою перекладача Генрі так і не зміг пояснити, навіщо йому потрібно було це робити. На деякі ж запитання він взагалі відмовився відповідати, заявивши, що то його приватна справа.
Американського гостя перевірили на причетність до злочинів, а потім нагодували й відпустили. Та вже наступного ранку чоловік чекав на міліціонерів під райвідділом. Ті, хто спілкувався з ним напередодні, ще не здали зміну, тому були дещо здивовані появою Генрі. До речі, того дня закінчувався термін його транзитної реєстрації в Україні – три доби. Тоді вже перед правоохоронцями постала інша проблема – що робити з громадянином США? Зв’язалися з американським консульством у Києві, але там відповіли, що нічим не можуть допомогти своєму співвітчизнику. Втім, працівникам консульства вдалося роздобути телефон батька Генрі. Спочатку той пообіцяв «нашкребти» синові грошей на авіаквиток і переслати переказом. Але це виявилося проблематичним: за американськими мірками, тато Генрі – дуже бідний, у нього просто не знайшлося грошей навіть на квиток синові.
Тож весь «головний біль» дістався березанським міліціонерам. Що робити з іноземцем? Відпустити його не можна – мало того, що в громадянина чужої країни закінчився термін реєстрації в Україні, так із такою наївністю він просто міг вскочити в якусь халепу.
Не сподіваючись на допомогу співвітчизників Генрі, працівники міліції разом із невдахою-американцем розпочали пошук його родичів і знайомих через Інтернет. Нарешті таки вдалося знайти брата цього дивака. Дізнавшись про те, що трапилося, той без зайвих розмов швидко забронював для Генрі квиток на літак до Вірджинії. Але на цьому турботи не закінчилися: оскільки іноземець мав відлітати з одеського аеропорту, березанські працівники міліції доставили його ще й прямо до літака.
Не дивно, що в самого мандрівника залишилися лише приємні враження про українських міліціонерів. Як зізнався Генрі, під час подорожі нашою країною він аніскілечки не хвилювався за своє життя. Часом доводилося звертатися по допомогу до міліції, та, на щастя, з цілком «мирних» причин: у великих містах йому вказували дорогу, допомагали знайти потрібне місце. Та й щасливим закінченням своєї подорожі пілігрим теж зобов’язаний українським вартовим порядку – без їхньої допомоги довелося б бродити йому Україною ще довго.
Перед відльотом Генрі пообіцяв, що облишить свою чудернацьку ідею. Принаймні, більше не вирушатиме у тривалі «прогулянки» Європою. Занадто вже вони непередба
Роман ЧАБАК , «ІЗ»
